15 листопада 2013 р. Справа № 169250/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Костіва М.В., Ліщинського А.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 26 вересня 2011 року по справі № 2а-4692/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про оскарження рішення щодо відмови у призначенні пенсії у разі втрати годувальника,
Позивач звернулась до Любешівського районного суду Волинської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області у вигляді не проведення розрахунку з 01.01.2006 року 1 % заробітку за кожен рік понад мінімальний стаж 15 років, зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі провести розрахунок з 01.01.2006 року 1 % заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 15 років.
Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 26 вересня 2011 року адміністративний позов задоволено частково, визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області щодо відмови в проведенні розрахунку на збільшення пенсії ОСОБА_1 на один процент заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 15 років; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 27.01.2011 року відповідно до вимог ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж - 15 років.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції її оскаржив відповідач, вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення порушив норми матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що на момент призначення пенсії і до проведення її перерахунку по заявах позивача (2008 року та 2010 року) пенсію було призначено з урахуванням вимог ч.2 ст.56 Закону України « Про пенсійне забезпечення», а саме за кожен наступний рік роботи понад встановлений страховий стаж 15 років для жінок розмір пенсії збільшувався на 1 % заробітку. У зв'язку з проведенням пенсійної реформи та введення в дію з 01.01.2004 року Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» порядок здійснення перерахунку змінився.
Крім того апелянт зазначає, що судом не було взято до уваги той факт, що з 01.01.2004 р. набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким з 12.01.2005 р. було встановлено доплату за понаднормативний стаж шляхом збільшення розміру пенсії на 1 відсоток мінімальної пенсії за віком за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років для жінок. В прикінцевих положення Закону встановлено, що дія статті поширюється на пенсіонерів, яким пенсію призначено до набрання чинності цим Законом.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступного.
ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом до Управління Пенсійного фонду Любешівському районі про визнання дій протиправними щодо відмови перерахунку доплати до пенсії в розмірі 1% заробітку за кожний рік роботи встановлений мінімальний стаж 15 років та зобов'язання провести такий перерахунок.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона отримує пенсію за віком, призначену їй на підставі ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до вимог ст. 56 ч. 2 Закону України "Про статус та соціальний захист які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" упраління Пенсійного фонду України в Любешівському районі повинно було провести з дня призначення пенсії доплату в розмірі 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим Законом стаж роботи не менше як 15 років для жінок, але не більше 75 % заробітку.
Оскільки їй пенсія призначена відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то і збільшення її має бути проведене в розмірах встановлених цим Законом, що не було здійснено відповідачем.
Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції виходив з наступних доводів.
Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивачці призначено пенсію по віку відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ст. 55 Закону № 796-12, оскільки вона є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи і набула пенсійного віку, що підтверджується посвідченням потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи серії А № 104973 від 16.12.1998 року.
У зв'язку з набранням чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до вимог ст. 27,40,43 цього Закону та відповідно до поданої заяви 09.05.2008 року з травня 2008 року позивачу було проведено перерахунок пенсії з урахуванням вимог ст. 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме за її бажанням для обчислення пенсії, середньомісячний фактичний заробіток було визначено за 12 місяців підряд.
При цьому їй проводилась доплата до пенсії в розмірі 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений мінімальний стаж -15 років до 31.12.2005 року.
Крім того, в суді встановлено, що з 01 січня 2006 році, з прийняттям Закону України „Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", ОСОБА_1 було частково змінено умови нарахування пенсії і зроблено доплату в розмірі 1% мінімального розміру пенсії за кожний рік роботи понад встановлений мінімальний стаж для жінок 20 років, внаслідок чого вона стала недоотримувати значні для неї пенсійні виплати.
Відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 01.07.1992 року), чинною на момент призначення позивачу пенсії за віком, призначення та виплата пенсій потерпілим від Чорнобильської катастрофи провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" і цього Закону.
Частиною 2 статті 56 Закону України "Про статус та соціальний захист які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
Так як ОСОБА_1 є потерпілою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС I категорії, то на момент перерахунку їй пенсії станом на 01 січня 2006 року відповідачем неправомірно було визначено доплату до пенсії за понаднормативний стаж 20 років, оскільки таку доплату слід було встановити за понаднормативний стаж 15 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Виходячи із строків звернення до адміністративного суду, судом першої інстанції вірно задоволені позовні вимоги позивача за період з 27 січня 2011 року і визнано дії УПФ України в Любешівському районі по не проведенні позивачу розрахунку з 27 січня 2011 року 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений мінімальний стаж 15 років протиправними.
Вимога позивача про зобов'язання УІІФУ в Любешівському районі провести перерахунок пенсії із збільшенням її розміру на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж - 15 років підлягає до задоволення з 27 січня 2011 року.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням вище наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Любешівського районного суду Волинської області від 26 вересня 2011 року по справі № 2а-4692/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.І. Запотічний
Судді М.В.Костів
А.М.Ліщинський