ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. № 8/329
м. Київ
18 листопада 2013 року 14:48 № 826/17050/13-а
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В., суддів - Клочкової Н.В., Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Борисовій Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомДержавної служби інтелектуальної власності України
доДержавної виконавчої служби України
третя особаДержавна казначейська служба України
проскасування постанови про стягнення виконавчого збору,
за участю представників:
від позивачаРижиков Ю.Ю. (довіреність)
від відповідачаМалиш Т.О. (довіреність)
від третьої особине з'явився
До судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Державної служби інтелектуальної власності України (надалі - Позивач/ДСІВ України) до Державної виконавчої служби України (надалі - Відповідач/ДВС України), в якому просить суд:
1. Скасувати постанову державного виконався відділу примусового виконання рішень ДВС України від 30.09.2013 р. ВП №38942236;
2. Судові витрати покласти на Відповідача.
Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.11.2013 р. №826/17050/13-а було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд.
В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає, що приймаючи Постанову від 30.09.2013 р. ВП №38942236 про стягнення виконавчого збору (надалі - Постанова ВП №38942236 від 30.09.2013 р.), державний виконавець відділу примусового виконання рішень ДВС України (надалі - Державний виконавець) не врахував всіх об'єктивних обставин, а саме: відсутність правових підстав для винесення Постанови ВП №38942236 від 30.09.2013 р., направлення ДСІВ України заяви про відстрочку виконання рішення суду, технічну неможливість виконання рішення суду у 7-ми денний термін через обставину, що офіційний бюлетень «Промислова власність» є друкованим періодичним виданням згідно Положення про офіційні видання державної системи правової охорони інтелектуальної власності, затвердженого Наказом ДСІВ України від 08.12.2011 р. №243-н (надалі - Положення №243-н), що виходить лише 2 рази на місяць, а тому зазначене рішення є необґрунтованим та правомірним.
В судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить в їх задоволенні відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, зокрема зазначає про дотримання відповідачем положень Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон №606) та Закону України «Про державну виконавчу службу» (надалі - Закон №202/98) під час прийняття Постанови ВП №38942236 від 30.09.2013 р.
В судове засідання не з'явився представник третьої особи, про час та місце був повідомлений в порядку передбаченому положеннями ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), клопотань про розгляд справи за його відсутності не подавав, інформації про причини неявки не надав.
В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови було виготовлено та підписано 20.11.2013 р.
Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2013 р. Державним виконавцем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №38942236 (надалі - постанова ВП №38942236 від 18.07.2013 р.) на підставі виконавчого листа №2-1117/13 від 13.05.2013 р. (надалі - Виконавчий лист №2-1117/13), виданого Солом'янським районним судом м. Києва, про зобов'язання ДСІВ України внести відомості про визнання повністю недійсним свідоцтва на знак для товарів та послуг «Дніпровський каштан» №91499 до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та зобов'язати повідомити про це в офіційному бюлетені «Промислова власність» в семиденний строк з моменту отримання вказаного рішення.
31.07.2013 р. ДСІВ України було направлено до Відповідача заяву про відстрочку виконання рішення суду відповідно постанови ВП №38942236 від 18.07.2013 р., яка була отримана 26.07.2013 р., мотивуючи тим, що Позивачем розпочато здійснення відповідних дій, однак здійснення публікації в офіційному бюлетені у зазначений строк неможливо з технічних причин, оскільки це видання виходить 2 рази на місяць.
Проте, 05.09.2013 р. Державним виконавцем було винесено вимогу ВП №38942236/15, яка була отримана Позивачем 11.09.2013 р., внести відомості про визнання повністю недійсним свідоцтва на знак для товарів та послуг «Дніпровський каштан» №91499 до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та зобов'язати повідомити про це у офіційному бюлетені «Промислова власність», оскільки станом на 04.09.2013 р. рішення Солом'янського районного суду м. Києва боржником не виконано, крім того надати до відділу в семиденний термін інформацію про виконання Виконавчого листа №1117/13.
На виконання вищевказаної Вимоги, ДСІВ України листом від 13.09.2013 р. №1-7/7060 повідомила Відповідача про те, що відповідну публікацію було здійснено 27.08.2013 р. у №16 офіційного бюлетеня «Промислова власність».
Однак, у зв'язку із невиконанням Позивачем у наданий строк Виконавчого листа №2-1117/13, Державним виконавцем прийнято оскаржувану Постанову ВП №38942236 від 30.09.2013 р., якою ухвалено стягнути з Позивача виконавчий збір у розмірі 1 360,00 грн.
Вважаючи, що Відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси Позивача під час винесення Постанови ВП №38942236 від 30.09.2013 р., ДСІВ України оскаржила вказане рішення ДВС України в судовому порядку.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог ст.1 Закону №606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст.17 Закону №606 передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу (п.п.1, 2, 7 ч.2 ст.17 Закону №606).
Крім того, у ч.2 ст.4 Закону №202/98 державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст.19 Закону №606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст.17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч.1 ст.25 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Так, 15.07.2013 р., що підтверджується матеріалами справи, ПАТ «Хладопром» (позивач та стягувач по справі №2-1117/13) до ДВС України була надіслана заява про примусове виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва із доданим до неї Виконавчим листом №2-1117/13.
Згідно із ч.2 ст.25 Закону №606 державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Отримавши заяву ПАТ «Хладопром», 18.07.2013 р. Державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №38942236 на підставі Виконавчого листа №2-1117/13, виданого Солом'янським районним судом м. Києва, про зобов'язання ДСІВ України внести відомості про визнання повністю недійсним свідоцтва на знак для товарів та послуг «Дніпровський каштан» №91499 до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та зобов'язати повідомити про це у офіційному бюлетені «Промислова власність». При цьому, в постанові ВП №38942236 від 18.07.2013 р. було вказано, що Позивачу надано можливість в добровільному порядку виконати рішення суду в 7-ми денний строк з моменту отримання відповідної Постанови.
Поряд із цим, листом від 31.07.2013 р. №1-7/5760 ДСІВ України було повідомлено Відповідача про те, що оскільки внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості щодо визнання недійсним повністю свідоцтва №91499 та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» в 7-ми денний термін неможливо, мотивуючи тим, що публікації в офіційних бюлетенях здійснюються на підставі Положення №243-н у п.1 розд.ІІ якого зазначено, що офіційний бюлетень «Промислова власність» - друковане періодичне видання, яке виходить 2 рази на місяць. Тому, керуючись ч.1 ст.36 Закону №606, просили здійснити відстрочку або розстрочку виконання рішення суду.
При цьому, відповідно до ст.36 Закону №606 за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Питання про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання розглядається судом у встановлений законом строк. Відповідне рішення може бути оскаржене у встановленому законом порядку.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, що підтверджується представником Позивача, до Солом'янського районного суду м. Києва відповідна заява про відстрочку (розстрочку) виконання рішення ДСІВ України не подавалась, дії (бездіяльність) Державного виконавця щодо звернення до суду - не оскаржувались.
Крім того, у ч.1 ст.27 Закону №606 передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Суд звертає увагу, що відповідного клопотання про продовження строків добровільного виконання рішення ані до ДВС України, ані до суду від Позивача не надходило.
Крім того, Державним виконавцем винесено Вимогу ВП №38942236/15 від 05.09.2013 р. щодо виконання Виконавчого листа №2-1117/13 та встановлено 7-ми денний строк щодо надання відділу примусового виконання рішень ДВС України інформації про виконання вищевказаного виконавчого документа.
Як вбачається з матеріалів справи, що не заперечується сторонами, лише після отримання Вимоги ВП №38942236/15 від 05.09.2013 р. ДСІВ України було надіслано до Відповідача лист від 13.09.2013 р. №1-7/7060, в якому повідомлено Державного виконавця про внесення до Реєстру відомостей про визнання недійсним повністю свідоцтва №91499 за рішенням суду та ці відомості передано на публікацію. При цьому поінформовано, що 27.08.2013 р. було здійснено відповідну публікацію у №16 офіційного бюлетеня «Промислова власність».
В свою чергу, суд погоджується з прийнятою Державним виконавцем Постановою ВП №38942236 від 30.09.2013 р. з огляду на наступне.
Відповідно до ст.5 Закону №606 вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Згідно із ч.1 та ч.2 ст.75 Закону №606 після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст.89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
При цьому, у ст.89 зазначається, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.28 Закону №606 у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.
Так, 30.09.2013 р. у зв'язку із закінченням двомісячного строку здійснення виконавчого провадження, а також із невиконанням ДСІВ України у встановлений Відповідачем 7-ми денний строк рішення Солом'янського районного суду м. Києва, та відповідно постанови від 18.07.2013 р. Державним виконавцем, винесено Постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 1 360,00 грн.
Частиною 2 ст.28 Закону №606 передбачено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, а також у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Аналогічна позиція викладена у п.6 Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про внесення змін до постанови Пленуму ВАС України від 13.12.2010 р. №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 21.05.2012 р. №5, де зазначено, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.
Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом №606 порядку.
З огляду на викладене, суд критично ставиться на твердження Позивача щодо повідомлення Державного виконавця листом з проханням відстрочки №1-7/5760 від 31.07.2013 р. про неможливість відповідної публікації в офіційному бюлетені в 7-ми денний термін з технічних причин, оскільки Позивач не оскаржував бездіяльність Відповідача щодо ненадання відстрочки виконання рішення, не звертався до суду із відповідною заявою, не подавав жодних доказів на обґрунтування вказаних технічних причин до Державного виконавя.
Крім того, судом приймається до уваги доводи Відповідача про те, що у постанові ВП №38942236 від 18.07.2013 р. зазначено порядок її оскарження до суду, але ДСІВ України, що не заперечується представником Позивача, жодних позовних заяв до Солом'янського районного суду м. Києва з цього приводу не надходило. При цьому, у Вимозі ВП №38942236/15 від 05.09.2013 р. Державним виконавцем було також поінформовано ДСІВ України стосовно можливості звернення до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим. Проте, суд звертає увагу, що також підтверджується представником Позивача, жодної заяви відповідного характеру до Солом'янського районного суду м. Києва ДСІВ України не подавалось.
Згідно вищевказаного, та приймаючи до уваги пояснення та доводи сторін, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки ДСІВ України в добровільному порядку у встановлений Державним виконавцем строк, що не спростовано Позивачем, не було виконано рішення суду, а також із позовом або із заявою про відстрочу виконання рішення суду ДСІВ України до суду не зверталась, відповідно, ДВС України правомірно прийнято Постанову ВП №38942236 від 30.09.2013 р.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір відшкодовується повністю.
Керуючись положеннями ст.2, ст.17, ст.71, ст.86, ст.158-163, ст.167, ст.171, ст.181, ст.254 КАС України, суд, -
1. В задоволенні позовних вимог Державної служби інтелектуальної власності України до Державної виконавчої служби України відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.
Головуючий суддя Б. В. Санін
Судді Н. В. Клочкова
Т. О. Скочок