Справа № 2/243/2208/2013
243/5658/2013
18 листопада 2013 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючої - судді Ільяшевич О.В.,
при секретарі Каліух К.М.,
ОСОБА_1,
ОСОБА_2,
з участю позивача ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Слов'янську справу за позовом ОСОБА_3 Євгєна Вікторовича до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання порушення цілісності житла, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
12 червня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, де вказував, що він має на праві власності будинок № 22, розташований по вул. Чугуївській в м. Слов' янську, Донецької області, який дістався йому у спадщину після смерті його матері. Відповідач ОСОБА_4 без його дозволу, на території домоволодіння вивішує спідню білизну на просушку. Вважає, що цим самим вона порушує цілісність його житла, нанесла йому образу, внаслідок чого йому як людині з тонкою душевною організацією нанесено моральну шкоду. Вказану моральну шкоду він оцінює в 50000 грн. Просить визнати порушення цілісності житла ОСОБА_4 та стягнути з ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 50000 грн. та витрати на правову допомогу.
19 червня 2013 року ОСОБА_3 уточнив позовні вимоги та вказав, що він має на праві власності будинок № 22, розташований по вул. Чугуївській в м. Слов' янську, Донецької області, який дістався йому у спадщину після смерті його матері. Відповідач ОСОБА_4 без його дозволу, на території домоволодіння вивішує спідню білизну на просушку. Вважає, що цим самим вона порушує цілісність його житла, нанесла йому образу, внаслідок чого йому як людині з тонкою душевною організацією нанесено моральну шкоду. Вказану моральну шкоду він оцінює в 50000 грн. Просить визнати порушення цілісності житла ОСОБА_4 та стягнути з ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 50000 грн. та витрати на правову допомогу. Також вказує, що відповідач ОСОБА_4 знищила капітальне пристосування - сушку для білизни, яка складалась з трьох залізних стовбурів та 20 метрів дроту, була закріплена в землі та розташована на території домоволодіння № 22, по вул.. Чугуївській в м. Слов'янську Донецької області, вартістю 6000 грн. Просить стягнути з ОСОБА_4 вартість сушки для білизни в сумі 6000 грн.. У зв'язку із знищенням сушки вважає, що йому також завдано моральної шкоди, яку він оцінює на суму 30000 грн.. Вказані кошти також просить стягнути з відповідачки на його користь. Також просить стягнути з відповідачки на його користь судові витрати, в тому числі на правову допомогу.
16 жовтня 2013 року ОСОБА_3 уточнив позовні вимоги та вказав, що він має на праві власності будинок № 22, розташований по вул. Чугуївській в м. Слов' янську, Донецької області, який дістався йому у спадщину після смерті його матері. Відповідач ОСОБА_4 без його дозволу, на території домоволодіння вивішує спідню білизну на просушку. Вважає, що цим самим вона порушує цілісність його житла, нанесла йому образу, внаслідок чого йому як людині з тонкою душевною організацією нанесено моральну шкоду. Вказану моральну шкоду він оцінює в 50000 грн. Просить визнати порушення цілісності житла ОСОБА_4 та стягнути з ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 50000 грн. та витрати на правову допомогу. Також вказує, що відповідач ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знищили капітальне пристосування - сушку для білизни, яка складалась з трьох залізних стовбурів та 20 метрів дроту, була закріплена в землі та розташована на території домоволодіння № 22, по вул.. Чугуївській в м. Слов'янську Донецької області, вартістю 6000 грн. Просить стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вартість сушки для білизни в сумі 6000 грн. солідарно. У зв'язку із знищенням сушки вважає, що йому також завдано моральної шкоди, яку він оцінює на суму 50000 грн.. Вказані кошти також просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку на його користь. Також просить стягнути з відповідачів на його користь судові витрати, в тому числі на правову допомогу.
В судовому засіданні ОСОБА_3 просить позов задовольнити, з підстав, наведених в позовній заяві. В обгрунтування позову зазначив, що він являється власником домоволодінь та земельних ділянок, розташованих по вул.. Чугуївській, 22 та Оскольській, 18 в м. Слов'янську. Наведені об'єкти нерухомого майна дістались йому у спадок після смерті його батьків. По Оскольській, 18 проживає його рідний син ОСОБА_5 із дружиною ОСОБА_4 Крім того зазначив, що вказані домоволодіння межують між собою городами. Сушка була розташована на території домоволодіння по вул.. Чугуївській, 22. Відповідачка ОСОБА_4 користувалась нею без його згоди та вивішувала там свою спідню білизну. Вважає, що оскільки він їй дозволу на користування сушкою не давав, то вона такими своїми діями, а саме тим, що заходила на територію його домоволодіння по вул.. Чугуївській, 22 в м. Слов'янську та користувалась його особистим майном - сушкою для білизни, порушила цілісність його житла. Крім того, він змушений був це спостерігати, і йому як людині іншої статі, тонкої душевної організації нанесено моральних страждань, які він оцінює в суму 50000 грн, просить їх стягнути з ОСОБА_4 Також вказав, що відповідачі знищили сушку для білизни, вартість по відновленню якої, у відповідності до розрахунку будівельника становить 6000 грн., просить стягнути з відповідачів солідарно вказані кошти. Внаслідок таких дій відповідачами йому нанесено фізичних та моральних страждань. Просить вимоги, заявлені в позові задовольнити, а також просить стягнути з відповідачів витрати на правову допомогу.
Відповідач ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечила та пояснила, що позивач є рідним батьком її чоловіка ОСОБА_5. Дійсно будинки по вул.. Чугуїівській, 22 та по вул.. Оскольській, 18 городами межують між собою та належать на прав власності позивачеві. Вказані будинки належали на праві власності бабусі її чоловіка та матері позивача - ОСОБА_6. Будь-яка огорожа між городами відсутня. Сушка для білизни знаходиться по вул.. Чугуївській, 22. За життя бабусі ОСОБА_6, вона із чоловіком постійно проживали разом із нею, межа між городами вказаних домоволодінь в даний час перекопана та не визначена. ОСОБА_6 за життя завжди їй дозволяла користуватись сушкою. Після її смерті вона також нею користувалась до того часу, як позивач заборонив їй користуватись сушкою для білизни. Потім її взагалі убрали. Хто її убрав вона не знає, тому що в цей час була відсутня у домоволодінні по вул.. Оскольській,18. Вона вказану сушку не демонтувала. Просить в позові відмовити за безпідставністю.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про слухання справи у його відсутності, проти задоволення позову заперечив, просив відмовити за безпідставністю.
Допитаний у якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_5 пояснив, що була необхідність переорати городи по вул.. Чугуївській, 22 та по вул.. Оскольській, 18, а тому він та брат ОСОБА_7 демонтували сушку для білизни, яка заважала коням при переорюванню городів, та стовбури, дріт поклали в господарську споруду у домоволодінні по вул.. Чугуївській,22. Дану сушку він встановлював, ще тоді коли проживав із своєю рідної бабусею - ОСОБА_6. Дана сушка не була капітальним спорудженням.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що вона добре знає позивача, і знає, що на території домоволодіння по місцю його проживання -вул. Чугуївській, 22 в м. Слов'янську була сушка для білизни. Вона не бачила хто її демонтував, однак бачила, що дана сушка потім зникла. Також може ствердити, що бачила, що на вказаній сушці висіла жіноча спідня білизна, і позивач страждав від цього, оскільки йому як особі чоловічої статі, який проживає одиноко, було соромно, що у нього на території домоволодіння вісить спідня жіноча білизна.
Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що у відповідності до свідоцтв про спадщину на житловий будинок № 22, розташований по вул.. Чугуївській, в м. Слов'янську, Донецької області, виданих 24 квітня 2013 року та на житловий будинок № 18, розташований по вул. Оскольській в м. Слов'янську, та витягів із реєстру прав власності нерухомого майна, а також свідоцтв про право на спадщину на земельну ділянку, розташовану по Чугуївській, 22, в м. Слов'янську, Донецької області, та по вул.. Оскольській, 18 в м. Слов'янську, виданих 24 квітня 2013 року, наведені об'єкти нерухомого майна є власністю ОСОБА_3 після смерті його матері ОСОБА_6, яка померла 11 серпня 2012 року(а.с.29-34).
Як встановлено у судовому засіданні на території домоволодіння по вул.. Чугуївській, 22 в м. Слов'янську була розташована сушка для білизни. Наведена сушка була встановлена за життя спадкодавця ОСОБА_6. Вказаною сушкою для білизни користувалась за життя ОСОБА_6 та її онук ОСОБА_5 із дружиною ОСОБА_4. Після смерті ОСОБА_6 ОСОБА_4 продовжувала користуватись сушкою для білизни до заборони новим власником ОСОБА_3. Наведені обставини визнані сторонами, а тому суд визнає їх такими, що не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 61ЦПК України.
У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» « Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до п.п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» «Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобов'язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів. Гарантоване право кожного подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обов'язків, передбачений пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку Держави.
Також, у відповідності до положень статей 55, 124 Конституції України та статті ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися із захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.ст. 11,15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Захист же цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів міститься в ст. 16 ЦК України.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2)визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
У відповідності до ст. 270 ЦК України, відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) фізична особа має право на недоторканність житла.
Згідно із ст. 311 ЦК України, житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення в ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.
Право на недоторканість житла, яке передбачене у коментованій статті, бере свої початки у положеннях ст. 30 Конституції України, ст. 12 Загальної декларації прав людини, ст. 8 Конвенції про захист прав та основних свобод людини, ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.
Під поняттям "житло" слід розуміти будь-яке приміщення, що призначене чи прилаштоване для постійного чи тимчасового проживання фізичних осіб. Цим поняттям охоплюються будинки, квартири, службові квартири, садиби, жилі кімнати, кухня, ванна, туалет, коридор, балкон, підвал, горище, прибудови, кімнати в готелях, гуртожитках, санаторіях та будинках відпочинку, палата в лікарні, каюта на пароплаві, купе у вагоні тощо.
З огляду на викладене, між сторонами виникли спірні правовідносини щодо права користування чужим майном, вирішення яких передбачає інший порядок, а тому в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 в частині визнання порушення цілісності житла слід відмовити, оскільки стороною вибрано невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли.
Вирішуючи спір в частині відшкодування матеріальної шкоди з відповідачів у зв'язку із знищенням сушки для білизни, суд виходив з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_5, будучи допитаним в якості свідка визнав, що він із братом ОСОБА_7 демонтували сушку з метою переорати городи по вул.. Чугуївській та Оскольській, при цьому труби та дріт були складені в господарській споруді по вул..Чугуївській, 22. Також у відповідності до пояснень свідка ОСОБА_5 вказану сушку він встановлював самостійно за власні кошти за життя його бабусі ОСОБА_6.
Позивачем суду надано розрахунок відновлення сушки для білизни, у відповідності до якого, вартість відновлення якої становить 2880 грн.
Оцінюючі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Так в судовому засіданні не встановлено, що відповідач ОСОБА_4 здійснила демонтаж та знищення сушки для білизни, оскільки як вбачається з показань свідка ОСОБА_5, демонтаж сушки був зроблений ним та ОСОБА_7. Будь-яких доказів того, що ОСОБА_4 знищила сушку для білизни суду не надано. Отже суд відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 щодо відшкодування вартості сушки для білизни за безпідставністю.
Щодо позовних вимог в частині стягнення коштів на відновлення сушки для білизни з ОСОБА_5, суд відмовляючи у задоволенні позову в цій частині виходив з наступного.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Так в судовому засіданні не встановлено, що сушка для білизни, яка була розташована по вул.. Чугуївській, 22 в м. Слов'янську, являлась капітальною спорудою та була невід'ємною частиною домоволодіння № 22, розташованого по вул.. Чугуївській, і на час смерті ОСОБА_6 належала їй на праві власності, оскільки як вбачається із свідчень ОСОБА_5, вказану сушку він встановлював самостійно для власних потреб зі згоди власниці ОСОБА_6. Крім того, аналізуючи розрахунок відновлення сушки для білизни, суд ставиться до нього критично та не приймає його до уваги, оскільки він зроблений фізичною особою, при цьому суду не представлено будь-яких документів, які б стверджували, що дана особа має право здійснювати такий розрахунок, як оцінювач, експерт тощо.
З огляду на викладене, суду не надано переконливих доказів того, що сушка для білизни належить позивачеві на праві власності, а також суду не надано належних та допустимих доказів як вартості сушки для білизни, так і вартості її відновлено. Крім того, як вбачається з показань свідка ОСОБА_5, дану сушку було розібрано, а не знищено. Наведену обставину у суді не спростовано.
Відмовляючи позивачеві у позові в частині стягнення моральної шкоди, суд виходив з наступного.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
У відповідності до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
В п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України 4 від 31 березня 1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» { Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду 5 (v0005700-01 ) від 25.05.2001, N 1 ( v_001700-09 ) від 27.02.2009 }, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Обов'язкової підставою для деліктної відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою особи.
Згідно до Розділу 5 ЦПК України, доказами можуть бути лише ті факти, які мають документальне та фактичне підтвердження та на підставі яких в подальшому суд може дослідити їх правдивість. З урахуванням положень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди" „позивач повинен надати докази про моральні переживання у зв'язку з ушкодженням здоров'я, про порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, дані про порушення спілкування з оточуючими людьми, дані про настання інших негативних наслідків".
Згідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди», суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин, в якій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить".
З огляду на викладені норми законодавства та встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що в суді не встановлено, що діями відповідачів позивачеві заподіяно моральної шкоди.
У відповідності до вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.
У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України не підлягають задоволенню і вимоги позивача про відшкодування його витрат, понесених по сплаті юридичної допомоги..
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3,10,11,60, 88, 209, 210, 212,213,214,215 ЦПК України, ст. 15,16, 23, 270, 311,1167 ЦК України, , суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 Євгєна Вікторовича до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання порушення цілісності житла, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення постановлено і підписано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Повний текст рішення суду виготовлений 25 листопада 2013 року.
Головуюча-суддя Слов'янського
міськрайонного суду: ОСОБА_9