Справа № 344/13946/13-ц
Провадження № 2/344/5240/13
« 21» листопада 2013 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Шамотайло О.В.
секретаря Устинської Н.С.,
з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення 804 866,58 грн. заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння разом з майновими правами на земельну ділянку, площею 944,55 кв.м., що знаходитьсяься за адресою с.Микитинці Івано-Франківської міської ради вул.Тисменицька, 307 та стягнення судових витрат, -
ПАТ “УкрСиббанк” звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення солідарно 804 866,58 грн. заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння разом з майновими правами на земельну ділянку, площею 944,55 кв.м. що розташована за адресою с.Микитинці Івано-Франківської міської ради вул.Тисменицька, 307 та стягнення понесених судових витрат.
В судовому засіданні сторона позивача підтримала вимоги позову та просила їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні не визнав вимоги позову та просив в їх задоволенні відмовити.
Відповідач ОСОБА_4 в засідання не з'являвся, хоча про час і місце судового розгляду повідомлявся у встановленому порядку, а тому, виходячи з того, що про причини неявки ОСОБА_4 суд не повідомив, а позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд вважає, що можливо провести розгляд справи у його відсутності.
В судовому засіданні сторони повідомили суду, що їм відомі процесуальні права та обов'язки, а також наслідки проведення процесуальних дій.
Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно до договору про надання споживчого кредиту №11350706000 від 23.05.2008р. АКІБ “УкрСиббанк” було надано ОСОБА_2 і кошти в сумі 90 600,00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 439410,00 грн. (т. 1 а.с. 15-22).
В забезпечення належного виконання позичальником умов кредитного договору було укладено договір поруки № 1/11350706000-П від 23.05.2008р., відповідно до якого співвідповідач ОСОБА_4 взяв на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору, а саме, за повернення кредиту, сплату відсотків, санкцій та відшкодування збитків кредитору (а.с.31).
Розрахунок боргу підтверджує, що «Позичальник» - ОСОБА_2 не виконав своїх зобов'язань по договору про надання споживчого кредиту №11350706000 від 23.05.2008р., внаслідок чого обліковується непогашений кредит у сумі 804 866,58 грн. з них: 695239,10 грн. - основний борг; 5750,16 грн. - прострочений борг; 80332,80 грн. - прострочені відсотки; 14866,21 грн. - відсотки; 1011,25 грн. - пеня по основному боргу; 7167,05 пеня по відсотках; 500,00 - штрафні санкції, оскільки даний розрахунок заборгованості скріплений печаткою банківської установи та завірений підписом відповідної посадової особи, відтак суд вважає його належним і допустимим доказом(а.с.8). Зазначена обставина нічим не спростована.
Згідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору, в даному випадку - договором № 11350706000 від 23.05.2008р.
Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки порушення зобов'язання,забезпеченого порукою, так відповідно до ч.1 вказаної статті у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, а частиною 2 цієї ж статті визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до положень ст. ст. 16, 20 ЦК України передбачено право особи захистити своє порушене право шляхом звернення до суду. При цьому право на захист особа здійснює на свій розсуд. В даному випадку позивач просить про захист його порушеного права шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника та поручителя в солідарному порядку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині позову є обґрунтованими і підлягають до задоволення, і з відповідачів слід солідарно стягнути в користь ПАТ «Дельта Банк», яке набуло право вимоги за договором №11350706000 від 23.05.2008р. відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» 08.12.2011р. розмір заборгованості за договором №11350706000 від 23.05.2008р. в сумі 804 866,58 грн.
При цьому щодо позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки суд вказує наступне.
П. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказано, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).
Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.
У п. 42 цієї ж Постанови зазначено, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).
При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку» (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).
Відтак дана вимога не підлягає до задоволення.
Виходячи з наведеного суд вважає наявними правові підстави для часткового задоволення позовних вимог.
Судові витрати підлягають стягненню в порядку ст. 88 ЦПК України.
На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 525, 526, 527, 530, 536, 538, 611, 629,651, 1049-1050, 1054 ЦК України, Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», керуючись ст.ст. 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, ЦПК України, суд,-
Позов задоволити частково.
Стягнути солідарно з :
- ОСОБА_2 (м.Івано-Франківськ, Г.Хоткевича, 52/4/37, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства “ДельтаБанк” (ЄДРПОУ 34047020, МФО 380236, р/р 351970002 в АТ «Дельта Банк») борг за кредитним договором № 11350706000 від 23.05.2008р. в розмір 804 866 (вісімсот чотири тисячі вісімсот шістдесят шість) грн. 58 коп.
- ОСОБА_4 (м.Івано-Франківськ, вул. Г.Хоткевича, 52/4/37, ідентифікаційний код: НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства “ДельтаБанк” (ЄДРПОУ 34047020, МФО 380236, р/р 351970002 в АТ «Дельта Банк») борг за кредитним договором № 11350706000 від 23.05.2008р. в розмір 804 866 (вісімсот чотири тисячі вісімсот шістдесят шість) грн. 58 коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (м.Івано-Франківськ, Г.Хоткевича, 52/4/37, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (м.Івано-Франківськ, вул. Г.Хоткевича, 52/4/37, ідентифікаційний код: НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства “ДельтаБанк” (ЄДРПОУ 34047020, МФО 380236, р/р: 351970002 в АТ «Дельта Банк») 1700 грн. 00 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно- забезпечення розгляду справи.
В задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
( Повний текст рішення виготовлений 22.11.2013р.).
Суддя О.В.Шамотайло