Головуючий у 1 інстанції - Волгіна Н.П.
Суддя-доповідач - Старосуд М.І.
14 листопада 2013 року справа №805/10118/13-а
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Старосуда М.І., суддів Чебанова О.О., Ханової Р.Ф., при секретарі Мартакові О.А, за участю позивача ОСОБА_2, представника відповідача Мартиненко Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 р. у справі № 805/10118/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та скасування вимог і рішення,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька Донецької області про визнання дій неправомірними та скасування вимог і рішення, зазначивши, що вона є суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою-підприємцем, з 25 червня 2001 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька Донецької області на спрощеній системі оподаткування та здійснює діяльність у сфері роздрібної торгівлі продовольчими товарами. У лютому 2011 року відповідачем була проведена перевірка з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів та надання достовірних відомостей про застрахованих осіб. За результатами перевірки складено акт, на підставі якого прийнято вимогу про сплату боргу № Ф-23 від 17 лютого 2011 року в розмірі 11 528,29 грн. та рішення № 24/05 від 17 лютого 2011 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 25 086,07 грн. за донарахування несплачених страхових внесків.
4 жовтня 2012 року управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька Донецької області прийнята вимога про сплату боргу № Ф-120 про стягнення недоїмки зі страхових внесків та фінансових санкцій у загальній сумі 33 999,74 грн. Позивач вважала прийняті відповідачем вимоги та рішення неправомірними у зв'язку із невідповідністю їх діючому законодавству та порушенням процедури їх прийняття, тому просила суд задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, а саме: визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька Донецької області щодо проведення планової перевірки позивача з 11 лютого 2011 року по 17 лютого 2011 року; визнати неправомірною та скасувати вимогу про сплату недоїмки зі страхових внесків від 17 лютого 2011 року № Ф-23 в сумі 11 528,29 грн; визнати неправомірною та скасувати вимогу про сплату недоїмки зі страхових внесків від 4 жовтня 2012 року № Ф-120 в сумі 33 999,74 грн; визнати неправомірним та скасувати рішення № 24/05 від 17 лютого 2011 року про застосування фінансових санкцій в сумі 25 086,07 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 р. адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька Донецької області про визнання дій неправомірними та скасування вимог та рішення задоволено частково.
Скасовано вимогу управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька від 17 лютого 2011 року № Ф-23 про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 11 528,29 грн.
Визнано неправомірним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька від 17 лютого 2011 року № 24/05 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 фінансових санкцій в сумі 25 086,07 грн.
Визнано неправомірною та скасовано вимогу управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька від 4 жовтня 2012 року № Ф-120 про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, фінансових санкцій у загальній сумі 33 999,74 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 є суб'єктом господарювання, зареєстрована як фізична особа-підприємець 25 червня 2001 року та перебуває на спрощеній системі оподаткування з 1 січня 2004 року по теперішній час.
Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька у період з 11 лютого 2011 року по 17 лютого 2011 року була проведена перевірка позивача з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів та надання достовірних відомостей про застрахованих осіб за період з 25 червня 2001 року по 1 січня 2011 року, за наслідками якої складений акт № 74 від 17 лютого 2011 року, який був отриманий позивачем 17 лютого 2011 року.
Суд відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька Донецької області щодо проведення планової перевірки позивача з 11 лютого 2011 року по 17 лютого 2011 року.
Постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржена, тому відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги щодо задоволених позовних вимог.
Що стосується задоволених позовних вимог в частині скасування: вимоги від 17 лютого 2011 року № Ф-23 про сплату недоїмки в сумі 11 528,29 грн.; рішення від 17 лютого 2011 року № 24/05 про застосування фінансових санкцій в сумі 25 086,07 грн.; вимоги від 4 жовтня 2012 року № Ф-120 про сплату недоїмки та фінансових санкцій у загальній сумі 33 999,74 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на підставі акту перевірки № 74 від 17 лютого 2011 року прийняв вимогу про сплату боргу № Ф-23 від 17 лютого 2011 року на суму 11 528,29 грн. та рішення від 17 лютого 2011 року № 24/05 про застосування фінансових санкцій на суму 25 086,07 грн. за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.
23 лютого 2011 року на підставі зазначеного акту перевірки за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, відповідачем прийнято рішення про застосування до позивача фінансової санкції у розмірі 170 грн. Однак, зазначене рішення відповідач не оскаржила, тому це рішення не є предметом спору у даній справі.
4 жовтня 2012 року управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька прийняло вимогу про сплату боргу № Ф-120, якою зобов'язало позивача сплатити борг у загальному розмірі 33 999,74 грн., у т.ч.: недоїмка зі сплати страхових внесків - 8 187,83 грн. та фінансові (штрафні санкції) у сумі 25 211,91 грн.
Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 9 липня 2003 року (далі - Закон № 1058-IV), Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими для реалізації норм вказаних Законів.
Що стосується вимоги № Ф-23 від 17 лютого 2011 року на суму 11 528,29 грн., прийнятої відповідачем у зв'язку із донарахуванням позивачу страхових внесків за найманих працівників, що працювали у позивача, та рішення від 17 лютого 2011 року № 24/05 про застосування фінансових санкцій на суму 25 086,07 грн. за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, колегія суддів зазначає наступне.
З акту перевірки вбачається, що при перевірці позивача відповідачем були використані: трудові договори, відомості нарахування заробітної плати за перевіряємий період, облікова база АРМ ОССВ управління ПФУ в Київському районі м.Донецька, розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (додатки 23) за перевіряємий період, звіти ІДФ "Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" за перевіряємий період, "Індивідуальні відомості про застраховану особу" (ІНДАНГ) за 2002-2007 роки, звіти про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб і суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з вересня по грудень 2010 року.
Згідно акту перевірки позивач за період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року порушила:
- ч. 1 ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у частині визначення розміру суми виплат, на які нараховуються страхові внески, а саме: занижено розмір таких виплат на загальну суму 36098 грн., на які нараховуються страхові внески по ставці 32%, 32,01%, 32,3%, 31,8/%, 33,2% та занижено розмір таких виплат на загальну суму 880 грн., на які нараховуються страхові внески по ставці 0,5-2%, 2%.
- п.п. 6 п. 2 ст. 17 Закону № 1058-IV у частині повноти та своєчасності обчислення сум страхових внесків, внаслідок чого позивачу донараховано страхові внески по ставці 32%, 32,01%, 32,3%, 31,8/%, 33,2% на загальну суму 11 735,49 грн. та зменшено страхові внески по ставці 0,5-2%,2% на загальну суму 214,60 грн.
Як зазначалось раніше, вимога № Ф-23 від 17 лютого 2011 року в сумі 11 528,29 грн. приймалась відповідачем у зв'язку із донарахуванням позивачу страхових внесків за найманих працівників, що працювали у позивача.
Частиною 1 ст. 19 Закону № 1058-ІV у редакції, яка діяла до 1 січня 2011 року, передбачалося, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах 1 та 2 цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
Згідно п.6 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем занижено розмір виплат на загальну суму 36098 грн., на які нараховуються страхові внески, внаслідок чого позивачу донараховано страхові внески по ставці 32%, 32,01%, 32,3%, 31,8/%, 33,2% на загальну суму 11 735,49 грн.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності прийнятої відповідачем вимоги № Ф-23 від 17 лютого 2011 року про сплату недоїмки зі страхових внесків в сумі 11 528,29 грн., оскільки наявними в матеріалах справи доказами не спростовуються порушення позивачем вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо зобов'язання нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
До 1 січня 2011 року в Україні порядок нарахування та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування регулювався Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663.
Частинами 1,2,4,5,9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції до 01 січня 2011 року) передбачалось, що за донарахування територіальними органами Пенсійного фонду своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або не повний місяць, за який донараховано ці суми. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчилені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі-недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VІ, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, виключено ч.1-9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак, відповідно до абз.5 п.7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
У спірному випадку йдеться про невиконання вимог законодавства щодо сплати страхових внесків станом на 01.01.2011 року за період січень-грудень 2004 року, січень-грудень 2005 року, січень-грудень 2006 року, січень-грудень 2007 року, а це означає, що стягнення заборгованості зі сплати цих внесків має відбуватись відповідно до закону, який діяв у відповідний період - тобто Закону № 1058-IV.
Відповідно до абз.6 п.7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування збережено повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій.
Таким чином, вказана норма передбачає стягнення органами Пенсійного фонду заборгованості зі сплати страхових внесків та штрафних санкцій відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення та застосування фінансових санкцій.
Отже, Фонд і після 01 січня 2011 року має право здійснювати контроль за правильністю нарахування та сплати страхових внесків, нарахованих за період до 1 січня 2011 року, і у випадку виявлення порушень - право застосовувати штрафні санкції, визначені законом, чинним на момент вчинення таких порушень.
З матеріалів справи вбачається, що вимога про сплату боргу № Ф-23 від 17 лютого 2011 року на суму 11 528,29 грн. стосується періоду з 2004 року по 2007 рік, тобто до 01.01.2011 року, а рішення від 17 лютого 2011 року № 24/05 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків на суму 25 086,07 грн. також прийнято за донарахування страхових внесків за період з 2004 року по 2007 рік.
З огляду на викладене, заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а також і накладені штрафні санкції, які виникли за січень-грудень 2004 року, січень-грудень 2005 року, січень-грудень 2006 року, січень-грудень 2007 року, мають бути застосовані (стягнуті) і після 1 січня 2011 року, оскільки зазначена заборгованість і штрафні санкції виникли в період дії ч.1- 9 ст. 106 Закону №1058.
За вказаними обставинами відповідачем обґрунтовано прийнята вимога про сплату боргу № Ф-23 від 17 лютого 2011 року та рішення від 17 лютого 2011 року № 24/05 про застосування фінансових санкцій на підставі вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції шодо наявності підстав для скасування рішення від 17 лютого 2011 року № 24/05 про застосування штрафних санкцій, оскільки Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивачу надано право і після 01 січня 2011 року здійснювати контроль за правильністю нарахування та сплати страхових внесків, нарахованих за період до 1 січня 2011 року, і у випадку виявлення порушень - право застосовувати штрафні санкції, визначені законом, чинним на момент вчинення таких порушень.
Крім того, висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування вимоги № Ф-23 від 17 лютого 2011 року про стягнення з позивача недоїмки в розмірі 11 528,29 грн. у зв'язку з прийняттям вимоги від 4 жовтня 2012 року № Ф-120, до якої увійшла виявлена відповідачем під час перевірки позивача у лютому 2011 року недоїмка в розмірі 8 187,83 грн. і вказані вимоги є виконавчими документами, колегія суддів вважає також помилковим, оскільки прийняття відповідачем 4 жовтня 2012 року вимоги № Ф-120 не є підставою для скасування попередньої вимоги, а спір щодо можливого пред'явлення зазначених вимог до виконання та щодо стягнення недоїмки виконавчою службою по вказаним вимогам, може бути вирішений в порядку примусового виконання цих вимог.
Що стосується вимоги про сплату боргу № Ф-120, 4 жовтня 2012 року, якою зобов'язано позивача сплатити борг у загальному розмірі 33 999,74 грн., у т.ч.: недоїмка зі сплати страхових внесків - 8 187,83 грн. та фінансові (штрафні санкції) у сумі 25 211,91 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Скасовуючи зазначену вимогу, суд першої інстанції посилався на відсутність доказів підтвердження своєчасного направлення управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька на адресу позивача та отримання останньою вимоги № Ф-120 від 4 жовтня 2012 року, яка була пред'явлена до виконання до органів виконавчої служби. З цих підстав суд дійшов висновку, що відповідачем порушений встановлений Пенсійним фондом порядок направлення позивачу вимоги про сплату заборгованості та порядок пред'явлення вимоги до виконання.
Однак, такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковим, оскільки з матеріалів справи вбачається, що вимога № Ф-120 від 4 жовтня 2012 року направлялася на адресу позивача 5 жовтня 2012 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення, але була повернута відповідачу у зв'язку з закінченням строків зберігання та не проживанням позивача за вказаною нею адресою (а.с.60-61).
Отже, відповідач виконав свій обов'язок щодо направлення спірної вимоги позивачу.
Крім того, посилання суду першої інстанції, що спірна вимога № Ф-120 від 4 жовтня 2012 року є виконавчим документом та містить у собі разом із сумою недоїмки зі сплати страхових внесків ще й суму штрафних санкцій, нарахування яких за висновком суду визнано неправомірним, що також є підставою для її скасування, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки рішення відповідача від 17 лютого 2011 року № 24/05 про застосування штрафних санкцій є правомірним.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, приймаючи вимогу про сплату боргу № Ф-23 від 17 лютого 2011 року на суму 11 528,29 грн., рішення від 17 лютого 2011 року № 24/05 про застосування фінансових санкцій на суму 25 086,07 грн. та вимогу про сплату боргу № Ф-120 від 04.10.2012 року у загальному розмірі 33 999,74 грн., діяв правомірно, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 р. у справі № 805/10118/13-а - задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 р. у справі № 805/10118/13-а - скасувати.
Прийняти нову постанову.
В задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та скасування вимог і рішення - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному - з 19.11.2013 року.
Колегія суддів М.І.Старосуд
О.О.Чебанов
Р.Ф.Ханова