Справа № 758/12372/13-ц
Категорія 38
15 листопада 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Супрун Г. Б. ,
при секретарях - Озерчук Г. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,-
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, в якому просить:
зобов'язати відповідача спростувати відомості, поширені ІНФОРМАЦІЯ_3 на його соціальній сторінці Facebook (ІНФОРМАЦІЯ_1) та Twitter (ІНФОРМАЦІЯ_2), а саме: «Відьма вкрала хрестик у націоналіста. Під час сутички, що відбувалася біля трибуни ВР ОСОБА_1 зірвала і вкрала хрестик у народного депутата ОСОБА_3! «Прівичкі вора удівітєльна сільни». А ми думаємо, звідки ж береться шансон!От з життя такої мадам «кастрюлькіної», адже ми пам'ятаємо, як вона починала свою кар'єру з крадіжки каструль на зйомній хаті в Конче-Заспі!» шляхом публікації спростування та офіційного вибачення в газеті «Голос України» , наступного змісту: «Спростування. Мною, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 року на сторінці у соціальній мережі Facebook, Twitter була поширена недостовірна інформація про народного депутата України ОСОБА_1, прошу прийняти мої вибачення»;
стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 250 000 грн;
зобов'язати відповідача видалити інформацію, що принижує честь, гідність і ділову репутацію позивача, зі своїх сторінок у соціальних мережах Facebook та Twitter;
стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що поширена відповідачем інформація по суті вказує на крадіжку, тобто злочинні дії, є наклепницькою, образливою, принизливою та такою, що не відповідає дійсності, ганьбить її честь, гідність та ділову репутацію.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позов підтримала з підстав, викладених в позові. Моральну шкоду обґрунтувала тим, що будучі відомим політиком в Україні, повинна була пояснювати великій кількості людей, що не має жодного відношення до зникнення хрестика у ОСОБА_3, зазнала моральних страждань, відмовилась від участі у телевізійному та радіоефірі. Крім того, у позивача літні батьки, які в силу свого віку дуже хворобливо сприйняли цю інформацію.
Відповідач у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, пояснюючи, що інформація була розміщена на його персональних сторінках в соціальних мережах Facebook та Twitter, а не в засобах масової інформації, а отже, він не несе відповідальності за розповсюдження вказаної інформації, оскільки самостійно її не поширював. Крім того, вважає, що оскільки на адресу позивачки лунали в минулих роках образливі висловлювання, тому і дане висловлювання не принижує її честь та гідність.
Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що інформація опублікована відповідачем є критикою, яка у сатиричному стилі описувала політичну діяльність позивачки як народного депутата України, оскільки викладені події («зірвала та вкрала хрестика»)сталися у сесійній залі Верховної Ради України.
Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши письмові докази, оцінивши їх у сукупності, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 р. на соціальній сторінці Facebook та Twitter відповідача було розміщено висловлювання, з вимогами про спростування яких звернулася позивач, а саме: «Відьма вкрала хрестик у націоналіста. Під час сутички, що відбувалася біля трибуни ВР ОСОБА_1 зірвала і вкрала хрестик у народного депутата ОСОБА_3! «Прівички вора удівітєльна сільни». А ми думаємо, звідки ж береться шансон! От з життя такої мадам «кастрюлькіної», адже ми пам'ятаємо, як вона починала свою кар'єру з крадіжки каструль на зйомній хаті в Конче-Заспі!» (а.с.9-13)
Ця інформація була розміщена відповідачем в мережі Інтернет, а після цього розповсюджена невизначеному колу осіб - користувачам мережі Інтернет та в подальшому розміщена на веб-сайтах газет «Політика і культура» , «Главком» , «Удар по спеці» , «Факти» , «Сегодня» , «Коментарі» та інші, а всього тридцять видань, перелік яких міститься в матеріалах справи (а.с.14-23).
Таким чином, інформація, яка розповсюджена відповідачем, поширена серед читачів газет та користувачів Інтернету, тобто великої кількості осіб. А тому заперечення ОСОБА_2 в тому, що він не повинен нести відповідальність, оскільки це його персональні сторінки соцмережі Facebook та Twitter і він їх самостійно не поширював, не заслуговують на увагу.
Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також проголошує право кожного на повагу до його гідності (статті 3,28). Статтею 68 Конституції встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.Статтею 297 ЦК України закріплено право фізичної особи на повагу до її гідності та честі. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї, недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
У відповідності до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій, наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо.
В судовому засіданні відповідач та представник відповідача, зазначали, що інформація, яка була викладена на персональних сторінках соціальних мереж, не може вважатися недостовірною, оскільки вона надходила від учасників бійки у сесійній залі Верховній Раді України, крім того, по суті інформація -це була критика, сатира чи гіпербола.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 47-1 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Слід також зазначити, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових та професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Згідно ч.6 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист честі, гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності, або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності(неповні або перекручені).
Аналізуючи характер висловлення відповідача , його не можна вважати оціночним судженням, адже мова йде про події, що також підтверджується реальним зверненням ОСОБА_3 з відповідною заявою до правоохоронних органів з приводу крадіжки. ОСОБА_7 також звертався до органів міліції щодо зміни інтер'єру його будинку під час найму позивачкою його житла та вивезення майна.
По заявам проводилась перевірка. Так, за заявою ОСОБА_7 Обухівським РВ ГУМВС України в Київській області прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутності події злочину(а.с. 30). За заявою ОСОБА_3 висновком від 06.07.2013 р. інспектора міліції ВДІМ Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві підтверджено про відсутність ознак кримінального правопорушення (а.с. 146).
Отже, відомості викладені в інформації розміщеній ОСОБА_2 можна вважати недостовірним, оскільки зазначені в ній події хоча і мали місце, але вони не відповідають дійсності.
Слід звернути увагу на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року було опубліковано інформацію на веб-сайті газети «Комсомольська правда в Україні» про те, що хрестик був знайдений народним депутатом України ОСОБА_8, який знайшов його у сесійній залі на підлозі та повернув власнику (а.с.31)
Більше того, дане висловлення ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_1 «Відьма вкрала хрестик у націоналіста….» з приводу крадіжки хрестика та каструль, викладене в принизливій формі, є образою для позивачки. І це висловлення взагалі не містить будь-якої конкретної інформації з приводу критики її ділових та професійних якостей при виконанні нею трудових, громадських обов'язків з боку громадськості, як це зазначив в своїх запереченнях представник відповідача, що ОСОБА_2 розміщеною інформацією лише критикував виконання ОСОБА_1 функцій політичного діяча.
Відповідно до статті 302 ЦК України особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.
Жодних доказів того, що відповідач переконався у достовірності поширеної ним інформації щодо позивача в судове засідання не надано. Як пояснив відповідач в судовому засіданні, йому сказали інші народні депутати України від партії «Свобода» про цей випадок, але мова йшла про те, що позивачка «зірвала хрестик», а не вкрала.
Отже, на підставі наведеного, суд прийшов до висновку, що відповідачем було поширено завідомо недостовірні та неправдиві відомості у вигляді фактичних даних щодо вчинення позивачем злочинних діянь, які порушують особисті немайнові права позивача, зокрема, право на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, а тому поширення ОСОБА_2 у мережі Інтернет інформації щодо ОСОБА_1, яка є предметом даного розгляду, не може кваліфікуватися як оціночне судження або критика.
Крім того, представник позивача зазначила, що позивач в силу виконання своїх обов'язків як народний депутат України раніше зазнавала критики з боку громадськості. Але це не дає йому підстави розповсюджувати неправдиві відомості у вигляді фактичних даних щодо вчинення позивачем злочинних діянь.
Згідно ч. 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, як вона була поширена. А тому вимоги щодо спростування недостовірної інформації та зобов'язання відповідача її видалити з офіційних веб-сторінок Facebook, Twitter.підлягають задоволенню. Однак, враховуючи, що суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації не передбачено, тому вимоги позивачки в частині офіційного вибачення в газеті «Голос України» задоволенню не підлягають.
Позивачка також просила стягнути моральну шкоду в розмірі 250 000 грн., яка полягає у душевних та моральних стражданнях. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує те, що позивачка є публічною особою, відомим політиком в Україні, оскільки вона була вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, чим було порушено звичайний для неї спосіб життя та зазнала негативних емоційних хвилювань (висловлення про її дії розповсюджені більше ніж у тридцяти виданнях), тривалість цих хвилювань, та керуючись принципами справедливості, поміркованості, розумності, суд вважає можливим в цій частині також частково задовольнити вимоги, стягнути моральну шкоду в сумі 50 000 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3,28,68 Конституції України, ст.ст. 277, 297 ЦК України, Законом України "Про інформацію", ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Інформацію поширену ОСОБА_2, а саме: "Відьма вкрала хрестик у націоналіста. Під час сутички, що відбувалася біля трибуни ВР ОСОБА_1 зірвала і вкарала хрестик у народного депутата ОСОБА_3! "Прівічкі вора удівітєльна сільни". А ми думаємо, звідки ж береться шансон! От з життя такої мадам "кастрюлькіної", адже ми пам'ятаємо, як вона починала свою кар'єру з крадіжки каструль на зйомній хаті в Конче-Заспі!", визнати такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1.
Зобов'язати відповідача ОСОБА_2 спростувати поширену інформацію у такий самий спосіб як вона була поширена, опублікуванням спростування наступного змісту: "Спростування. Мною, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 року на сторінці у соціальній мережі Facebook, Twitter була поширена недостовірна інформація про народного депутата України ОСОБА_1"
Зобов'язати ОСОБА_2 видалити інформацію, що принижує честь, гідність, ділову репутацію позивача, зі своїх персональних сторінок у соціальних мережах Facebook та Twitter.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) моральну шкоду у розмірі 50 000, 00 грн., а також судовий збір у сумі 500 грн, а разом стягнути 50 500, 00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.
Суддя Г. Б. Супрун