25.11.2013
Справа № 434/3367/13
Провадження № 2/434/2501/13
(заочне)
28 жовтня 2013 року
Артемівський районний суд міста Луганська в складі головуючого судді Космініна С.О., при секретарі Калашнікової Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду, у місті Луганську цивільну справу за позовом -
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Управління Державної міграційної служби України в Луганській області про визнання втративши ми право користування житлом та зняття з реєстрації, -
Позивач звернувся до суду із відповідним позовом до відповідачів, в обґрунтування якого вказав, що він є безстроковим наймачем квартири АДРЕСА_2 та проживає у вказаній квартирі, відповідно до фотокопії договору найму житлового приміщення та за час його проживання у квартирі за вищевказаною адресою були зареєстровані він, його колишня жінка ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 У червні 1984 року відповідачі за власним бажанням виїхали з вищевказаної квартири, та де вони проживають на цей час позивачу не відомо, однак не знялися з реєстраційного обліку. Таким чином, відповідачі не користуються вищевказаним житловим приміщенням більш ніж 6 місяців, а також не сплачують комунальні платежі та позивач вимушений сплачувати нараховані на відповідачів комунальні витрати.
Тому позивач просить суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування житлом - квартири АДРЕСА_2 та зобов'язати УДМС України в Луганській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за вищевказаною адресою.
В судове засідання з'явився представник позивача - ОСОБА_4 та підтримав заявлені вимоги ОСОБА_1, просив задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Заперечень проти позову не надали та заяви про розгляд справи за її відсутністю до суду не надходило.
Представник третьої особи УДМС України в Луганській області - Хомяков С.Р. у судовому засіданні присутнім не був та до початку розгляду справи від нього на адресу суду надійшла заява, в якій він не заперечував проти задоволення позову та просив провести розгляд справи за його відсутністю.
Також у судовому засіданні були присутні - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які були допитані судом в якості свідків, які дали пояснення відносно обставин справи.
Відповідно до ч.1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів без участі відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Відповідно до ст. 15 ЦПК України розгляд даної справи належить до компетенції суду.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ст. 213, ст. 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до роз'яснень п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК).
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є безстроковим наймачем квартири АДРЕСА_2 та проживає у вказаній квартирі, відповідно до фотокопії договору найму житлового приміщення.
За час проживання ОСОБА_1 у квартирі за вищевказаною адресою зареєстровані - він, його колишня жінка ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3, відповідно до фотокопії довідки № 29 від 09 квітня 2013 року, виданої філіалом № 3 МКП «Центрожилком» /а. с. 6/, які не проживають у даній квартирі.
У червні 1984 року відповідачі за власним бажанням виїхали з вищевказаної квартири, та де вони проживають на цей час позивачу не відоме, однак не знялися з реєстраційного обліку.
Таким чином, відповідачі не користуються вищевказаним житловим приміщенням більш ніж 6 місяців, а також не сплачують комунальні платежі та не приймають участі у інших витратах, пов'язаних з утриманням даного житлового приміщення. Особистих речей відповідачів у квартирі немає, вони вивезли свою меблі та речі ще в червні 1984 року. Крім того відповідачі не виконують зобов'язання по утриманню житла, не вносять квартирну плату та не приймають участі і поточних ремонтах та позивач вимушений сплачувати нараховані на відповідачів комунальні витрати.
Допитані в судовому засіданні в якості свідків - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, дали пояснення відносно обставин справи та підтвердили зазначені позивачем обставини.
Згідно ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ст. 48, 55 Закону України «Про власність», власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, право власності в Україні захищається законом. Кожний має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності здобувається в порядку, певному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності нерухоме.
Відповідно до положення ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003р. про те, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, або остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Системний аналіз даної норми права свідчить про те, що зняття з реєстрації провадиться при наявності для того відповідних підстав, визначених законом. Зокрема за рішенням суду це може мати місце тільки у разі позбавлення особи права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням чи визнання особи безвісно відсутньою або померлою.
Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Таким чином, оскільки відповідачі ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 у вказаній квартирі не проживають більш шести місяців, не сплачує плату за користування жилим приміщенням і комунальні послуги, не несуть інших витрат по утриманню вищевказаної квартири та не приймають участь у спільному побуті, вони вважаються такими, що втратили право користування нею.
З'ясувавши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає за необхідне задовольнити заявлені вимоги ОСОБА_1 та визнати відповідачів такими, що втратили право користування житлом - квартири АДРЕСА_2 та зобов'язати УДМС України в Луганській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за вищевказаною адресою.
На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 16, 317, 319, 321, 391, 405 ЦК України, 71, 72 ЖК України, ст. ст. 10, 11, 15, 60, 62, 109, 118-120, 212 - 215, 224 - 233 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування житлом - квартири АДРЕСА_2.
Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Луганській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2, ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2
Копію заочного рішення надіслати відповідачам не пізніше трьох днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.
Повний текст рішення виготовлений 01.11.2013 р.
Суддя: С.О. Космінін