Головуючий у 1 інстанції - Степіна О.С.
Суддя-доповідач - Старосуд М.І.
14 листопада 2013 року справа №435/7182/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Старосуда М.І., суддів Чебанова О.О., Ханової Р.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська на постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 15 жовтня 2013 р. у справі № 435/7182/13-а за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов'язання суб'єкта владних повноважень провести перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці,-
Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 15 жовтня 2013 р. по адміністративній справі №435/7182/13 позов задоволений.
Визнані дії управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська
щодо відмови у здійсненні ОСОБА_2 перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2013 року - протиправними.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська здійснити перерахунок ОСОБА_2 щомісячного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді, на підставі довідки Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року, з 01.01.2013 року, у розмірі 80% заробітної плати судді.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, яка прийнята з порушенням норм матеріального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії позивачу, оскільки перерахунок пенсії можливий лише для суддів Конституційного Суду України.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є суддею у відставці після звільнення її з посади судді Луганського апеляційного господарського суду за наказом вказаного суду від 22.10.2010 року згідно постанови Верховної Ради України від 07.10.2010 № 2596-VІ. Позивач отримує щомісячне грошове утримання з 28.12.2010 відповідно до ст. 43 Закону України «Про статус суддів», що діяв на час виходу її у відставку в силу положень п. 2.1 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Станом на дату виходу у відставку (22.10.2010) стаж роботи позивача становив 20 років 09 місяці 15 днів, що підтверджено листом Луганського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 № 2. Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2013 № 06-22.22, заробітна плата працюючого судді за відповідною посадою станом на 01.01.2013, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання суддям у відставці, складала 18925грн. 50 коп. (оклад - 12617 грн. 00 коп., вислуга років 6308 грн. 50 коп. ).
ОСОБА_2 звернулася до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці на підставі довідки Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року.
Листом від 09.04.2013 управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання згідно зазначеної довідки з посиланням на те, що перерахунки щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці чинним законодавством не передбачені.
Колегія суддів зазначає, що нормативно-правовими актами, що визначають правовий статус осіб, які працюють на посаді судді, та статус суддів у відставці, є Конституція України та Закон України «Про судоустрій та статус суддів».
Положеннями ст. 126 Конституції України закріплені основоположні принципи здійснення правосуддя в Україні - незалежність і недоторканність суддів.
Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльність суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання суддів.
Частиною першою статті 138 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VІ) передбачено, що суддям, які вийшли у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" (3723-12), або за їх вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Частиною третьою зазначеної статті Закону № 2453-VІ встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
Відтак, за нормами Закону № 2453-VІ позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Законом № 2453-VІ встановлена гарантія матеріального забезпечення судді у відставці, яка не може бути знівельована у зв'язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана.
Крім того, колегія суддів зазначає, що постановою пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року № 8 «Про незалежність судової влади», роз'яснено, що гарантії незалежності і недоторканості суддів як носіїв судової влади та самостійності судів як судових органів визначено Конституцією та законами України. Такими гарантіями, зокрема, є: здійснення правосуддя виключно судами; особливий порядок призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів; особливий порядок фінансування та організаційного забезпечення судів; належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів.
Тобто, належне матеріальне забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, є однією із гарантій незалежності і недоторканості суддів.
Доводи апелянта з приводу неможливості здійснення позивачу перерахунку грошового утримання, крім суддям Конституційного Суду України, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки положення ч. 4 ст. ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», по-перше, врегульовують порядок здійснення перерахунку довічного грошового утримання у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України, який є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні та не відносяться до господарського суду, суддею якого працювала позивач, по-друге, не надають підстави для висновку стосовно заборони здійснення перерахунку довічного грошового утримання суддям господарських судів.
Враховуючи те, що позивач є суддею у відставці, за яким зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту як і до виходу у відставку та з огляду на положення статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії є противоправними, оскільки порушують права та інтереси позивача.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність здійснити захист порушеного права позивача шляхом задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, яке є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська на постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 15 жовтня 2013 р. у справі № 435/7182/13-а - залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 15 жовтня 2013 р. у справі № 435/7182/13-а - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили через пґять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Судді М.І.Старосуд
О.О.Чебанов
Р.Ф.Ханова