12 листопада 2013 р. Справа № 6925/13
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Гулида Р.М.,
суддів - Улицького В.З., Каралюса В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Суб'єкта господарської діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року у справі за позовом Суб'єкта господарської діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування наказу №727 від 04.03.2013 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки СГД-ФО ОСОБА_1» про визнання незаконними дій посадових осіб Тернопільської ОДПІ тернопільської області ДПС по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки, визнання протиправним рішення заступника начальника Тернопільської ОДПІ Тернопільської області ДПС № 5706/7/17-20 від 07.03.2013 року про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків,-
В березні 2013 року Суб'єкт господарської діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування наказу №727 від 04.03.2013 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки СГД-ФО ОСОБА_1» про визнання незаконними дій посадових осіб Тернопільської ОДПІ Тернопільської області ДПС по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки, визнання протиправним рішення заступника начальника Тернопільської ОДПІ Тернопільської області ДПС № 5706/7/17-20 від 07.03.2013 року про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що правових підстав для призначення документальної виїзної позапланової перевірки по питанню правомірності формування податкового кредиту та зобов'язання за періоду з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року у податкового органу - не було, оскількина думку позивача, у відповідача була відсутня обґрунтована конкретна інформація про можливі порушення податкового, валютного та іншого законодавства з його сторони, така інформація не була відображена у запиті, а сам запит податкового органу був оформлений з порушенням п.73.3 ст.73, п.п. 78.1.1 п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України та ст.12 «Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1245. При цьому позивач вважав, що відповідно до п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, він мав право не надавати на відповідь на запит про що і повідомив Тернопільську ОДПІ. З огляду на наведене, позивач вважає, що оскаржуваний наказ №727 від 04.03.2013 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки СГД-ФО ОСОБА_1» було видано відповідачем безпідставно, і дії посадових осіб щодо проведення у нього позапланової виїзної перевірки на підставі даного наказу-були незаконними. Водночас, вважаючи, що оскільки, проведення у нього позапланової виїзної перевірки в зв'язку із ненаданням відповіді на неналежно оформлений запит Тернопільської ОДПІ є безпідставний, позивач посилається на те, що у Тернопільської ОДПІ не було правових підстав і для винесення рішення №5706/7/17-20 від 07.03.2013 року про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків у зв'язку з не допуском посадових осіб Тернопільської ОДПІ до проведення перевірки.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Суб»єкт господарської діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задоволити його позовні вимоги.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, хоч про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі документальними доказами.
Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (інд.код НОМЕР_1), зареєстрований як фізична особа - підприємець Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, про що включені відомості до Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій України.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами аналізу податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року податковим органом встановлено, що апелянтом задекларовано різке збільшення сум податкового кредиту звітного періоду порівняно з податковим кредитом попереднього звітного періоду, оскільки виявлені факти можуть свідчити про можливі порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на органи державної податкової служби, - Тернопільською ОДПІ 27.01.2013 року надіслало СГД ОСОБА_1 запит за вих. №4574/17-40 про надання інформації та її документального підтвердження щодо причин різкого збільшення податкового кредиту та здійснених господарських операцій у листопаді 2012 року. Вказаний запит був отриманий 08.02.2013 року.
На вищезазначений запит до податкового органу надійшов лист за вх. №24 від 22.02.2013 року, в якому апелянт вказав розміри задекларованих ним сум податкового кредиту по податку на додану вартість за квітень - листопад 2012 року зазначивши, що збільшення розмірів податкового кредиту за листопад 2012 року не є фактом, який свідчить про можливі порушення податкового законодавства, оскільки розмір податкового кредиту є різним, кожного місяця, залежить від результатів діяльності за звітній період і не має законодавчо встановлених меж. При цьому, апелянт у вказаному листі послався на те, що відповідно до п. 73.3. ст. 73 Податкового кодексу України, він має право не надавати відповідь на вищезазначений запит, хоча в жодному випадку не має на меті перешкоджати органам ДПС України у здійсненні ними своїх завдань і ніяким чином не відмовляється та не уникає, від надання необхідних пояснень та документів, визнає обов'язковим дотримання вимог законодавства щодо порядку проведення перевірок, тому не відмовляється від вчинення усіх, необхідних дій та виконання усіх законних вимог щодо надання документів і пояснень в рамках дотримання зазначених у листі положень законодавства. Іншої запитуваної інформації та копій документів разом із даним листом апелянт до податкового органу - не надав.
04.03.2013 року наказом начальника Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби №727 від 04.03.2013 року, прийнятого на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до аналітичної довідки № 70 від 01.02.2012 року начальника відділу оподаткування самозайнятих осіб, управління оподаткування фізичних осіб Тернопільської ОДПІ Оленин Г.П., призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки СГД ФО ОСОБА_1 по питанню правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання в період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року терміном 5 робочих днів з 04.03.2013 року.
06.03.2013 року СПДРІ відділу податкового контролю, управління оподаткування фізичних осіб, на підставі вищезазначеного наказу та з метою проведення позапланової документальної перевірки апелянта, було здійснено вихід за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 31.
Після ознайомлення СГД ФО ОСОБА_1 з направленням на проведення перевірки та вручення йому примірнику вищевказаного наказу, посадову особу апелянт до проведення перевірки не допустив (вважаючи, що підстави для проведення позапланової виїзної перевірки у податкового органу відсутні), про що складено акт недопуску до проведення перевірки.
06.03.2012 року апелянт листом за №30 письмово повідомив Тернопільську ОДПІ про наявність заперечень, щодо права Тернопільської ОДНІ проводити у нього документальну позапланову виїзну перевірку.
07.03.2013 року заступником начальника Тернопільської ОДПІ прийнято рішення №5706/7/17-20 прo застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків СГД-ФО ОСОБА_1
Однак, ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 року, закрито провадження у справі №813/591/13-а за поданням Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків СГД-ФО ОСОБА_1 на підставі вищезазначеного рішення №5706/7/17-20 від 07.03.2013 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з підтвердженого належними та допустимими доказами факту відмови платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, що є законодавчо визначеною підставою для застосування адміністративного арешту активів платника податків.
А тому, колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.
Для здійснення своїх функцій, визначених податковим законодавством, органи державної податкової служби мають право отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом (пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України).
Згідно зі ст.72 Податкового кодексу України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла від платників податків, в тому числі і та інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах, а також інформація від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю. Відповідно до вимог п.73.1 ст.73 Податкового кодексу України інформація, визначена у ст.72 цього Кодексу, безоплатно надається органам державної податкової служби періодично або на окремий письмовий запит органу державної податкової служби у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 72.1.1.1. п. 72.1 ст. 72 Податкового кодексу України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах.
З матеріалів справи вбачається, що державною податковою службою опрацьовувалась інформація, що надійшла від платника податків СГД-ФО ОСОБА_1 в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року, а також інформація, задекларована за жовтень цього ж року.
Поряд з цим,колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковий орган, аналізуючи самостійно подані СГД-ФО ОСОБА_1 податкові декларації з податку па додану вартість за жовтень та листопад 2012 рокy, за своєю формою і методами опрацювання отриманої інформації, вправі дійти висновку, що задеклароване різке збільшення сум податкового кредиту звітного з податковим кредитом попереднього звітного періоду може свідчити про можливі порушення податкового, валютного законодавства, контроль за додержанням якого покладено па органи Державної податкової служби.
За результатом опрацьованої інформації податковий орган зобов'язаний з метою реалізації покладених на нього функцій щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів, вжити визначені законом заходи для встановлення у визначеному законом порядку факту наявності або відсутності порушення.
П.73.3 ст. 73 Податкового кодексу України надано право органам державної податкової служби звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин зокрема у випадку якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
На виконання вимог пунктів 73.2 та 73.3 ст.73 Податкового кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову, якою затверджено Порядок періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом. Згідно з п.9 цього Порядку, органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації.
З наведених вище правових положень вбачається, що податковий орган у порядку визначеному законом наділений правом надсилати платникам податків письмові запити про надання інформації (пояснень) та документальних підтверджень, якщо за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. При цьому, до податкової інформації на підставі якої податковий орган може прийти до висновку про можливі порушення податкового законодавства відноситься і інформація, що надійшла від платників податків, в тому числі і та інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах. Платник податків, отримавши такий запит, відповідно до наведених вище вимог зобов'язаний надати запитувану податковим органом інформацію та документи у визначений строк.
Як зазначено вище, з метою підтвердження або спростування наявності факту порушення податкового, валютного та іншого законодавства СГД-ФО ОСОБА_1, яке виражається в різкому збільшенні суми додаткового кредиту звітного періоду за листопад 2012 року порівняно з податковим кредитом попереднього звітного періоду (жовтня 2012 року), Тернопільською ОДПІ на адресу СГД-ФО ОСОБА_1 був направлений запит від 27.01.2013 року №4574/17-40, «Про надання інформації та її документального підтвердження», який отриманий апелянтом 08.02.2013.
У своєму листі №24 від 22.02.2013 року апелянт відмовив у наданні повної відповіді на запит вважаючи, що декларування ним збільшення податкового кредиту за листопад 2012 року не є фактом, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства і жодним із законодавчих чи підзаконних нормативних актів податкового органу зміна розміру податкового кредиту не визначена як факт, що може свідчити про порушення норм податкового законодавства, а тому у зв'язку з цим апелянт вважає, що запит складено з порушенням вимог п.73.3 ст. 73 Податкового кодексу України.
При цьому слід зазначити, що положення пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, на які йдеться посилання в запиті Тернопільської ОДПІ №4574/17-40 від 27.01.2013 року, визначають порядок отримання інформації в порядку, втановленому главою 7 Податкового кодексу України, яка, в свою чергу, регулює порядок інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби, а саме комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.
Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що апелянт не наділений повноваженнями щодо надання висновків стосовно оцінки роботи податкових органів при опрацюванні інформації, їх форм та методів, які визначаються центральним органом виконавчої влади, проте вправі надати усі необхідні матеріали та документи, які, на його думку, спростовують посилання податкового органу щодо наявності факту можливого порушення податкового, валютного та іншого законодавства, у зв'язку з різким збільшенням податкового кредиту.
Згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що письмова неповна відповідь апелянта на запит податкового органу оцінюється, як відмова в наданні зазначених в запиті інформації та документів. Запит був отриманий СГД-ФО ОСОБА_1 - 08.02.2013 року, а дана відповідь на запит була надана апелянтом 22.02.2013 року тобто з пропуском десятиденного строку з дня отримання самого запиту.
Отже, у зв'язку з ненаданням СГД-ФО ОСОБА_1 інформації та її документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби у встановлений законом термін, у відповідача виникли підстави для проведення позапланової документальної перевірки, передбаченні пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформляється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Для прийняття наказу Тернопільської ОДПІ №727 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки СГД-ФО ОСОБА_1» - у податкового органу були всі законодавчо визначені підстави. Вказаний наказ - оформлений у відповідності з чинним законодавством.
Отже, підстави для скасування наказу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби №727 від 04.03.2013 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки СГД-ФО ОСОБА_1» та для визнання незаконними дій посадових осіб Тернопільської ОДПІ, спрямовані на проведення позапланової документальної виїзної перевірки на підставі даного наказу - відсутні.
При цьому слід зазначити, що після ознайомлення СГД-ФО ОСОБА_1 з направленням на проведення перевірки та вручення йому примірнику вищевказаного наказу, посадова особа Тернопільської ОДПІ апелянтом до перевірки допущена - не була, та, відповідно, ніяких дій, спрямованих на проведення перевірки (окрім складення у відповідності до п. 81.2. ст. 81 Податкового кодексу України акту недопуску до проведення перевірки), у визначений в наказі строк для її проведення (терміном 5 робочих днів з 04.03.2013 року) ніким із посадових осіб Тернопільської ОДПІ, не вчинялось, а відтак, і жодних прав апелянта - порушено не було.
Щодо покликань апелянта на відсутність у податкового органу законних підстав для застосування адміністративного арешту майна платника податків, колегія суддів вважає таке безпідставним, виходячи з наступного.
Підстави для застосування адміністративного арешту майна визначені в п. 94.2 цієї ст.94 Податкового кодексу України, однією з таких підстав є відмова платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.
У спірних правовідносинах застосовано умовний арешт майна платника податків з вимогою про тимчасове зупинення відчуження майна.
Згідно з п. 94.6 ст.94 Податкового кодексу України, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у п.94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
Враховуючи те, що апелянт відмовився від допуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки, за наявності законних підстав для її проведення, відповідачем правомірно винесено рішення, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративної суду від 13.03.2013 року закрито провадження у справі №813/591/13-а за поданням Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків СГД-ФО ОСОБА_1 на підставі вищезазначеного рішення №5706/7/17-20 від 07.03.2013 року.
Дія рішення №5706/7/17-20 від 07.03.2013 року про застосування до апелянта умовного адміністративного арешту майна платника податків - автоматично втратила свою чинність внаслідок збігу 96 годин після винесення вказаного рішення, а обгрунтованість застосованого умовного адміністративного арешту не була підтверджена.
Таким чином, аналіз фактичних обставин справи дає підстави для висновку про те, що дії відповідача є правомірними, оскільки останній діяв у межах своїх повноважень та відповідно до податкового законодавства.
На підставі наведеного колегія суддів прийшла до переконання про те, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 197, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Суб'єкта господарської діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року у справі № 819/596/13-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий : Гулид Р.М.
Судді : Улицький В.З.
Каралюс В.М.