Справа № 0538/5312/2012
Провадження № 2/265/71/13
08 листопада 2013 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Вайновського А. М.,
при секретарі Григор А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс», Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою,
третя особа - ОСОБА_3,
та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс», Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою,
третя особа - ОСОБА_1, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою. В обґрунтування позову зазначала, що 15.04.2008 року о 17-30 годині на перетині проспекту 1 Травня і вулиці Таганрозької в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя автомобіль НОМЕР_1, що належить їй на праві власності, під керуванням її сина ОСОБА_3, зіткнувся із автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Причиною виникнення даного ДТП стало невиконання водієм ОСОБА_2 вимог п. 2.3 б, 16.5 ПДР України, що визначено судовою постановою про його притягнення до адміністративної відповідальності. За оцінкою спеціаліста-автотоварознавця вартість відновлювального ремонту її автомобіля складає 130596,36 гривень. В порядку позасудового врегулювання спорту відповідач частково відшкодував їй заподіяну шкоду в сумі 48543,00 гривень, а також ТДВ «Кредо» сплатило їй страхове відшкодування у сумі 24990,00 гривень. У зв'язку із наведеним просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 залишок невідшкодованої суми матеріального збитку у розмірі 57036,36 гривень. Крім того, протиправними діями відповідача ОСОБА_2 їй спричинено моральну шкоду, яка полягає в емоційних переживаннях за сина, який потрапив у ДТП, у незручностях через втрату можливості користуватися власним транспортом, змушеній у зв'язку із цим зміні звичного образу життя, що потребує додаткових зусиль для організації побуту, яку вона оцінює в сумі 5000,00 гривень. Також просила стягнути з відповідача витрати, пов'язані з оплатою роботи спеціаліста з визначення матеріальної шкоди у сумі 500,00 гривень, витрати з оплати правової допомоги в сумі 1000,00 гривень, та судові витрати.
В ході судового розгляду справи позивачем ОСОБА_1 було уточнено позовні вимоги, що в остаточній редакції зводяться до наступного: стягнути з відповідача ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 64269,65 гривень, як різницю між загальною сумою фактичних витрат на відновлювальний ремонт у розмірі 134802,65 гривень і виплаченими сумами відповідачем та ТДВ «СК «Кредо», відшкодувати моральну шкоду у сумі 10000,00 гривень, стягнути витрати на правову допомогу у сумі 2500,00 гривень.
Відповідач ОСОБА_2, заперечуючи проти пред'явленого позову, заявив зустрічний позов до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 26065,17 гривень, яка складається з суми прямої матеріальної шкоди у розмірі 20492,45 гривень, яку спричинено пошкодженням його транспортного засобу, з суми втрати товарної вартості транспортного засобу у розмірі 2295,24 гривень, витрат на правову допомогу у розмірі 2500,00 гривень, та судових витрат у розмірі 272,48 гривень. Крім того, просить відшкодувати моральну шкоду у сумі 10000,00 гривень, яка полягає у стражданнях від фізичного болю, отриманого внаслідок травмування у ДТП, душевних стражданнях від пошкодження власного автомобіля, який не підлягає ремонту, в порушенні звичного образу життя, для відновлення його доводилось докладати додаткових зусиль. В обґрунтування заперечень зазначав проти позовних вимог ОСОБА_1, а також як на підставу своїх зустрічних вимог, зазначав, що із постановою про його притягнення до адміністративної відповідальності за фактом ДТП не згодний і вважає винним ОСОБА_3, діями якого було пошкодження його автомобіль. СК «АИС-Поліс» сплатила йому страхове відшкодування у розмірі понад 19000,00 гривень, у зв'язку із чим решту суми просив стягнути з заподіювача шкоди - ОСОБА_3
Позивач ОСОБА_1 в ході розгляду справи позовні вимоги підтримувала у повному обсязі, надаючи пояснення в цілому аналогічні, викладеним у кінцевій редакції позову. В судове засідання позивач не з'явилася, надавши заяву про вирішення справи у її відсутність, якою позовні вимоги підтримала, а у задоволенні зустрічних позовних вимог просила відмовити.
Третя особа ОСОБА_3 в ході судового розгляду підтримуючи позов ОСОБА_1 у повному обсязі, надав пояснення щодо дорожньої обстановки під час ДТП, механізму зіткнення транспортних засобів, їх технічних пошкоджень. Проти зустрічного позову заперечував у повному обсязі, вважаючи доведеною у настанні ДТП вину ОСОБА_2
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 в ході судового розгляду справи позовні вимоги ОСОБА_1 не визнавали з підстав, наведених за змістом зустрічного позову, а також невірного визначення суми матеріальної шкоди, що пред'явлена позивачем до стягнення. В судове засідання відповідач та його представник не прибули. При цьому від відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшла заява про зупинення провадження у справі до його повернення із відрядження орієнтовно у березні 2014 року, на підтвердження чого надав копію паспорту моряка та подання про здійснення прописки паспорту моряка, датоване 08.08.2013 року. Про неявку його представника ОСОБА_5 зазначив, що останній зарахований на посаду державного службовця і на даний час не може здійснювати пред'явницьку діяльність.
Разом із тим, суд вважає необхідним визнати неявку відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_5 такою, що відбулася без поважних причин, оскільки надані на їх підтвердження документи, не містять конкретизованих даних про підстави і місце перебування ОСОБА_2 у відрядженні, часу його перебування, а щодо обставин неявки представника у судове засідання взагалі не надано будь-яких доказів.
Представники ТДВ «СК «Кредо» та АСТ «АИС-Поліс», будучи повідомленими про час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибули, про причини своєї неявки суд не повідомили, заяв про відкладення слухання справи не надали.
Зважаючи на положення чинного цивільно-процесуального законодавства та Європейської конвенції з захисту прав і основоположних свобод щодо розумного строку вирішення справ, суд вважає можливим вирішити спір у відсутність зазначених осіб, що не з'явилися в судове засідання без поважних причин, на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_2 таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що 15 квітня 2008 року о 17-30 годині на перехресті проспекту 1-го Травня із вулицею Таганрозькою в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя сталося зіткнення транспортних засобів - автомобіля НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_2, і автомобіля НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_3, внаслідок чого транспортні засоби отримали пошкодження, а водій ОСОБА_2 був травмований.
Постановою інспектора відділення з оформлення ДТП при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області від 30.05.2008 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками ст. 286 КК України на підставі ст. 6 п. 2 КПК України, за фактом травмування ОСОБА_2 У мотивувальній частині постанови визначено причину настання ДТП як невиконання водієм ОСОБА_2 п.п. 2.3 б, 16.5 ПДР України (т. І а.с. 42, 68, матеріали справи про відмову в порушенні кримінальної справи № 1941).
Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 червня 2008 року у справі № 3-7866/08 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв'язку із порушенням вимог п.п. 2.3 б, 16.5 ПДР і на нього накла дено стягнення у вигляді штрафу в сумі 68 гривень. (т. І а.с. 10, справа про адміністративне правопорушення № 3-7866/08 ).
Доведеними обставинами, викладеними у мотивувальній частині даного судового рішення, є те, що 15 квітня 2008 року о 17-30годині ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_5, рухаючись на перехресті пр-ту 1 Травня та вулиці Таганрозької в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, не будучи уважним, при дозволеному сигналі світлофору, перетинаючи перехрестя, не пропустив транспортний засіб, який завершував рух через перехрестя, та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, чим порушив п.п. 2.3 б, 16.5 ПДР, у ре зультаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а водій ОСОБА_2 був травмований.
ОСОБА_2, не погоджуючись із даним рішенням, подав скаргу, в якій заперечував свою вину у настанні ДТП, посилався на неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі і щодо непроведення судової автотехнічної екс пертизи. За змістом постанови Апеляційного суду Донецької області від 29.12.2008 року, якою зали шено без змін постанову суду першої інстанції, а скаргу ОСОБА_2 - без задоволення, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме порушення останнім правил дорожнього руху, що призвели до пошкодження транспортних засобів (а.с. 21 справи про адміністративне правопорушення № 3-7866/08).
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або по станову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, винні дії ОСОБА_2 у настанні ДТП, в результаті чого спричинено шкоди власникові транспорту ОСОБА_1, встановлені вищезазначеними матеріалами справи про адміністративне правопорушення і враховуються судом в межах вирішення даної цивільної справи як доведені. При цьому висновки проведеної судової автотехнічної і транспортно-трасологічної експертизи № 4710-4744 від 03.03.2010 року (т. І а.с. 132-135) зазначені обставини не спростовують, а заперечення відповідача ОСОБА_2, який визнав провину під час розгляду адміністрати вної справи, сплатив в повному обсязі штраф і частково погасив заподіяну позивачці шкоду, з приводу своєї невинуватості у ДТП суд вважає неспроможними.
Згідно із ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Автомобіль FORD EXPLORER ЗНГ, д/н НОМЕР_6, 2002р.в., за даними 1 ВРЕВ УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області, а також відповідно до свідоцтва про реєстрацію належить на праві власності ОСОБА_1. (т. 1 а.с. 13, 110-114).
Відтак, в сенсі наведених норм та викладених обставин відповідач ОСОБА_2, як володілець джерела підвищеної небезпеки - автомобіля НОМЕР_5, має нести відповідальність за деліктними відносинами, що виникли, зокрема, з відшкодуванню спричиненої внаслідок ДТП шкоди.
Разом з тим, згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/1885602 від 15.08.2007 року ТДВ «СК «Кредо» застраховано цивільно-правову відповідальність перед третіми особами на випадок ДТП власника автомобіля НОМЕР_5 - ОСОБА_2, який і керував ним на момент ДТП (т. І а.с. 71).
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинний на момент ДТП) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
На виконання ст.ст. 22-24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за страховим актом № ОГСПО-537 від 17.06.2008 року на підставі заяв страхувальника ОСОБА_2 і позивача ОСОБА_1 останній страховиком - СК «Кредо» на картковий рахунок 23.06.2008 року згідно із витягом сплачено суму страхового відшкодування (у межах передбаченого обов'язкового ліміту 25500,00 гривень за відрахуванням без мовної франшизи у розмірі 510,00 гривень) у розмірі 24990,00 гривень у відповідності до визначеної у звіті спеціаліста-автотоварознавця № 225 вартості відновлювальних робіт авто мобіля ФОРД і розрахованою страховиком сумою (т. І а.с. 99-100).
В ході розгляду справи позивач ОСОБА_1 обґрунтувала необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_2 решти несплаченої суми вартості відновлювального ремонту згідно із кінцевою редакцією позову у сумі 64269,65 гривень, за відрахуванням сплаченої ТДВ «СК «Кредо» суми страхового відшкодування у розмірі 24990,00 гривень і отриманих в порядку позасудового врегулювання спору від ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого підтвердження у часткове відшкодування мате ріальної шкоди коштів у сумі 48543,00 гривень (т. І а.с. 11). Даним доку ментом приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 посвідчено узгодження між власником пошкодженого транспорту ОСОБА_1 і ОСОБА_2 частковість компенсації спричиненої внаслідок ДТП шкоди.
В обґрунтування заявлених вимог з позиції відшкодуван ня матеріальної шкоди позивачем ОСОБА_1 було надано звіт № 225 від 28.04.2008 року, в якому спеціалістом-автотоварознавцем визначено вартість відновлювального ремонту її пошкодженого авто мобіля у сумі 130569,36 гривень, а дійсну ринкову вартість автомобіля у розмірі 127373,63 гривень (т. І а.с. 9, 14, 17-27).
Зазначена вартість відновлювального ремонту та дійсна ринкова вартість автомобіля не спростовані висновками проведеної у справі судової автотоварознавчої експертизи (т. І а.с. 137-138)
Крім того, позивачем ОСОБА_1 було надано акт виконаних робіт № 068 від 11.06.2008 року, згідно із яким вартість проведеного відновлювального ремонту належного їй автомобіля Форд склала 134800,00 гривень (т. ІІ а.с. 105-109).
Разом із тим, ухвалою суду від 28 березня 2013 року за клопотанням відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_4 у справі було призначено додаткову судову автотоварознавчу експертизу.
Згідно із висновком судового експерта-автотоварознавця № 1619/28 від 16.09.2013 року дійсна ринкова вартість автомобіля Форд, д/н НОМЕР_6, станом на 15 квітня 2008 року, тобто станом на момент ДТП, могла складати 118882,05 гривень, при цьому експертом не визначено дійсної ринкової вартості автомобіля станом на день проведення експертизи з причин відсутності на сьогодення актуальної цінової інформації (т. ІІ а.с. 164-169).
Відповідно до 8.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України 24.11.2003 року № 142/5/2092 (надалі - Методика) для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту.
Згідно із п. 8.2 Методики вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості транспортного засобу на момент пошкодження за наявності однієї з нижчезазначених умов: а) якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту не менша за його ринкову вартість; б) якщо сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу і втрати товарної вартості не менша за ринкову вартість транспортного засобу за умови; в) якщо неможливо відновити КТЗ відповідно до технічних вимог виробника.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Статтею 66 ЦПК України встановлено, що висновком експерта є докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на запитання, завдані судом.
Враховуючи зазначене, суд, із врахуванням зібраних по справі доказів в сукупності, бере за основу для вирішення питання про розмір заподіяної шкоди визначену судовим експертом ринкову вартість належного позивачеві пошкодженого авто мобіля - 118882,05 гривень.
Стаття 1192 ЦК України зобов'язує особу, що спричинила шкоду, відшкодувати її в натурі за вибором потерпілої особи (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити по шкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. За частиною другою наведеної норми розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхід них для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного від шкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним роз міром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, суд вважає за необхідне, із врахуванням вибору позивачем ОСОБА_1 способу захисту, зокрема, оплати ремонту, необхідного для відновлення пошкодженого транспорту, стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь решту невідшкодованої матеріальної шкоди у сумі 45349,05 гривень виходячи з дійсної ринкової вартості транспортного засобу, встановленого висновками експерта, у розмірі 118882,05 гривень (118882,05 - 24990,00 - 48543,00 = 45349,05).
В решті вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування матеріальної шкоди суд від мовляє за недоведеністю з вищенаведених мотивів.
Вирішуючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2, суд виходить з наступного.
Зіткнення транспортних засобів у ДТП від 15.04.2008 року сталося за участю водія ОСОБА_2 і ОСОБА_3, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем НОМЕР_7, як зазначена у свідоцтві про реєстрацію ТЗ особа, що має право керувати цим транспортним засобом (т. І а.с. 12-13).
Згідно із автотоварознавчим дослідженням спеціаліста № 0808 від 22.05.2008 року сума матеріальної шкоди, спричинена власнику автомомобіля GEELY, д/н НОМЕР_8, складає 20492,45 гривень. що дорівнює вартості відновлювального ремонту транспортного засобу із врахуванням фізичного зносу його складових. Величина втрати товарної вартості цього авто мобіля через пошкодження в ДТП визначена у сумі 2295,24грн. (а.с. 10-18, 20-22 об'єднаної справи № 2-3454/08).
Встановлено, що за договором № 05/К 015937 від 15.08.2007 року добровільного страхування транспортного засобу, що є предметом застави, і додатко вої угоди до нього (т. І а.с. 70, 72, 73-78) ОСОБА_2 отримав від страховика ACT «АИС-ГІоліс» страхове відшкодування у сумі 19000,00 гривень.
За положеннями п. 2 ч. 1 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії декількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується.
Отже, суд вважає, що заявлений позов ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, як різниці між оцінкою спеціаліста-автотоварознавця і сплаченим страховим відшкодуван ні, та моральної шкоди, заявленої на суму 10000 гривень, з водія ОСОБА_3, із врахуванням сукупності зібраних по справі доказів, що свідчать про вину саме водія ОСОБА_2 у настанні ДТП, як безпідставний, не підлягає задоволенню.
В ході розгляду справи ОСОБА_2 відзначив у письмовій заяві про відсутність з його боку будь-яких претензій до страховика майнових інтересів «АИС-Поліс» і страховика цивільно-правової відповідальності як власника наземного транспорту СК «Кредо», а тому суд відмовляє і у задоволенні вимог, пред'явлених до страхових компаній.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, заявленої позивачем ОСОБА_1, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 16 ч. 2 п. 9 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ст. 23 ч. 2 п. 2 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
За положеннями п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практи ку в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальши ми змінами і доповненнями моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
За положеннями п. 22.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент ДТП) страховою компанією потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі від повідно до вимог статті 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 від сотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно із п. 9.3 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шко ду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000,00 гривень на одного потерпілого.
Суд знаходить переконливими доводи позивача ОСОБА_1 щодо відчуття переживань за сина, який потрапив у ДТП, страждань від пошкодження єдиного в сім'ї транспортного засобу і змушену зміну звичного образу життя через неможливість використання автомобіля за призначен ням, що потребувало від неї додаткових зусиль для організації побуту, в тому числі і на відновлен ня своїх прав, і, враховуючи тривалість, обсяг і характер спричиненої шкоди, суб'єктивну оцінку самою потерпілою її порушених благ, вважає необхідним відповідно до положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України і розділу III Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 1000,00 гривень, що, як вважає суд, за адекватне спричиненій шкоді, стягнути з відповідача ТДВ СК «Кре до», як юридичної особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди, в тому числі щодо стягнення решти заявленої моральної шкоди як з відповідачів - страхових компаній, так і саме з ОСОБА_2, враховуючи достатність суми в межах ліміту за договором страхування, суд відмовляє.
Відповідно до ст.ст. 79, 80, 81, 86, 88 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені стороною позивача витрати на оплату: витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді в сумі 30,00 гривень (т. І а.с. 5); витрати роботи спеціаліста з проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 500,00 гривень (т. І а.с. 14-27). Також підлягають стягненню з ТДВ «СК "Кредо» на користь позивачки ОСОБА_1 понесені нею витрати з оплати судового збору з позовних вимог немайнового характеру у сумі 8,50 гривень (т. І а.с. 3).
Що стосується вирішення питання щодо стягнення судового збору з оплати вимог ма теріального характеру, то, як вбачається з квитанції від 02.09.2008 року (т. І а.с. 2) стороною позивачки сплачено судовий збір у сумі 570,36 гривень не на належний розрахунковий рахунок суду. А відтак, в дано му випадку часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1, належить стягнути з відповідача ОСОБА_2 у дохід держави витрати по цій позиції, що мають становити 453,49 (1% від задоволеної частини). А, зважаючи на остаточну редакцію позову ОСОБА_1 з позиції від шкодування матеріальної шкоди (64269,65 гривень), з позивача підлягає стягненню решта судово го збору в дохід держави пропорційно до частки, в якій їй відмовлено, що становить 189,20 гривень (642,69-453,49).
Згідно із ст.ст. 84, 88 ЦПК України підлягають відшкодуванню понесені позивачем вит рати на правову допомогу у сумі 2500,00 гривень. Зазначена сума підлягає стягненню на користь позивач а ОСОБА_1 пропорційно часткам стягуваних сум за рахунок відповідачів ОСОБА_2 у сумі 2446,00 гривень і ТДВ «СК Кредо» у сумі 54,00 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 625, 979, 992, 1166, 1187 ЦК України, ст.ст. 1, 6, 12, 22, 28, 29, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ст.ст. 10, 15, 11, 60, 79, 88, 169 209, 212-215 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс», Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_9), що зареєстрований та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 45349 (сорок п'ять тисяч триста сорок дев'ять) гривень 05 копійок, витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 500 (п'ятсот) гривень, витрати на правову допомогу у сумі 2446 (дві тисячі чотириста сорок шість) гривень, витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 (тридцять) гривень, а разом 48325 (сорок вісім тисяч триста двадцять п'ять) гривень 05 копійок.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (юр.адреса: 69068, м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 34) на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 (одна тисяча) гривень, витрати з оплати судового збору у сумі 08 (вісім) гривень 50 копійок, витрати з оплати правової допомоги у сумі 54 (п'ятдесят чотири) гривень, а разом 1062 (одна тисяча шістдесят дві) гривень 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 453 (чотириста п'ятдесят три) гривень 49 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 189 (сто вісімдесят дев'ять) гривень 20 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс», Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя ________________________