Справа № 186/1981/13-ц
"25" листопада 2013 р. Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Кривошеї С. С.
при секретарі Труняковій А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за час роботи на підприємстві вугільної промисловості ( шахта «Степова» - правонаступник ПАТ «ДТЕК «Павлограградвугілля») в тяжких та шкідливих умовах,захворів на професійні захворювання, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання від 23 січня 1995 року.
При огляді на МСЕК 23 листопада 2001 року йому було встановлено 60% втрати професійної працездатності безстроково.
Позивач посилається на те, що втративши професійну працездатність він втратив можливість реалізувати свої можливості, вимушений постійно лікуватися, відчуває фізичний біль та душевні страждання.
Вважає, що внаслідок професійного захворювання йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в 50000 гривень, та прохає суд стягнути дану суму з відповідача ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
Позивач в судове засідання не з'явився, прохав суд розглянути справу за його відсутності.
Представник відповідача ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» в судове засідання не з'явився, прохав суд розглянути справу за його відсутності з урахуванням наданих заперечень, відповідно до яких він позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, посилаючись на те, що позивач при прийомі на роботу був ознайомлений з умовами на наслідками його праці на підприємстві з високою небезпекою на що свідомо погодився, відсутній висновок МСЕК про наявність у позивача даних про спричинення йому моральної шкоди, який слід розглядати у комплексі з іншими документами відносно потерпілого, позивач є застрахованою особою, з 01 квітня 2001 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» сплачував за нього встановлені законом страхові внески, відповідальним за спричинену позивачу шкоду, спричинену ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків є Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в особі відділення виконавчої дирекції ФССНВУ у місті Першотравенську, де позивач отримує належні йому страхові виплати за ушкоджене здоров'я. Крім того вважає що задоволення позову за рахунок ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» буде суперечити вимогам ст.ст.8, 46 Конституції України,ст.9 Закону України «Про охорону праці», ст.ст.21, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Просить в задоволенні позову відмовити .
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно матеріалів справи позивач тривалий час працював на підприємстві вугільної промисловості, правонаступником якого є відповідач. При виконанні професійних обов'язків ОСОБА_1 захворів на професійні захворювання: деформуючий артроз ліктьових суглобів, НФС 1-2 ст., що підтверджено актом про розслідування хронічного професійного захворювання від 23 січня 1995 року.
05 січня 1995 року за висновком МСЕК йому вперше було встановлено 60% стійкої втрати професійної працездатності.
При повторному огляді на МСЕК 23 листопада 2001 року ОСОБА_1 було встановлено 60% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково.
На час виникнення спірних правовідносин можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, за рахунок роботодавця передбачалася п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи , організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (далі-Правила) в розмірі, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат на час первинного висновку МСЕК.
Відповідно до положень ст. 233 КЗпП України в редакції на час встановлення стійкої втрати працездатності працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з цим за положеннями ст. 83 ЦК УРСР, яка діяла на той час, позовна давність не розповсюджується на вимоги щодо порушення особистих немайнових прав, крім випадків передбачених законом.
Крім того, за положеннями п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України ( 2004 року) позовна давність також не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Таким чином, строки позовної давності не можуть застосовуватись до вимог про відшкодування моральної шкоди спричиненої пошкодженням здоров'я, як вимог щодо порушення особистих немайнових прав, а тому висновок суду щодо обґрунтування строку позовної давності не відповідає діючому законодавству на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно вимог п. 11 Правил розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.
Розмір мінімальної заробітної плати на момент первинного висновку МСЕК становив 60000 крб., відповідно до Постанови Верховної Ради України №3653-ХІІ від 25.11.1993 року.
Українські карбованці підлягали обміну на гривні за курсом 100000 карбованців на 1 гривню (ст.3 Указу Президента України «Про грошову реформу в Україні» від 25.08.1996 року).
Таким чином, на відшкодування моральної шкоди необхідно стягнути 120 гривень (0,6 гривень х 200 =120 гривень), що складає максимальний розмір відповідно до п. 11 Правил.
Наказом директора шахти «Степова» во «Павлоградвугілля» №284 від 10 лютого 1995 року було наказано виплатити ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 7200000 карбованців, на підставі висновку МСЕК від 05 січня 1995 року за 60 % втрати професійної працездатності.
Призначена сума відшкодування моральної шкоди була включена до розміру заробітної плати ОСОБА_1 за лютий 1995 року та виплачена позивачу.
Тобто, моральна шкода завдана ОСОБА_1 професійними захворюваннями, відповідно до акту П-4 від 23 січня 1995 року, що призвели до втрати позивачем професійної працездатності, відшкодована відповідачем в 1995 році, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:
ОСОБА_3