Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" грудня 2006 р. 12:05 Справа № АС-42/628-06
вх. № 13586/1-42
Суддя господарського суду Харківської області Яризько В.О.
за участю секретаря судового засідання Булавінова Ю.В.
представників сторін
позивача - Малінка І.В. (дов.)
відповідача - Павленко Л.А. (дов.),Мадий Я.А. (дов.)
по справі за позовом ТОВ "Саймірі", м. Харків
до УПФУ в Ленінському районі м. Харкова
про скасування вимоги
Позивач - ТОВ "Саймірі" просить скасувати вимогу УПФУ в Ленінському районі м. Харкова від 22.06.2006р. № Ф-559 про сплату недоїмки в сумі 783,43 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що він є платником єдиного податку та відповідно до Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва», згідно якого суб'єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, звільняється від сплати внесків до Пенсійного фонду України.
Позивач зазначає, що він щомісяця сплачував єдиний податок, з якого робилися відрахування до пенсійного фонду.
Відповідач у відзиві на позов та представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що ТОВ "Саймірі" зареєстровано в управлінні ПФУ в Ленінському районі м.Харкова як платник страхових внесків.
Відповідачем проведена перевірка позивача щодо правильності обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України за період з 01.06.05р. по 01.07.06р., про що складений акт перевірки № 112 від 05.07.2006р.
В перевірений період позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування шляхом сплати єдиного податку.
В ході проведення перевірки було встановлено, що з липня по грудень 2005р. підприємство не нараховувало на заробітну плату страхові внески по ставці 32,3% в сумі 438,34 грн., а за період з 01.01.06р. по 31.05.06р. не нараховувало страхові внески по ставці 31,8% в сумі 1819,16 грн.
Таким чином, відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем п.6 ч.2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", загальна сума донарахованих внесків складає 2257,50 грн.
На підставі висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнята вимога № Ю від 05.07.2006р., згідно якої позивачу визначена недоїмка в сумі 2257,50 грн.
Позивач оскаржив вимогу до Пенсійного фонду, але скарги позивача були залишені без задоволення (рішення № 9939-07/29 від 18.07.06р., № 101 від 28.08.06р.).
Підставою виникнення спору щодо скасування вимоги відповідача є те, що позивач вважає, що він є платником єдиного податку, отже не повинен сплачувати страхові внески до пенсійного Фонду до 01.01.06р. по ставці 32,3 %, з 01.01.06р. по ставці 31,8 %, а відповідач посилається на те, що позивач повинен сплачувати страхові внески в порядку і в розмірах передбачених Законом України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".
Суд зазначає, що в своїх обґрунтуваннях позивач посилається на Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» в редакції Указу Президента №746 від 28.06.1999 р., вважаючи що не є платником нарахованих сум, а проти фактичних даних акту не заперечує.
Судом встановлено, що нарахування у вимозі обумовлено тим, що позивач не нараховував на фонд заробітної плати страхові внески у розмірі 32,3 (31,8) відсотків за найманих осіб. Позивач обґрунтовує це тим, що є платником єдиного податку.
Механізм та підстави сплати внесків встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно ст. 1 наведеного закону страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Закон України «Про систему оподаткування» передбачає вичерпаний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), страхові внески до них не віднесені.
Такім чином, сума нарахованих внесків не є збором на обов'язкове державне пенсійне страхування. Звільнення від сплати внесків наведеним Указом Президента України не передбачено. Крім того, сам Указ відноситься до податкового законодавства, яке на внески не розповсюджується.
Також суд зазначає, що Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є спеціальним актом регулюючим спірні відносини, прийнятим після Указу Президента та є актом більшої юридичної сили.
Згідно зі статтями 14 та 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками та відповідно, платниками страхових внесків до Пенсійного фонду є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру.
На виконання вимог зазначеного Закону постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 було затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663.
Таким чином, аналіз вищенаведених норм чинного законодавства свідчить про обов'язок позивача сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальних підставах.
Суд зауважує, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як нормативно - правовий акт, має пріоритет перед Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування», обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва», на який посилається позивач, як на обґрунтування заявлених вимог.
Відповідно до п. 6 ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" законодавством не можуть встановлюватися пільги нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Відповідно до Прикінцевих положень (п.14,15) Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", усі законодавчі акти, у тому числі й ті, що регулюють спрощену систему оподаткування, повинні бути приведені у відповідність до вимог цього Закону, а до того часу закони України та інші нормативно - правові акти застосовуються в частині, що не суперечить вищезазначеному Закону.
Таким чином, Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" відносно сплати страхових внесків до Пенсійного фонду суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, діє в частині, що не суперечить Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно роз'яснень Пенсійного фонду України до внесення відповідних змін до законодавства з метою уникнення подвійного оподаткування при сплаті страхових внесків платниками єдиного податку за найманих працівників сума коштів, що спрямовується до Пенсійного Фонду у вигляді частини ставки єдиного податку, зараховується в рахунок сплати страхових внесків за відповідні періоди.
Міністерством юстиції України 22.04.2004 року за № 514/9113 були зареєстровані зміни до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (Постанова Правління ПФУ від 05.04.2004 № 5-1) якими, зокрема, встановлено, що суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного податку, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування) повертаються страхувальникам, або, за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків. Таким чином, платники єдиного податку мають уникнути подвійного оподаткування.
Відповідно до п.6 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" сплата внесків здійснюється авансом при кожному отриманні коштів на оплату праці, а остаточний розрахунок платники проводять до 20 числа місяця, наступного за звітним.
Частиною 2 ст. 106 вищезазначеного Закону України № 1058 встановлено, що суми страхових внесків не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у зазначений строк, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Судом встановлено, що позивач не здійснював нарахування та перерахування страхових внесків до 01.01.06р. по ставці 32,3 %, з 01.01.06р. по ставці 31,8 %, хоча зобов"язаний був це робити, тому позивачем в акті перевірки правомірно донараховані позивачу зобов"язання зі сплати страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування за період з 01.06.05р. по 31.05.2006р. в сумі 2257,50 грн.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно прийнята вимога № Ю від 05.07.2006р., а підстави для її скасування відсутні.
На підставі вищевикладеного, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 4, 8, 17, 86, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
В позові відмовити.
На постанову через суд першої інстанції можебути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Постанова в повному обсязі виготовлена 29.12.2006р.
Суддя Яризько В.О.