Справа № 824/1614/13-а
Головуючий у 1-й інстанції: Скакун О.Л.
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
12 листопада 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.
при секретарі: Сокольвак Ю.В.
за участю представників сторін:
представників позивача - Аврама Ю.М., Бобика Й.Б.;
представників відповідача - Васійчука С.І., Матейчука Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Жентол" (далі - позивач) до Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення , -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 липня 2013 р. №0000362200.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.09.2013 року позов задоволено повністю: скасовано вказане податкове повідомлення-рішення.
Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити повністю в задоволенні позову.
В судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали.
Представники позивача заперечили проти апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку позивача за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки складено акт від 26 червня 2013 р. № 506/36/2200/31595484 яким встановлено порушення: п. 188.1 ст. 188, пп. «і» п. 201.1 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 100910 грн. На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000362200 від 10.07.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Жентол" з податку на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі 151365 грн., в тому числі основного платежу 100910 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 50455 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що порушення порядку складання податкової накладної щодо не зазначення податкового номеру, місця розташування, номера свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, при наявності доказів реальності господарських операцій не є суттєвими недоліками з точки зору повноти та достовірності відтворення змісту операції з поставки, не повинно мати наслідком виключення її з кола доказів, які підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.
Як сліду з матеріалів справи єдиною підставою для прийняття оскаржуваного рішення є віднесення до складу податкового кредиту, податкову накладну на придбанні паливно-мастильні матеріали, оформлені з порушенням вимог п.п. "і" п. 201.1. ст. 201 ПК України на суму 602246,6 грн. в т. ч. ПДВ 100374,43 грн. (не було вказано коди (УКТ ЗЕД), а саме податкову накладну №140 від 17.08.2011р.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком, з наступних підстав.
Згідно з п.п. 201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Відповідно до абз. 9 пункту 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції від 01.07.2012 р.), було змінено положення зазначеної статті, а саме визначено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Згідно змін до податкового законодавства, а саме пп. "і" п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції від 07.07.2011 р.), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Пунктом 201.2. ст. 201 ПК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Абзацом 8 п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 5 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних", продавець складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог позивачем до матеріалів справи надано податкову накладну №140 від 17.08.2011р., форма якої затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 р. № 969, виданої ТОВ "Лек Ойл" позивачу без зазначення кодів УКТ ЗЕД, якою підтверджено постачання дизельного палива на суму 602246,60грн., в тому числі податок на додану вартість 100374,43 грн.
Підпунктом 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 ПК України, передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що платник податку - продавець не має права вносити жодних змін до затвердженої у встановленому законодавством порядку форми податкової накладної, оскільки нова форма податкової накладної, відповідно до якої необхідно зазначати в окремих рядках код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України), затверджена наказом Міністерства фінансів України 01 листопада 2011 р.
Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що твердження відповідача про реєстрацію накладної №140 від 17.08.2011 р. без кодів УКТ ЗЕД після набрання чинності вищезазначених змін до податкового законодавства, не відповідає дійсності. Форма податкової накладної, яка передбачає зазначення кодів УКТ ЗЕД, була затверджена 01 листопада 2011 р., тобто після дати видачі податкової накладної № 140 від 17.08.2011 р. На момент виникнення спірних правовідносин був чинний наказ Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 р. №969, в якій зазначення кодів УКТ ЗЕД не передбачалося. Зареєстрована накладна №140 від 17.08.2011 року відповідає вимогам наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року № 969 та вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
Крім того, судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що податковим органом під час проведення перевірки не було виявлено інших порушень законодавства позивачем при віднесенні сум ПДВ до податкового кредиту, зокрема щодо наявності доказів реальності господарських операцій.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 19 листопада 2013 року .
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Білоус О.В.
Залімський І. Г.