Справа № 2703/5250/2012
Проевадження2/764/759/2013
Категорія 31
14 листопада 2013 року Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:
головуючого судді - Кукурекіні К.В.,
при секретарі - Яцук Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Управління освіти та науки України Севастопольської міської Державної адміністрації, відділу освіти Ленінської районної адміністрації м.Севастополя про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди, спричинених пошкодженням здоров'я, суд
Позивач звернувся з позовом до відповідачів в якому просить стягнути з відповідачів на його користь, спричинений матеріальний збиток в сумі 15 143 грн. та моральну шкоду в сумі 300 000 грн. Вимоги позову мотивовані тим, що 11.09.2009р. на території спортивного майданчику гімназії №8 в м.Севастополі відбувся нещасний випадок з його сином, який є учнем 6-а класу ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме перед уроком фізкультури його син ОСОБА_5 в очікуванні вчителя намагався залізти на кірпічно-бетонне огородження зачепився за його край пальцями, в результаті чого конструкція впала та придавила ліву ногу його сина. В результаті отриманої травми його син був доставлений в 5-ю міську лікарню м.Севастополя, звідки через деякий час переведений в Республіканську дитячу клінічну лікарню м.Севастополя для подальшого лікування. Відповідно до висновку судово- медичної експертизи №26-мд від 20.01.2010р. у неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлені наступні тілесні ушкодження: тупа травма лівої стопи, рваною-ушибленная рана підошовної і тильної поверхонь лівої стопи, відкриті осколкові переломи 1,2 плеснових кісток з підвивихи 2 плеснової кістки, поздовжній перелом клиноподібної, човноподібної, кубовидної і п'яткової кісток стопи, пошкодження м'язів, сухожиль, геморагічний шок 1-го ступеня і спричинило за собою ампутацію нежиттєздатних м'яких тканин лівої стопи. За період лікування ним були понесені витрати на купівлю медикаментів у розмірі 13 000 грн., проїзд на суспільному транспорті склав 2 000 грн., витрати на ксерокопії, фотографії та телеграмми- 143 грн. Крім того, вказує, що неправомірними діями відповідачів неповнолітньому ОСОБА_5 спричинена моральна шкода, яка виразилась в тяжких психічних переживаннях та моральних стражданнях, які виразились в тяжкому фізичному болю, пережитому під час отримання ушкодження та перенесеного лікування. В результаті отриманої травми він став інвалідом на все життя, в зв'язку з чим проявляю повну апатію до життя, відчуває свою неповноцінність у відносинах зі своїми однолітками. Крім того, він як батько дитини також переживає за здоровє свого сина, неодноразово вимушений був визджати для відвідування сина у інше місце, вимушений був звільнитися з роботи для надання сину моральної підтримки. Моральну шкоду оцінює в розмірі 300 000 грн.
Позивач у судовому засідання наполягав на задоволенні позову у повному обсязі по викладеним в позовній заяві.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову у зв'язку із відсутністю доказів вини відповідача.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про народження (серія 1-КІ №293396) позивач є батьком неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до акту №1 про нещасний випадок учнем, студентом курсантом, слухачем, аспірантом навчального закладу, затвердженого керівником гімназії №8 ОСОБА_4 від 21.09.2009р. неповнолітній ОСОБА_5, учень гімназії №8 6-А класу, 17.09.2009р. о 11-30 годині заліз на кам'яну споруду біля сілового кабелю, пошкоджений при падінні разом зі спорудою. Наслідками нещасного випадку є: пошкодження стопи, рвані рани стопи, відкриті переломи кісток стопи. Особи які допустили порушення законодавчих та інших нормативно правових актів є ОСОБА_3, заступник директора, порушення п.7 наказу МОН, ОСОБА_6, вчитель фізкультури, порушення п.6 ч.1 наказу МОН України №563.
Положенням про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу в навчальних заходах, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 31 серпня 2001 року, розробленого відповідно до Законів України «Про освіту», «Про охорону праці», визначається поняття навчально-виховного процесу, як системи організації навчально-виховної, навчально-виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковим, виховними планами (уроки, лекції, лабораторні заняття, час відпочинку між заняттями, навчальна практика, заняття з трудового, професійного навчання і професійної орієнтації, виробнича практика, робота в трудових об,єднаннях тощо).
У п.2.2 вказаного Положення, вказано, що розслідуванню підлягають нещасні випадки, які сталися під час проведення навчальних занять, в тому числі, лекцій, уроків, занять з допризовної підготовки, лабораторних занять, спортивних, гурткових, позааудиторних, позакласних, позашкільних заходів, інших занять та в перервах між ними відповідно до навчальних, виробничих і наукових планів тощо.
Відповідно до постанови про перекваліфікацію діяння, порушення кримінальної справи та обєднання кримінальних справ в одне провадження від 12.02.2010р. прокурора Ленінського району м.Севастополя ОСОБА_7 за фактом випадку, який стався з неповнолітнім ОСОБА_5, перекваліфіковано злочинне діяння посадових осіб гімназії №8 м.Севастополя з ч.2 ст. 367 КК України на ч.1 ст. 367 КК України, порушено кримінальну справу відносно директора гімназії №8 м.Севастополя по адміністративно- господарській роботі ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України.
Відповідно до висновку експерта №26-мд від 20.01.2010р. судово- медичного дослідження (обстеження) гр.-на ОСОБА_5 на підставі даних наданих у медичних документах на імя неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, приймаючи до уваги обставини справи та відповідно до поставлених питань приходжу до наступних висновків: у неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлені наступні тілесні ушкодження-тупа травма лівої стопи, рвано-ушибленная рана підошовної і тильної поверхонь лівої стопи, відкриті осколкові переломи 1,2 плеснових кісток з підвивихи 2 плеснової кістки, поздовжній перелом клиноподібної, човноподібної, кубовидної і п'яткової кісток стопи, пошкодження м'язів, сухожиль, геморагічний шок 1-го ступеня і спричинило за собою ампутацію нежиттєздатних м'яких тканин лівої стопи. Дані тілесні ушкодження спричинені впливом твердих тупих предметів в тому числі, можливо, фрагментами цегляно-цементної кладки. Вказані тілесні ушкодження відносяться до середньої ступені тяжкості.
Відповідно до ч.1 ст.3 Конституції України, життя і здоров'я людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Як слідує зі змісту ст. 26, 51, 56 Закону України „Про освіту” забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання, праці та виховання у навчальних закладах покладається на їх власника або уповноважений ним орган, керівника навчального закладу. Педагогічні і науково педагогічні працівники зобов'язані захищати дітей, молодь від будь яких форм фізичного або психічного насильства.
Згідно ст. 38 Закону України «Про загальну середню освіту» до повноважень загальноосвітніх навчальних закладів відноситься охорона життя та здоров"я учнів.
Таким чином, з системного аналізу та загальних положень законодавства, що формулюють обов'язки навчальних закладів, можна зробити висновок, що вони несуть обов'язок здійснювати нагляд за малолітньою особою яка знаходиться в навчальному закладі.
Пунктом 4.6.1 Положення «Про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу установах і навчальних закладах», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 563 від 01.08.2001 року передбачена відповідальність вихователя за збереження життя і здоров'я вихованців під час навчально-виховного процесу.
Згідно вимог частини 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Оскільки порушено кримінальну справу відносно директора гімназії №8 м.Севастополя по адміністративно- господарській роботі ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України за вказаним випадком з неповнолітнім, а злочин вчинено під час виконання нею трудових обов'язків, відповідальною особою є юридична особа, а саме роботодавець.
Враховуючи наведене, в тому числі, що нещасний випадок відбувся у школі, та те, що школа підпорядковується та фінансується Управлінням освіти і науки Севастопольської міської державної адміністрації, суд вважає, що матеріальну та моральну шкоду слід стягнути саме з нього, у задоволенні позовних вимог до інших відповідачів слід відмовити.
Згідно ч.1 ст. 1199 ЦК України, у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов'язана відшкодувати витрати на її лікування, постійний догляд, посилене харчування тощо.
В силу ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою,яка її завдала.
Таким чином на користь позивача з Управління освіти і науки Севастопольської міської державної адміністрації підлягає стягненню витрати понесені, позивачем пов'язані з придбанням медичних препаратів та ліків, проїзду до м.Сімферополя, де знаходився на лікуванні неповнолітній ОСОБА_5, відповідно до медичної кварти №9545 стаціонарного хворого Кримської республіканської установи «Дитяча клінічна лікарня» за період з 23.09.2009р. по 09.12.2009р., у сумі 12 529,27 грн. При цьому суд не приймає до уваги квитанції до прибутково касового ордеру де відображені витрати пов'язані з благодійним внеском, (а.с.21,25, 67-72), фіскальний чек від 08.07.2010р. на суму 12,75 грн. (а.с.26), витрати пов'язані з відправленням пошти (а.с.27, 50,51), витрати пов'язані з купівлею бензину (а.с.43), квитки на автобус (а.с.44-46), талони на проїзд у тролейбусі (а.с.47-48), товарні чеки (а.с.49), оскільки деякі чеки датуються 2010 роком, після закінчення лікування неповнолітнього, квитки на тролейбус та автобус не можливо визначити дату їх придбання та особу яка їх придбала, тому в цій частині суд відмовляє в задоволенні позову.
Щодо вимог позивача про стягнення на його користь моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода, завдана позивачу полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала її дитина у зв'язку з ушкодженням здоров'я та душевних стражданнях позивача, яка здійснювала догляд за дитиною, виявляла про неї турботу, нервувала під час надання дитині медичної допомоги.
У відповідності зі ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, оскільки вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 р. «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд приймає до уваги глибину моральних страждань як позивача та 1ого дитини, наслідки порушення звичайного способу життя, тривалість лікування, характер діяння винної особи, принципи розумності, виваженості, домірності компенсації моральної шкоди та вважає за необхідне стягнути з відповідача з Управління освіти і науки Севастопольської міської державної адміністрації на користь позивача моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.
Судові витрати по справі , згідно до вимог ст. 88 ЦПК України стягуються з відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.16,22,23, 1166,1167, 1172, 1199, ЦК України, Закону України «Про освіту», ст.ст. 10,30,42,57,58,63,64, 88,212,213 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з відділу освіти Ленінської районної адміністрації м.Севастополя на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 12 529,27 грн., моральної шкоди у розмірі 25 000 грн., а всього 37 529,27 грн.
Стягнути з відділу освіти Ленінської районної адміністрації м.Севастополя на користь бюджету Ленінського району сумму судового збору за вимоги майнового характеру у розмірі 229,40 грн. та вимоги немайнового характеру у розмірі 114,70 грн., загалом 344,10 грн.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги в Ленінський районний суд м. Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя - підпис
З оригіналом згідно.
Суддя Ленінського районного
суду міста ОСОБА_1Кукурекін