Справа: № 2а-13091/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
14 листопада 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,
за участю секретаря Погребняк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національної служби посередництва та примирення про стягнення коштів, -
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної служби посередництва та примирення (далі - Відповідач) та з урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути відшкодування за весь час затримки виплати належної заробітної плати при розрахунку за період з 29.05.2010 року по 23.01.2013 року в розмірі 167 530,98 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2013 року адміністративний позов залишено без розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2013 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 02.06.2004 року Позивач працювала на посаді заступника начальника Відділення Національної служби посередництва та примирення в Київській області, а з 02.06.2008 року - на посаді начальника Відділення Національної служби посередництва та примирення в Київській області.
19.05.2010 року Відповідачем видано наказ №99-к про звільнення Позивача з посади начальника відділення Національної служби посередництва та примирення в Київській області відповідно п.1 ст.36 Кодексу законів про працю України за згодою сторін.
28.05.2010 року Позивач звернулася до Відповідача із заявою про надання їй матеріальної допомоги на оздоровлення за 2009-2010 роки.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року в адміністративній справі № 2а-16627/10/2670 за позовом ОСОБА_2 до Національної служби посередництва та примирення про стягнення коштів скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2010 року та зобов'язано Національну службу посередництва та примирення виплатити Позивачу допомогу для оздоровлення у розмірі посадового окладу.
21.07.2011 року Окружним адміністративним судом м.Києва видано виконавчий лист.
Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві від 13.04.2012 року відкрито виконавче провадження ВП №32142206 про зобов'язання Національної служби посередництва та примирення виплатити Позивачу допомогу для оздоровлення у розмірі посадового окладу.
У зв'язку з фактичним виконанням судового рішення старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м.Києві від 27.06. 2013 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №32142206.
Згідно ст.35 Закону України «Про державну службу України» державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.
Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Відповідно ст.117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Під час розгляду адміністративної справи №2а-16627/10/2670 у Київському апеляційному адміністративному суді постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2010 року про відмову у задоволенні позову скасовано та прийнято нову, якою зобов'язано Відповідача - Національну службу посередництва та примирення виплатити Позивачу допомогу для оздоровлення у розмірі посадового окладу.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про неможливість застосування у даному випадку положень ст.117 Кодексу законів про працю України, оскільки сума заборгованості по виплаті Позивачу допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу стягнута з Відповідача на користь Позивача судовим рішенням, а не була нарахована на час звільнення Позивача.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Троян Н.М.
Бужак Н.П.
Ухвала складена в повному обсязі 19 листопада 2013 року.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді: Троян Н.М.
Бужак Н.П.