Справа: № 810/2159/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І.
Суддя-доповідач: Гром Л.М.
Іменем України
20 листопада 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді - Гром Л.М.;
суддів - Бєлової Л.В.,
Міщука М.С.,
при секретарі судового засідання - Мотилю В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватної фірми «Віта» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області від 25.12.2013 № 0002162301/3154.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що У листопаді-грудні 2012 року, на підставі наказу ДПІ в Обухівському районі Київської області від 26.11.2012 № 617 посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Наша Олія» за квітень 2012 року, за результатами якої складено Акт від 10.12.2012 № 3614/231/20575062.
За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.12.2012 № 0002162301/3154, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 7737,00 грн.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, 04 листопада 2011 року між позивачем та ТОВ «Наша Олія» був укладений Договір № 58, відповідно до умов якого, постачальник (ТОВ «Наша Олія») брав на себе зобов'язання передати у власність покупця (позивач) товар (макуха соняшника).
На підтвердження факту поставки товарів позивач надав податкові накладні від 04.04.2012 № 7, від 26.04.2012 № 81, від 28.04.2012 № 88, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.
Оплату за поставлений відповідно вказаного договору у квітні 2012 року товар позивач здійснив у розмірі 46424,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах банківськими виписками.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, поставка товарів ТОВ «Наша Олія» та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та банківськими виписками.
Вищезазначені первинні, розрахункові та інші документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і за висновками суду свідчать про реальність операцій між позивачем і його контрагентом.
Крім того, доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Наша Олія» також спростовуються постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013, у справі № 820/191/13-а за позовом ТОВ «Наша Олія» до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень.
Зазначеною постановою позов задоволено, встановлено реальність господарських операцій між ТОВ «Наша Олія» і ПП «Євротерм-Харків», у тому числі за квітень 2012 року, та скасовано податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі вищезазначеного акта перевірки від 21.09.2012 № 3779/2201/32868834.
Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про реальність вчинених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Наша Олія».
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.
При цьому підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.
Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Ухвала складена у повному обсязі 25.11.2013 року.
Головуючий суддя Гром Л.М.
Судді: Бєлова Л.В.
Міщук М.С.