Головуючий у 1-й інстанції: Хавронюк О.Л.
Суддя-доповідач:Капустинський М.М.
іменем України
"12" листопада 2013 р. Справа № 274/3795/13-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Капустинського М.М.
суддів: Мацького Є.М.
Шидловського В.Б.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від "04" жовтня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області про визнання права на пенсію ,
ОСОБА_3 відповідно до позову та заяви про зміну предмету позову просив зобов"язати управління Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області перерахувати пенсію відповідно до ст.40 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" виходячи з коєфіцієнта заробітної плати 28,98354 та визнати право на пенсію в розмірі 14130,29 грн. і розрахунок пенсії з 01.05.2012 року в розмірі 18131,17 грн. та визнати неправомірним рішення управління стосовно застосування ч.2 ст.41 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" при перерехунку пенсії, відповідно до ст.43 вказаного Закону.
Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04.10.2013 року у задоволені позову в частині визнання права на пенсію в розмірі 14130,29 грн. і розрахунку пенсії з 01.05.2012 року в розмірі 18131,17 грн. - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», як особа, яка працювала в місцевостях Крайньої Півночі, згідно зі ст.1 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі у галузях пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року, з 29 березня 2001 року, отримував пенсію за віком, виходячи з розмірів заробітної плати в сумі 4660 грн..
З 01.01.2004 року, у зв'язку з прийняттям Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Закону №1058), розмір пенсії Позивачу був обчислений відповідно до вказаного Закону із заробітку 1716,12 грн., взятого за період з 01 квітня 1993 року по 31 березня 1995 року з виключенням районного коефіцієнта відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР". Вказана заробітна плата відкоригована відповідно до середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузі економіки і коефіцієнт заробітку становить 5,6. Перерахунок пенсії, позивач вважав незаконним та таким, що проведений всупереч ст.43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Згідно ч.2 ст.43 Закону для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої ст.40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої ст.40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.
Пунктом 2 ч.1 ст.41 Закону передбачено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Судом встановлено, що перерахунок пенсії позивачу після набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" проведений у відповідності до ст.ст.43,41 вказаного Закону із застосуванням коефіцієнту 5,6 розміру середньої заробітної плати. Вказаний коефіцієнт є максимально можливим, що закріплюється у ст.41 Закону.
Таким чином, колегія вважає, що відповідачем вірно застосовано норми законодавства, в тому числі і стаття 41 для обчислення заробітної плати по Закону №1058.
Аналогічна позиція обгрунтування, викладена судом в постанові Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 р. у справі №274/2556/13-а, якою скасовано постанову Бердичівського міськрайонного суду від 20.06.2013 року про визнання дій УПФУ в м. Бердичеві та Бердичівському районі щодо застосування ч.2 ст.41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при перерахунку пенсії позивачу незаконними та зобов'язано УПФУ в м. Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області здійснити перерахунок пенсії позивачу за період з 07.11.2012 р. по 07.05.2013 р. відповідно до вимог ч.2 ст.43, ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від "04" жовтня 2013 р. без змін.
Ухвала ( набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.М. Капустинський
судді: Є.М. Мацький
В.Б. Шидловський
З оригіналом згідно: суддя ________________________________ М.М. Капустинський
Роздруковано та надіслано: (рек. з пов. про вруч.)
1- в справу:
2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1,13300
3- відповідачу Управління Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області вул.Л.Карастоянової,29,м.Бердичів,Житомирська область,13312