Справа № 2-а-4201/08/1170
Категорія 63
29 січня 2009 року Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Ясенової Т.І.
при секретарі -Турік Л.С.
за участю:
представника позивача - прокурора: Буч Р.В., посвідчення №449;
представника відповідача- ОСОБА_1., довіреність №105/11 від 12.11.2009р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом Прокурора м.Кіровограда до Кіровоградського міського голови ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3., про визнання незаконним та скасування розпорядження,-
Прокурор м. Кіровограда (надалі по тексту, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Кіровоградського міського голови, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3., в якому просить суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Кіровоградського міського голови ОСОБА_2 № 430 - к від 15 грудня 2008 року „Про звільнення ОСОБА_3.”
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що прокуратурою м. Кіровограда за зверненням ОСОБА_3. з приводу порушення її трудових прав, на підставі ст. 121 п. 5 Конституції України, якою на органи прокуратури покладено функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержання законів з цих питань посадовими особами органів місцевого самоврядування, а також ст. 3 ч. 1 Закону України „Про прокуратуру”, відповідно до якої діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини і громадянина, проведено перевірку законності розпорядження Кіровоградського міського голови ОСОБА_2 № 430-к від 15 грудня 2008 року „Про звільнення ОСОБА_3.”
Проведеною перевіркою встановлено, що розпорядженням Кіровоградського міського голови ОСОБА_2 № 430-к від 15 грудня 2008 року „Про звільнення ОСОБА_3.” ОСОБА_3. звільнено з посади головного лікаря 1-ої міської лікарні 15 грудня 2008 року за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, покладених на неї трудовим договором (пункт 1 статті 41 КЗпП України), виконання обов'язків головного лікаря 1-ої міської лікарні покладено на ОСОБА_4., заступника головного лікаря з поліклінічної роботи 1-ої міської лікарні та доручено ОСОБА_3. здійснити передачу справ виконуючому обов'язки головного лікаря 1-ої міської лікарні ОСОБА_4.
Розпорядженням Кіровоградського міського голови ОСОБА_2 від 15 грудня 2008 року № 427-к „Про поновлення ОСОБА_3.” ОСОБА_3. поновлено у займаній посаді головного лікаря 1-ої міської лікарні м.Кіровограда на виконання рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2008 року про поновлення на роботі ОСОБА_3.
Того ж дня, оскаржуваним розпорядженням Кіровоградського міського голови ОСОБА_2 № 430-к від 15 грудня 2008 року „Про звільнення ОСОБА_3.” ОСОБА_3. звільнено із займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, покладених на неї трудовим договором (пункт 1 статті 41 КЗпП України).
Відповідно до ст. 41 п. 1 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності.
Відповідно до тексту мотивувальної частини розпорядження Кіровоградського міського голови ОСОБА_2 № 430-к від 15 грудня 2008 року „Про звільнення ОСОБА_3.”, одноразове грубе порушення головним лікарем 1-ої міської лікарні ОСОБА_3. трудових обов'язків виявилось у неналежному виконанні трудових обов'язків, визначених посадовою інструкцією головного лікаря 1-ої міської лікарні, що виразилось у неналежній організації керівництва закладом та послабленні контролю за роботою підлеглих працівників.
Розпорядження не мотивоване та не містить даних про те, які ознаки, критерії взято за основу при визначенні того, що неналежна організація керівництвом закладу та послаблення контролю є підставою для висновку про те, що допущені порушення трудового законодавства є грубими.
Наведене вказує на відсутність фактичної підстави для видачі розпорядження на підставі ст. 41 п. 1 КЗпП України та його невідповідність вказаній нормі закону.
Крім того, позивач посилається на те, що ст. 33 ч. 3 Закону України „Про статус депутатів місцевих рад” передбачено, що депутат місцевої ради може бути звільнений з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади за умови його попередження в порядку, встановленому законом. Про таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган не менш ніж за 15 днів повідомляє відповідну місцеву раду.
Всупереч вимог вказаної статті Закону Кіровоградським міським головою ОСОБА_3., яка є депутатом Кіровоградської міської ради, а також Кіровоградську міську раду не попереджено у встановленому законом порядку про звільнення відповідного депутата місцевої ради, чим порушено гарантії трудових прав депутата.
Крім того, підставою для застосування до ОСОБА_3. дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із займаної посади послугували виключно результати прокурорської перевірки, викладені у поданні прокуратури Кіровоградської області, що надійшло на розгляд до Кіровоградської міської ради 29 жовтня 2008 року.
Відповідно до ст. 23 ч. 1 Закону України „Про прокуратуру” за результатами розгляду подання прокурора може бути вжито заходів до усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, і про наслідки повідомлено прокурору не пізніше ніж у встановлений вказаною статтею Закону місячний строк з моменту отримання подання. Відповідно, застосування оскаржуваним розпорядженням Кіровоградського міського голови дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із займаної посади, як заходу по розгляду подання прокурора, після встановленого законодавством місячного терміну на його розгляд, суперечить вимогам вказаної статті Закону.
При цьому, відповідно до ст. 148 ч. 1 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Таким чином, оскаржуване розпорядження Кіровоградського міського голови від 15.12.08р. про застосування дисциплінарного стягнення видане в порушення ст. 148 ч. 1 КЗпП України пізніше одного місяця з дня виявлення проступку, яким є 29.10.08р., тобто день надходження подання прокуратури Кіровоградської області, яке послугувало підставою для видачі розпорядження.
За наслідками проведеної перевірки та виявлених порушень закону в діяльності Кіровоградського міського голови прокурором м. Кіровограда на відповідне незаконне розпорядження принесено протест від 16.12.08р. № 6313 - вих. з вимогою щодо скасування розпорядження Кіровоградського міського голови ОСОБА_2 № 430-к ' від 15 грудня 2008 року „Про звільнення ОСОБА_3.”.
За результатами розгляду протесту прокурора від 16.12.08р. № 6313 - вих. Кіровоградським міським головою протест відхилено, про що повідомлено прокурора м. Кіровограда листом від 18.12.08р. № 5158/15.
У зв'язку з відхиленням Кіровоградським міським головою протесту прокурора, прокурор м. Кіровограда звертається із заявою про визнання незаконним та скасування розпорядження Кіровоградського міського голови, яке було предметом опротестування.
При цьому, посилається на те, що у зв'язку з відхилення принесеного прокурором м.Кіровограда протесту на вказане розпорядження, порушується інтерес прокурора, як самостійного суб'єкта владних повноважень, щодо усунення, відповідно до ст.6 ч.1 п.4 Закону України „Про прокуратуру”, порушень закону від кого б вони не виходили.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з зазначених підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що оспорюване розпорядження Кіровоградським міським головою прийнято в межах повноважень та з дотриманням норм чинного законодавства. При цьому, зазначає, що даний спір стосується трудових правовідносин і не є публічно правовим.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3. в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена відповідно до вимог ст.ст. 35, 36 КАС України, подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з її участю у цей день в судовому засіданні у кримінальній справі та участю на сесії Кіровоградської міськради.
Вислухавши думку позивача, який відніс розгляд даного питання на розсуд суду, представника відповідача, який вважає можливим розгляд справи без участі третьої особи, посилаючись на те, що не надано доказів неможливості її участі в судовому засіданні на призначений час, що свідчить про відсутність поважних причин неявки в судове засідання, суд визнав можливим розгляд справи у відсутності третьої особи ОСОБА_3. зважаючи на те, що до суду не подано доказів на підтвердження обставин, викладених в клопотанні про відкладення розгляду справи, та з огляду на те, що у справі достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, неприбуття в судове засідання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2008р. визнано незаконним розпорядження № 347-к від 16.10.2008р. „Про звільнення ОСОБА_3.” та поновлено ОСОБА_3. на посаді головного лікаря 1-шої міської лікарні з 16 жовтня 2008р. ( а.с. 29-32).
На підставі звернення ОСОБА_3. від 12.12.2008р. до прокурора м. Кіровограда з приводу порушення її трудових прав, прокуратурою м.Кіровограда проведено перевірку. ( а.с. 49).
Розпорядженням Кіровоградського міського голови ОСОБА_2 від 15 грудня 2008 року № 427-к „Про поновлення ОСОБА_3.” ОСОБА_3. поновлено на посаді головного лікаря 1-ої міської лікарні м.Кіровограда на виконання рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2008 року про поновлення на роботі ОСОБА_3.( а.с.12, 46).
Розпорядженням Кіровоградського міського голови ОСОБА_2 № 430-к від 15 грудня 2008 року „Про звільнення ОСОБА_3.” ОСОБА_3. звільнено із займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, покладених на неї трудовим договором (пункт 1 статті 41 КЗпП України). (а.с.10-11,47-48).
Прокурором м. Кіровограда принесено протест від 16.12.2008р. № 6313 - вих. з вимогою скасувати розпорядження Кіровоградського міського голови ОСОБА_2 № 430-к від 15 грудня 2008 року „Про звільнення ОСОБА_3.”
За результатами розгляду протесту прокурора від 16.12.2008р. № 6313 - вих. Кіровоградським міським головою протест відхилено, про що повідомлено прокурора м. Кіровограда листом від 18.12.2008р. № 5158/15. ( а.с. 9).
23 грудня 2008р. прокурор м. Кіровограда звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання незаконним та скасування розпорядження Кіровоградського міського голови, яке було предметом опротестування.
Відповідно до ст. 3 Закону України „Про прокуратуру” вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.
Відповідно до ч.2 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право опротестовувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб.
Відповідно до ст. 21 Закону України „Про прокуратуру” протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.
У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.
Відповідно до ст. 5 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-XII „Про прокуратуру” прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді випадках, визначених законом.
На підставі ст. 361 Закону України „Про прокуратуру” підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушених економічних, політичних та інших державних інтересів в наслідок неправомірних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинялись у відносинах між ними або державою. При цьому представництво інтересів держави здійснюється шляхом звернення прокурора до суду з заявою (позовом) в інтересах органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Частиною 2 ст. 60 КАС України зазначено, що прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі за № 3 - рп/99 (про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зазначається що саме треба розуміти під інтересами держави. Із врахуванням того, що „інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи могло відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, при зверненні прокурора до відповідного суду, він (прокурор) повинен обґрунтувати обставини, які вказують на існування необхідності захисту інтересів держави. Прокурор повинен зазначати, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави та обґрунтувати необхідність їх захисту.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди зобов'язані перевірити оскаржене рішення на предмет прийняття його на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на яке спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
Матеріали справи свідчать про те, що підставою для звернення прокурора з позовом стало те, що в ході перевірки за заявою ОСОБА_3. прокурором було встановлено, що при винесенні оскаржуваного розпорядження Кіровоградського міського голови від 15.12.2008р. про звільнення ОСОБА_3. порушено норми трудового законодавства.
Також прокурор посилається на те, що на порушення вимог статті 33 ч.3 Закону України „ Про статус депутатів місцевих рад” Кіровоградським міським головою ОСОБА_3., яка є депутатом Кіровоградської міської ради, а також Кіровоградську міську раду не попереджено у встановленому законом порядку про звільнення відповідного депутата місцевої ради, чим порушено гарантії трудових прав депутата.
Прокурор обгрунтовує своє право на звернення з позовом як самостійної особи, а не в інтересах ОСОБА_3. тим, що в ході перевірки прокуратурою відповідно ст. 21 Закону України „Про прокуратуру” був внесений протест на розпорядження Кіровоградського міського голови ОСОБА_2 № 430-к від 15 грудня 2008 року „Про звільнення ОСОБА_3.”
У зв'язку з відхиленням протесту прокурор звернувся з позовом до суду про визнання акта незаконним, чим обумовлений позов, на меті якого є в судовому порядку визнання незаконним та скасування зазначеного розпорядження.
При цьому, прокурор посилається на те, що у зв'язку з відхилення принесеного прокурором м.Кіровограда протесту на вказане розпорядження, порушується інтерес прокурора, як самостійного суб'єкта владних повноважень, щодо усунення, відповідно до ст.6 ч.1 п.4 Закону України „Про прокуратуру”, порушень закону від кого б вони не виходили.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечується позивачем, що протест прокурора був розглянутий відповідачем, про що була направлена у встановлені законодавством строки відповідь про відхилення протесту. ( а.с. 9).
Суд констатує, що оскільки предметом позову визначено скасування відповідного розпорядження Кіровоградського міського голови ОСОБА_2 № 430-к від 15 грудня 2008 року „Про звільнення ОСОБА_3.”, а не неправомірні дії або бездіяльність відповідача при розгляді протесту, то в даному випадку позов не пов'язаний із захистом порушеного права прокурора.
Із змісту адміністративного позову вбачається, що прокурор посилається на те, що незаконними діями відповідача порушені права саме ОСОБА_3., і фактично адміністративний позов подано на захист інтересів ОСОБА_3.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 32 Закону України ”Про державну службу” передбачено, що рішення про припинення державної служби може бути оскаржено державним службовцем безпосередньо до суду.
Крім того ст. 2 КЗпП України до основних трудових прав працівників віднесено право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.
Відповідно до п.15 ч.1 ст.3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Як вбачається з матеріалів справи, перебування ОСОБА_3. на посаді головного лікаря 1-ї міської лікарні м. Кіровограда, на якій вона працювала до прийняття розпорядження про її звільнення, не пов'язана з державною службою та не відноситься до публічної служби.
Посилання прокурора на те, що звільнення ОСОБА_3. яка є депутатом місцевої ради є порушенням гарантії трудових прав депутата не може бути прийнято судом до уваги, оскільки звільнення ОСОБА_3. не пов'язано з виконанням повноважень депутата місцевої ради.
Відповідно ч. 1 ст. 60 КАС України прокурор має право звертатись до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру” підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження.
Жодної із перелічених підстав подавати позов в інтересах третьої особи у прокуратури не було, так як ОСОБА_3 є право і дієздатною особою і в змозі самостійно захищати свої права в суді.
Правовідносини, які виникли у зв'язку з прийняттям розпорядження Кіровоградського міського голови про звільнення ОСОБА_3., є трудовим спором, який повинен вирішуватися у судовому порядку за заявою особи права якої порушено.
При цьому, як свідчить копія ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02.01.2009 року про відкриття провадження по справ за позовом ОСОБА_3. до Кіровоградського міського голови та 1-шої міської лікарні про поновлення на роботі, представлена прокурором в судовому засіданні, ОСОБА_3. самостійно звернулась з позовом до суду про поновлення своїх прав. ( а.с. 51).
З огляду на викладене підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд,-
В задовленні позову Прокурора м.Кіровограда до Кіровоградського міського голови ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3., про визнання незаконним та скасування розпорядження - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено та підписано - 03.02.2009р.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.І. Ясенова