Справа № 740/3717/13-к
Провадження № 1-кп/740/310/13
22 листопада 2013 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючої - судді Діденко О.П.,
при секретарі Капленку І.О.,
за участю:
старшого прокурора Ніжинської міжрайонної прокуратури ОСОБА_1,
потерпілої ОСОБА_2,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_3,
обвинуваченого ОСОБА_4,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ніжині кримінальне провадження №12012260180000188 відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, раніше несудимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, зі слів: безробітного, маючого на утриманні сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
29 жовтня 2012 року у вечірній час ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СВС №016587 належить ОСОБА_7, рухаючись по вул. Незалежності в м. Ніжині у напрямку від центру міста та наближаючись до зупинки «Міраж», у порушення п. 12.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) України, при виникненні небезпеки для руху - велосипедиста ОСОБА_2, яка рухалася попереду нього у попутному напрямку на велосипеді марки «Ардіс», яку він об»єктивно спроможний був виявити, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки керованого ним автомобіля або безпечного для інших учасників руху об»їзду перешкоди, та здійснив наїзд на велосипед марки «Ардіс» під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Порушення водієм ОСОБА_8 вимог п. 12.3 ПДР України знаходяться у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.
Обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав та показав, що дійсно керуючи в зазначений у обвинуваченні час автомобілем НОМЕР_2, який він фактично купив у ОСОБА_7, хоч юридично купівлю-продаж не оформив, рухався по вул. Незалежності в м. Ніжині у напрямку від центру міста зі швидкістю приблизно 40 км./год., оскільки надворі йшов дощ. У попутному напрямку, попереду керованого ним автомобіля, на велосипеді рухалась ОСОБА_2, яку він одразу не помітив, а помітив, коли велосипед знаходився вже перед автомобілем. Він різко загальмував, але зупинитися не зміг, а правою стороною автомобіля вдарив велосипедистку. Коли вийшов з автомобіля, то зрозумів, що потерпіла об»їжджала калюжу, сам він автомобілем центральну смугу дороги не пересікав. Визнає, що реально міг виявити перешкоду для руху, тобто, велосипед, на якому рухалась потерпіла, та що пізно вжив заходи до зупинки автомобіля. Хтось із людей викликав швидку допомогу, яка забрала потерпілу з місця ДТП, і він чув, що хтось із людей також викликав міліцію, але він, почекавши 10 хвилин, з місця ДТП поїхав, так як протягом цього часу працівники міліції на місце ДТП не приїхали. З»явився в міліцію на слідуючий ранок, так як не знав, що його розшукують. Автомобіль застрахований, але в страхову компанію він про ДТП не повідомляв. Також пояснив, що посвідчення водія має з 1997 року, а в 2005 році йому було видано нове посвідчення, що взагалі має професію електрозварювальника, а на автомобілі займається перевезенням пасажирів. Потерпілій матеріальну шкоду на лікування відшкодував у розмірі 3000 грн. Цивільні позови прокурора визнає у повному обсязі, цивільний позов потерпілої у частині відшкодування матеріальної шкоди визнав у розмірі 3494 грн., пояснивши, що згоден відшкодувати не дивлячись на відсутність підтвердження необхідності придбання ліків за власний рахунок, а цивільний позов у частині відшкодування моральної шкоди визнає у розмірі 3000 грн. через відсутність коштів для відшкодування, так як його утримують батьки за свою пенсію. У потерпілої просить вибачення та просить не позбавляти його волі та права керування транспортними засобами, так як лише за допомогою автомобіля зможе мати певні заробітки, а відповідно і відшкодувати завдану шкоду.
Потерпіла ОСОБА_2 показала, що в зазначений у обвинуваченні час їхала на велосипеді по вул.Незалежності ближче до правого краю проїзної частини дороги, надворі накрапав дощ, на велосипеді був катафот та що коли її збив автомобіль обвинуваченого, то до калюжі вона ще не доїхала. ОСОБА_4 був у стані алкогольного сп»яніння. Як їй стало відомо в подальшому, він відразу після ДТП від»їхав до магазину «Міраж», звідки спостерігав за тим, що діється. Відразу після ДТП вона тривалий час знаходилася на лікуванні, про що маються довідки лікувальних закладів, а також знаходилася на стаціонарному лікуванні у квітні 2013 року, терпіла фізичний біль, який терпить і в даний час за станом здоров»я, моральні страждання, оскільки внаслідок ДТП стала інвалідом другої групи, тому не може працювати, а отримує пенсію, якої не вистачає на її лікування, змінився її звичний спосіб життя, вона не може відвідувати та надавати допомогу батькам похилого віку, які проживають окремо і потребують такої допомоги, оскільки сама вона потребує допомоги та тривалого лікування, тому моральну шкоду оцінює в 100 000 грн., яку просила стягнути з обвинуваченого. Обвинувачений надавав її сину 3 000 грн. на лікування, тому розмір цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди вона зменшує з 6907 грн.44 коп. до 3494 грн., тобто, до того розміру, в якому цивільний позов у частині матеріальної шкоди визнав обвинувачений. Вважає, що обвинувачений заслуговує покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами, оскільки після ДТП її не відвідував і пробачення не просив, належної участі в забезпеченні її лікування не приймав, оскільки 3000 грн. при її фактичних витратах на лікування є зовсім незначною сумою.
Інші докази щодо обставин скоєння кримінального правопорушення, відповідно до ст. 349 ч.3 КПК України, в судовому засіданні не досліджувались, так як ніким не оспорювались. При цьому судом з”ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового розгляду вірно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає та роз”яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи у апеляційному порядку.
З огляду на встановлене суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена і він повинен нести відповідальність за ст. 286 ч.2 КК України за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу винного, а саме, що він раніше несудимий, що тривалий час не працює, хоч має працездатний вік, наявність батьків похилого віку та зі слів - неповнолітнього сина, позитивну характеристику сусідів, хоч їх підписи ні головою вуличного комітету, ні іншими відповідальними особами не посвідчені, відсутність обтяжуючих покарання обставин, наслідки, що настали: встановлення потерпілій другої групи інвалідності та необхідність її тривалого лікування, що підтверджується довідкою МСЕ-ЧНВ № 463562; ставлення обвинуваченого до скоєного, з поведінки якого не убачається щирого каяття, у зв»язку з чим таку пом»якшуючу покарання обставину, як щире каяття, суд не знаходить підстав враховувати при призначенні покарання; поведінку обвинуваченого після вчинення правопорушення: сам в органи міліції про ДТП не повідомив, а з місця ДТП через названий ним досить короткий період часу зник, відразу у міліцію не з»явився, як і не з»явився відразу в лікарню для визначення наявності чи відсутності алкоголю в крові, швидку медичну допомогу сам не викликав і безпосередньо після вчинення ДТП допомоги потерпілій не надав, оскільки відповідно до копії розписки лише 04.11.2012 року ним було надано сину потерпілої 3000 грн. на лікування, тому суд не знаходить підстав вважати пом»якшуючими покарання обставинами активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та надання допомоги потерпілому відразу після вчинення кримінального правопорушення, а також враховує думку потерпілої та її представника, і вважає необхідним призначити покарання у виді позбавлення волі, але в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією частини статті, за якою він обвинувачується, з позбавленням права керування транспортними засобами, оскільки воно є обов»язковим додатковим покаранням, яке передбачено санкцією частини статті КК України, за якою він обвинувачується, та з врахування того, що професія водія не є його основною професією, тобто, робота водія не є основним джерелом для існування обвинуваченого.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не застосовувався.
Цивільні позови старшого прокурора Ніжинської міжрайонної прокуратури ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_4, як з винної особи: в дохід обласного бюджету Чернігівської області витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_10 в комунальному лікувально-профілактичному закладі «Чернігівська обласна лікарня» в період з 31.10.2012 року по 16.11.2012 року (17 ліжкоднів) у розмірі 4014 грн.98 коп. та в дохід міського бюджету м.Ніжина витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_10 в комунальному лікувально-профілактичному закладі «Ніжинська центральна міська лікарня ім.М.Галицького» в період з 29.10.2012 року по 31.10.2012 року (2 ліжкодні) у розмірі 1693 грн. 20 коп., підтримані в судовому засіданні старшим прокурором Дусєм Ю.В., слід задовольнити, оскільки їх визнав обвинувачений ОСОБА_4 і розмір витрат підтверджується довідками зазначених лікувальних закладів, а відповідно до ч.1 ст.1206 Цивільного кодексу України обов»язок відшкодувати витрати закладові охорони здоров»я на лікування потерпілого від злочину покладається на особу, яка вчинила цей злочин. Частиною третьою цієї ж статті ЦК України передбачено зарахування витрат на лікування до відповідного бюджету, з якого фінансуються лікувальні заклади.
На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована в СК «АХА Страхування» згідно полісу обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 7182371 строком дії з 19.11.2011 року по 18.11.2012 року і чого письмово не заперечував сам обвинувачений. Але так як обвинувачений свідомо про страховий випадок, яким є скоєна за його участю ДТП, не повідомляв, то суд вважає, що саме він, як винна особа, повинен нести відповідальність за завдану потерпілій як матеріальну, так і моральну шкоду.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди, а саме витрат на лікування, розмір якого в судовому засіданні нею зменшено до 3494 грн., суд вважає можливим задовольнити у повному обсязі, хоч докази про необхідність придбання ліків за власний рахунок нею і не надані, оскільки позов у зазначеному розмірі обвинувачений визнав, а цивільний позов у частині відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог ст.ст.23,1167 ЦК України суд вважає можливим задовольнити частково - у розмірі 40 000 грн., визначивши розмір моральної шкоди з врахуванням глибини і тривалості її моральних страждань, яка, отримавши тілесні ушкодження в життєво важливий орган - голову, терпіла фізичний біль, тривалий час знаходилась на лікуванні і потребує в подальшому тривалого лікування, стала інвалідом другої групи, а також з врахуванням поведінки обвинуваченого після скоєння ДТП, а саме, що ним не виявлено належного співчуття до потерпілої, не надана матеріальна допомога на лікування в необхідному для цього обсязі, а також виходячи з засад розумності та виваженості.
Згідно з ч.2 ст. 124 КПК України процесуальні витрати, пов'язані з залученням експертів у розмірі 2007 грн. 80 коп. підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.
Речові докази відповідно до ст.100 КПК України слід повернути володільцям.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним за ст. 286 ч.2 КК України та призначити йому покарання 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з часу його фактичного затримання для відбування покарання.
Цивільні позови старшого прокурора Ніжинської міжрайонної прокуратури задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4:
- в дохід обласного бюджету Чернігівської області 4014 (чотири тисячі чотирнадцять) грн. 98 коп. у відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 в комунальному лікувально-профілактичному закладі «Чернігівська обласна лікарня» в період з 31 жовтня 2012 року по 16 листопада 2012 року ;
- в дохід міського бюджету м.Ніжина 1693 (одну тисячу шістсот дев»яносто три)грн.20 коп. у відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 в комунальному лікувально-профілактичному закладі «Ніжинська центральна міська лікарня ім.М.Галицького» в період з 29 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2012 року.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2: 3494 (три тисячі чотириста дев»яносто чотири) грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 40000 (сорок тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в іншій частині відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати, пов»язані із залученням експертів, у розмірі 2007 (дві тисячі сім) грн. 80 коп.
Речові докази, які знаходяться в Ніжинському МВ УМВС України в Чернігівській області, а саме: автомобіль НОМЕР_3 - повернути ОСОБА_4, а велосипед марки «Ардос» повернути ОСОБА_2.
Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Ніжинського
міськрайонного суду ОСОБА_11