Справа: № 826/8195/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Федотов І.В.
Іменем України
12 листопада 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів - Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,
при секретарі - Січкаренко Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Федкомінвест - Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Федкомінвест - Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Федкомінвест - Україна» (далі - позивач або ТОВ «Федкомінвест - Україна») звернулося до суду позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач або ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС, податковий орган) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2013 року № 0001852240.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою задовольнити позов повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Скрап-Мет» та позивачем є фіктивними право чинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими право чинами.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Федкомінвест - Україна» (код за ЄДРПОУ 31484491) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.03.2012 р. по взаємовідносинах з ТОВ «Скрап-Мет» (код за ЄДРПОУ 37400862), за результатами якої складено Акт № 269/22-40/31484491 від 30 січня 2013 року (далі - Акт № 269/22-40/31484491).
Вказаною перевіркою встановлено порушення наступних вимог:
- пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибутку на суму 2 782 252 грн., в т.ч. за 4 кв. 2011 року на суму 2 782 252 грн.
14 лютого 2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001852240, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до абз. 1, 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 782 252 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 2 782 252 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн.
Не погоджуючись з зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає наступне.
Підпункт 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до п. 138.1 статті 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 статті 138 ПК України - витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За правилами п. 138.5 статті 138 ПК України - інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.
Згідно з п. 138.6 статті 138 ПК України - собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Підпункт 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.
Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Як вбачається з матеріалів справи, фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Скрап-Мет», здійснювались протягом листопада-грудня 2011 року на підставі укладених договорів поставки: № 232/11 від 15.11.11 р., № 251/11 від 17.11.2011 р., № 266/11 від 24.11.2011 р., № 281/11 від 29.11.2011 р., № 287/11 від 30.11.2011 р., № 298/11 від 01.12.2011 р., № 301/11 від 05.12.2011 р., № 332/11 від 08.12.2011 р., № 343/11 від 09.12.2011 р., № 365/11 від 22.12.2011 р., № 376/11 від 28.12.2011 р., 379/11 від 29.12.2011 р.
За вказаними договорами, позивачем придбано товар: «кукурудза 3 класу», урожаю 2011 року.
Факт придбання та поставки товару підтверджується наступними первинними документами: договорами поставки, видатковими накладними, податковими накладними, товаро-транспортними накладними, залізничними накладними, банківськими виписками з поточного рахунку позивача.
Крім того, як свідчать матеріали, справи, позивачем реалізовано придбаний товар протягом листопада 2011 року - січня 2012 року контрагентам: ТОВ «Хліб Інвестбуд» та компанії «Eastream Capital LTD» , що підтверджується договором поставки від 12.12.2011 року, актом прийому-передачі, контрактом від 16.11.11 року, зовнішньоекономічним біржовим контрактом про експорт від 16.11.11 року, контрактом від 23.11.11 року, зовнішньоекономічним біржовим контрактом про експорт від 28.11.11 року, рахунками, коносаментами та митними деклараціями.
Таким чином позивачем надані усі необхідні первинні документі на підтвердження правомірності господарських операцій.
Колегія суддів зауважує, що ТОВ «Скрап-Мет» (Продавець), на момент проведення операцій із позивачем мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість.
В своїх висновках податковий орган та суд першої інстанції посилаюся на те, що укладені між позивачем та контрагентом договори є нікчемними.
Однак, судова колегія вважає, що посилання на положення ст.ст.203,215, 228ЦК України є безпідставним, виходячи з того, що у відповідності до ст.203ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.1 ст.215ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).
Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Як визначено в ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
В судовому порядку такі угоди позивача нікчемними не визнавались, тому висновки про ознаки нікчемності укладених позивачем угод (навіть без їх переліку) ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні будь-які належні докази цього.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.
За таких обставин, судова колегія вважає, що зазначені вище документи первинного бухгалтерського та податкового обліку складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, тому у відповідача були відсутні підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів критично ставиться до посилань суду першої інстанції на висновок експерта № 59 від 28.01.2013 року, з огляду на те, що платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.
На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Скрап-Мет», останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи недійсними не визнавались.
Таким чином, відповідачем не доведено обґрунтування правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, через що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Федкомінвест - Україна» задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2013 року скасувати та ухвалити нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Федкомінвест - Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 14 лютого 2013 року № 0001852240.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України
Судді:
Головуючий суддя Федотов І.В.
Судді: Аліменко В.О.
Кучма А.Ю.