29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
"12" січня 2007 р. Справа № 21/355-НА
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" с. Сутківці Ярмолинецького району
до Управління Пенсійного фонду України в Ярмолинецькому районі смт. Ярмолинці
про скасування рішень відповідача про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків № 18, № 19, № 20 від 20.02.2006 року
Суддя Огороднік К.М. Секретар судового засідання Гуменюк О.С.
Представники сторін:
Від позивача -Стефанишин С.Л. -за довіреністю.
Від відповідача -Чорній С.С. -за довіреністю,
Мантуляк Н.Є. - за довіреністю.
В судовому засіданні оголошено ступну та резолютивну частини постанови.
Суть спору: Позивач у позовній заяві його представник в судовому засіданні просять скасувати рішення відповідача про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків № 18, № 19, № 20 від 20.02.2006 року.
При цьому позивачем зазначається, що станом на 01.01.2004 року борг зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що виник до 01.01.2004 року і не погашений в установленому законом порядку складав 60324,63 грн. Протягом 2004-2006 років СТзОВ «Берегиня» погашало податковий борг зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що виник до 01.01.2004 року. Також посилається на те, що застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату збору, що виник до 01.01.2004 року і непогашений в установленому законом порядку, не здійснюється відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім того, вказували, що на підставі Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" СТзОВ "Берегиня" у 2004-2006 роках було платником фіксованого сільськогосподарського додатку. Даний Закон визначає особливі умови оподаткування сільськогосподарських підприємств. Статтею 2 Закону України "Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року-1 кварталу 2005 року" від 16.03.2006 року визначено, що донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році - І кварталі 2005 року, не застосовуються.
Відповідач у запереченні на позов, його представники у судовому засіданні проти позовних вимог заперечують, зазначаючи, що рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків № 18, № 19, № 20 від 20.02.2006 року прийнятті відповідно до п. 9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За клопотанням представників сторін, строк розгляду справи продовжено до 12.01.2007 року.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Берегиня“, с. Сутківці Ярмолинецького району є юридичною особою, що підтверджується довідкою Хмельницького обласного управління статистики № 955 і відповідно до ст. 1, 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування“ є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які зобов'язане своєчасно та у повному обсязі сплачувати.
20.02.2006 року відповідачем прийнято рішення № 18 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, яким позивачу нараховано фінансові санкції в розмірі 50% - 9065,62 грн., за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків та нараховано пеню в розмірі 3412,30 грн.
20.02.2006 року відповідачем прийнято рішення № 19 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, яким позивачу нараховано фінансові санкції в розмірі 20% - 1390,46 грн., за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків та нараховано пеню в розмірі 358,89 грн.
20.02.2006 року відповідачем прийнято рішення № 20 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, яким позивачу нараховано фінансові санкції в розмірі 10% - 1282,21 грн., за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків та нараховано пеню в розмірі 198,48 грн.
Розрахунок штрафних санкцій та пені відповідачем проведено за період з 01.01.2004 року по 31.01.2006 року, що підтверджується особовими картками платника та розрахунком штрафних (фінансових) санкцій.
Позивач не погоджуючись із правомірністю винесених на його адресу спірних рішень оскаржив їх до суду.
Крім того, судом встановлено, що у 2004-2006 роках СТзОВ "Берегиня" було платником фіксованого сільськогосподарського податку.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом приймається до уваги наступне:
Згідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Відповідно до п. 1 ст. 14 зазначеного Закону страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно п. 6 ст. 17 вказаного Закону платник страхових внесків зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до п. 6 ст. 20 даного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно ст. 106 зазначеного Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Відповідно до п. 3 ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», протягом десяти днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Згідно ст. 106 даного Закону, у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму, не узгодив вимогу, або не оскаржив її в судовому порядку дана вимога являється узгодженою, а борг визнаним.
Як встановлено судовим розглядом справи, відповідачем проведено нарахування позивачу штрафних (фінансових санкцій) на заборгованість за період 01.01.2004 року по 31.01.2006 року.
Тому вимоги щодо скасування рішення відповідача № 18, № 19, № 20 від 20.02.2006 року суперечать вимогам чинного законодавства, не підтвердженні належними доказами, оскільки всупереч вимогам ст. 72 КАС України позивач не довів безпідставності нарахування штрафних санкцій за несвоєчасно сплачені страхові внески до фонду. Правомірність нарахування таких санкцій спірним рішенням підтверджується особовими рахунками платника де відображено стан заборгованості по внесках та прострочені дати їх сплати. Тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
Крім того, судом враховується, що рішення № 18, № 19, № 20 від 20.02.2006 року прийняті відповідно до п. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Згідно п. 9.3.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. Рішення про застосування штрафів, зазначених у цьому підпункті, складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків: з) при затримці сплати страхових внесків що є більшою 90 календарних днів рішення виноситься у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
Тобто, фінансові санкції нараховуються по факту сплати, а не по даті виникнення боргу, хоча борг який був погашений по розрахунку фінансових санкцій виник після 01.01.2004 року, а не до цієї дати як стверджує позивач.
В своїй заяві позивач посилається на Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". З 01.01.2004 року вступив в силу Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який є спеціальним законом для врегулювання всіх питань пов'язаних з пенсійним забезпеченням. В зв'язку із цим положенням Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" з 01.01.2004 року органами Пенсійного фонду не застосовується.
Відповідно до п. 2. ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особами, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню є члени колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств, у тому числі, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок).
В абзаці другому п. 1 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що страхувальниками є роботодавці: колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи та фермерські господарства, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок ),- для осіб, зазначених у п. 2 ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до п. 2 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у п. 2 ст. 11 вказаного Закону здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування або які підтверджують нарахування заробітної плати.
В п. 6 ст. 20 вказаного Закону зазначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, а в п. 10 ст. 20 Закону, передбачено, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхових внесків, до них застосовуються фінансові санкції , передбачені цим Законом.
СТзОВ "Берегиня" у 2004, 2005, 2006 роках було обрано особливий спосіб оподаткування, а саме фіксований сільськогосподарський податок.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств" з 1 січня 2005 року платники фіксованого сільськогосподарського податку сплачують страхові внески за найманих працівників за спеціальною ставкою. Розмір ставки становить 20 відсотків від ставки, встановленої абзацом другим п. 1 ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі і за найманих працівників, які є інвалідами. Отже, платники фіксованого сільськогосподарського податку нараховують страхові внески у таких розмірах: у 2005-2006 роках - 20% від ставки; у 2007 році - 40% від ставки; у 2008 році - 60% від ставки; у 2009 році - 80% від ставки; у 2010 році - 100% від ставки.
Утримання 1-2 відсотків здійснюються на загальних підставах. Пропозиції про розмір страхових внесків вносить Кабінет Міністрів України разом із проектом Закону про Державний бюджет України на наступний рік відповідно до п. 2 ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а відповідно до п. 6. ст. 18 цього Закону законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати внесків або звільнення від їх сплати.
Крім того, на платників фіксованого сільськогосподарського податку не поширюється дія Закону України "Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року-1 кварталу 2005 року" від 16.03.2006 року.
Враховуючи відмову в задоволені позову, судові витрати понесені позивачем покладаються на нього.
Керуючись ст.ст. 6, 14, 71, 86, 94, 104, 105, 158-163, 167, 254-259, п.п. 3, 6-7 Розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
У позові Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" с. Сутківці Ярмолинецького району до Управління Пенсійного фонду України в Ярмолинецькому районі смт. Ярмолинці про скасування рішень відповідача про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків № 18, № 19, № 20 від 20.02.2006 року відмовити повністю.
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя К.М. Огороднік
Постанова оформлена в повному обсязі та підписана 15.01.2007 року.
Віддрук. 3 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу,
3 - відповідачу.
Помічник судді О.С. Гуменюк