Справа № 2 - 1063/08
Іменем України
12 листопада 2008 року м.Одеса
Суворовський районний суд м.Одеси в складі:
головуючого судді Шепітко І.Г.
при секретарі Чорній А.О.
за участі представника позивача Горбачової Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №22 у м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визнання особи втратившою право користування жилим приміщенням, -
20 березня 2007 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати відповідачку втратившою право користування квартирою АДРЕСА_1 в м.Одесі, посилаючись на те, що згідно Свідоцтва про право власності на житло від 05 грудня 1997 року є власником зазначеної квартири, відповідачка була зареєстрована 20.10.1999 року як член сім'ї після реєстрації 24.07.1999 року шлюбу. При цьому позивач повідомив, що відповідачка в 2002 році забрала усі свої речі вибула з квартири і з тих пір в ній не проживає, її місце проживання позивачеві невідоме, тому він вимушений звернутися із заявою до суду.
У судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_4позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд визнати відповідачку такою, що втратила право користування квартирою на підставі ч.2 ст.405 ЦК України.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляла, заяву про розгляд справи за її відсутності не подавала. Ухвалою суду від 12.11.2008 року зустрічний позов відповідачки було залишено без розгляду.
Згідно ч.4 ст.169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причини неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Третя особа ОСОБА_3 підтвердила факт непроживання відповідачки у квартирі позивача з 2002 року та вважала вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Вислухавши позивача, його представника та третю особу, допитавши свідка ОСОБА_5, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що на підставі фактів, встановлених у судовому засіданні й матеріалів, що є в справі, позов підлягає задоволенню.
Так, у судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_1 в м.Одесі належить позивачеві на праві приватної власності згідно Свідоцтва про право власності на житло від 05 грудня 1997 року, виданого УЖКГ виконкому Одеської міськради.
Після реєстрації шлюбу з відповідачкою (актовий запис про реєстрацію шлюбуНОМЕР_1 від 24 липня 1999 року по відділу РАГС Суворовського районного управління юстиції), 20.10.1999 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, була зареєстрована за даною адресою як член сім'ї власника квартири - позивача по справі, та постійно проживала в ній, а в 2002 році, забравши усі свої особисті речі, відповідачка вибула з квартири.
З 2002 року відповідачка в квартирі АДРЕСА_1 в м.Одесі не проживає, заяву про зняття з реєстраційного обліку вона не подавала і по цей час зареєстрована за даною адресою.
Шлюб між сторонами розірвано рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 01 березня 2007 року (цивільна справа №2-1556/07), яке набрало чинності 12 березня 2007 року. Зазначеним рішенням було встановлено, що сторони п'ять років проживають окремо, спільного господарства не ведуть, подружніх стосунків не підтримують.
Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням, зокрема у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Крім того, факт непроживання відповідачки підтверджується показаннями допитаного у судовому засіданні свідка - ОСОБА_5, який пояснив, що на протязі останніх п'яти років спілкується з позивачем та буває у нього дома по два-три рази на тиждень, однак у квартирі відповідачку бачив один раз близько чотирьох років тому, її особистих речей у квартирі також не бачив.
Правовідносини, що склалися між сторонами, виникли до набрання чинності ЦК України 2004 року, разом з тим вони продовжують існувати й після набрання чинності ЦК України 01.01.2004 року, тому, у відповідності з п.4 прикінцевих та перехідних положень, суд застосовує норми ЦК України 2004 року.
Згідно вимог ч.2 ст.405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги правомірні, регулюються нормою ст.405 ЦК України і підлягають задоволенню, оскільки вказана квартира належить позивачеві на праві власності на законних підставах, відповідачка не проживає в квартирі останні 5 років, тому втратила право користування зазначеним житлом.
На підставі встановленого, відповідно до ст.405 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 57-61, 63, 64, 81, 88, 169, 209, 212-215, 218, 222 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визнання особи втратившою право користування жилим приміщенням, - задовольнити.
ВизнатиОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 в м.Одесі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені ним та документально підтверджені судові витрати у загальному розмірі16 гривень.
Копію рішення направити відповідачці.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: /підпис/
Згідно:
Суддя: Секретар: