№2-1049 2007 p.
іменем України
24 вересня 2007 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді Мар'єнко Л.М.
при секретарі: Голубєвій Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області про визнання недійсним та скасування рішення,
ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області про визнання недійсним та скасування рішення, посилаючись на те, що 12 травня 2006 року Лиманською сільською радою Зміївського району Харківської області винесено рішення, яким з її користування було вилучено земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яку вона нібито використовувала без правових документів, прямокутної форми, розміром 5, 0 м по ширині та 60, 0 м по довжині, площею 0, 03 га. Зазначеним рішенням земельну ділянку було зараховано до земель запасу Лиманської сільської ради, яка надалі буде використовуватися для забезпечення експлуатації, обслуговування осушувального каналу та заїзду до земельних ділянок суміжних землекористувачів. Рішення винесено на підставі заяви ОСОБА_2 "про розмежування земельних ділянок з суміжним землекористувачем ОСОБА_1.". Позивач вважає, що рішення є необгрунтованим та безпідставним, у зв'язку з тим, що вона згоди на вилучення ділянки не давала, виконувала всі обов'язки, передбачені ст. 96 ЗК України, зазначеним рішенням порушено її права як користувача землі, передбачені ст. 95 ЗК України. Також вважає, що підставою для вилучення у неї земельної ділянки є заява ОСОБА_2, а не дані земельної кадастрової документації. Крім того, рішення про вилучення земельної ділянки прийнято у результаті розгляду заяви про розмежування земельних ділянок, при цьому не проведено роботу узгоджувальної комісії, не встановлено межі земельних ділянок на місці. При прийнятті рішення сільською радою не враховано, що позивач отримала земельну ділянку згідно рішення Лиманської сільради від 20 лютого 2006 року № 20, на зазначеній ділянці розташовано житловий будинок, в якому вона мешкає, з надвірними будівлями та спорудами.
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.
Представник позивача ОСОБА_3підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, пояснила, що позивач у 1959 році придбала будинок та при ньому земельну ділянку. Рішенням виконкому Лиманської сільської ради № 20 від 20 лютого 1996 року позивачеві передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0, 33 га для обслуговування житлового будинку. Приблизно у 2003-2004 роках позивач стала оформляти документацію на земельну ділянку та виявилося, що площа земельної ділянки, якою вона користується та обробляє більше 40 років, 0, 36 га, що більше за площею, ніж це зазначено у рішенні виконкому на 0, 03 га. Позивач звернулася до колишнього голови сільської ради з проханням узаконити користування земельною ділянкою, той їй пояснив, що враховуючи те,
2
що вона проробила у Лиманському колгоспі більше 40 років, ніхто у неї не буде вилучати зайві три сотки, але потім був призначений новий голова сільської ради, після чого з'явилося рішення про вилучення землі.
Представник відповідача Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області Лучанінова Н.М. проти позову заперечувала, пояснила, що вона вважає, що рішення Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області від 12 травня 2006 року про вилучення земельної ділянки є законним, тому що у позивача не має рішення про надання їй у власність земельної ділянки у розмірі 0,03 га. Вважала, що користування і розпорядження землею передбачається лише у випадку володіння землею. Не оспорювала, що позивач більше ніж 40 років фактично користується земельною ділянкою, але вона не вважається користувачем землі, тому що не володіє землею, а значить її згоди на вилучення ділянки не потрібно. Виходячи з цього, сільська рада не повідомляла ОСОБА_1. про розгляд питання про вилучення земельної ділянки і на засідання до сільської ради її не запрошували. Коли виконком сільської ради у 1996 році приймав рішення про передачу 0, 33 га землі позивачеві у власність, земля не перемірювалася, а рішення було винесено на підставі даних земельно-кадастрової книги по Лиманській сільській раді. При цьому у сільській раді відсутня будь-яка кадастрова документація на вилучену земельну ділянку, що знаходиться між ділянками ОСОБА_1. та ОСОБА_2 На генеральному плані розвитку села також ця ділянка не зазначена. Про те, що ОСОБА_1. користується самовільно захваченою землею, стало відомо після звернення ОСОБА_2 про розмежування земельних ділянок, коли фактично переміряли землю ОСОБА_1. Вилучену земельну ділянку було вирішено використовувати для забезпечення експлуатації осушувального каналу, який було зроблено власними силами мешканців вулиці Охотнічій з метою запобігання підтоплення домоволодінь та на який не має документації, а також для заїзду до земельних ділянок суміжних землекористувачів, зокрема, до ділянки ОСОБА_2 Через три будинки від будинку ОСОБА_2 є заїзд, але сільрада вважає, що зручніше заїжджати до ділянки ОСОБА_2 через вилучену у ОСОБА_1. ділянку. Для того, щоб транспорт міг заїжджати на ділянку ОСОБА_2, ОСОБА_1. необхідно демонтувати металеві ворота, які вона встановила на ділянці, в кінці городу. Після демонтажу металевих воріт ОСОБА_1., у неї в кінці городу залишиться глухий паркан, але так як у ОСОБА_1. є інші ворота, з вулиці, то сільська рада вважає, що такий демонтаж воріт буде доцільним.
Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, надала довіреність на представлення її інтересів ОСОБА_4
Представник третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення вимог позивача заперечувала, пояснила, що ОСОБА_2 є користувачем земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1. Між ділянками ОСОБА_1. та ОСОБА_2 є ділянка, яка належить сільській раді, але більше 25 років використовується ОСОБА_1., яка її обробляє та садить огородні культури - картоплю, соняшник, кукурудзу. ОСОБА_1. навесні 2006 року посадила кукурудзу рядом з ділянкою ОСОБА_2, де була посаджена картопля, і поміж ними вийшла свара з цього приводу та погіршилися відносини. Тоді представник третьої особи ОСОБА_5 звернулася до сільської ради з заявою про розмежування земельних ділянок, представники сільської ради встановили межу та виявилося, що ОСОБА_1. користується землею, яка їй не належить. На цю земельну ділянку 0, 03 га третя особа не претендує, але вона претендує на заїзд, який можливо зробити з цієї ділянки, для того, щоб на її ділянку можна було проїхати трактором. Раніше техніка на її ділянку заїжджала через заїзд, який знаходиться через три будинки, але, наприклад, після дощу, з тієї сторони заїхати важко, трактор грузне, з боку ОСОБА_1. заїжджати зручніше.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1. з 1959 року постійно проживає та користується земельною ділянкою за адресою сАДРЕСА_1
3
Відповідно рішення виконкому Лиманської сільської ради № 20 від 20 лютого 1996 року позивачеві передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,33 га для обслуговування житлового будинку.
Земельна ділянка ОСОБА_1. граничить з земельною ділянкою ОСОБА_2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, площею 0, 25 га, яка передана ОСОБА_2 безкоштовно у приватну власність для обслуговування житлового будинку та господарчих споруд на підставі рішення № 104-а від 12 грудня 1996 року.
Рішенням 2-ї сесії У скликання Лиманської сільської ради від 12 травня 2006 року вилучено із користування ОСОБА_1. земельну ділянку, яка використовувалася без правових документів, прямокутної форми, розміром 5, 0 м по ширині та 60, 0 м по довжині, площею 0, 03 га та зараховано до земель запасу Лиманської сільської ради, яка надалі буде використовуватися для забезпечення експлуатації, обслуговування осушувального каналу та заїзду до земельних ділянок суміжних землекористувачів. Також позивача зобов'язано провести інвентаризацію присадибної земельної ділянки, без урахування вилученої земельної ділянки та оформити земельно-правову документацію, та зобов'язано демонтувати металеві ворота на вилученій земельній ділянці.
Допитані судом у судовому засіданні свідки ОСОБА_6 ОСОБА_7., ОСОБА_8 , які є мешканцями села та сусідами позивача і третьої особи, кожний окремо, показали, що ОСОБА_1. більше 40 років постійно користується всією земельною ділянкою, вирощує на ній городні культури, між ділянкою ОСОБА_1. та ОСОБА_2 ніколи не було заїзду, заїхати до двору ОСОБА_2 можна через ворота з вулиці, а також через заїзд, який знаходиться через три будинки від будинку ОСОБА_2, яким користуються всі мешканці вулиці. Рівчак, який знаходиться поміж городами мешканців вулиці, було зроблено їх власними силами, очистку рівчака мешканці проводять самостійно, за власний рахунок.
Відповідно ч. 1 ст. 119 ЗК України, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю ділянку, можуть звернутися з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування.
Згідно ч. 2 ст. 149 ЗК України, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень сільських рад. У відповідності до ч. 10 ст. 149 ЗК України, у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки, питання вирішується у судовому порядку.
У відповідності з ч. 2 ст. 159 ЗК України земельні спори розглядаються органами місцевого самоврядування за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору.
При розгляді питання про вилучення земельної ділянки ОСОБА_1. участі не приймала, на засідання до сільської ради її не запрошували і не ставили їй до відому про розгляд питання про вилучення земельної ділянки, при цьому позивач, яка є користувачем землі протягом більше 40 років, не давала згоди на вилучення у неї земельної ділянки.
Доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1. не є землекористувачем вилученої у неї земельної ділянки тому що вона не є її власником, спростовуються показаннями свідків, поясненнями позивача, письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні, а також поясненнями самого представника відповідача, тому суд приходить до висновку про порушення сільською радою порядку розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування та порядку вилучення земельних ділянок, у зв'язку з чим рішення 2-ї сесії У скликання Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області від 12 травня 2006 року в частині вилучення із користування ОСОБА_1 земельної ділянки, в частині зобов'язання ОСОБА_1 провести інвентаризацію присадибної ділянки, без урахування вилученої земельної ділянки, в частині зобов'язання ОСОБА_1 демонтувати металеві ворота на вилученій земельній ділянці є недійсним та підлягає скасуванню.
4
Щодо вимоги позивача про зобов'язання сільради усунути наслідки, які виникли у зв'язку з винесенням незаконного рішення про вилучення з її користування земельної ділянки, суд приходить до висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з того, що ОСОБА_1. фактично продовжує користуватися вилученою земельною ділянкою, будь-яких інших наслідків у зв'язку із винесенням Лиманською сільською радою рішення від 12 травня 2006 року судом не встановлено.
Керуючись ст. ст. 11, 15, 16 ЦК України, ст. ст. 119, 149, 152, 159 ЗК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Рішення 2-ї сесії У скликання Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області від 12 травня 2006 року в частині вилучення із користування ОСОБА_1, АДРЕСА_1, та зарахування до земель запасу Лиманської сільської ради, земельної ділянки, прямокутної форми розміром 5 м по ширині та 60 м по довжині, площею 0,03 га, в частині зобов'язання ОСОБА_1 провести інвентаризацію присадибної ділянки, без урахування вилученої земельної ділянки, в частині зобов'язання ОСОБА_1 демонтувати металеві ворота на вилученій земельній ділянці - визнати недійсним та скасувати.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.