Справа: № 2-а-2518/1963/11 Головуючий у 1-й інстанції: Жовток Є.А. Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
31 жовтня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ріпкінському районі Чернігівської області на постанову Ріпкінського районного суду Чернігівської області від 23 жовтня 2012 року за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ріпкінському районі Чернігівської області про визнання дій незаконними та про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ріпкінському районі Чернігівської області, в якому просив визнати неправомірною відмову відповідача в здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язати УПФ в Ріпкинському районі Чернігівської області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2012 року та стягнути на користь позивача не донараховане довічне грошове утримання судді у відставці з 01 січня 2012 року до набрання рішення суду законної сили.
Постановою Ріпкінського районного суду Чернігівської області від 23 жовтня 2012 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок і забезпечити виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 82 % грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, починаючи з 05.04.2012 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що законні підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачу відсутні, оскільки перерахунок раніше призначеного щомісячного грошового утримання здійснюється у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України, при цьому максимальний розмір щомісячного грошового утримання суддів у відставці не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 є суддею у відставці, перебуває на обліку в управлінні пенсійного фонду України в Ріпкинському районі з 01.02.2007 року, отримуючи довічне грошове утримання.
11.09.2012 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання у зв'язку набранням чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів»від 07.07.2010 року та підвищенням з 01 січня 2012 року заробітної плати суддям.
Листом від 01.10.2012 року позивачеві було відмовлено в задоволенні заяви з посиланням на відсутність законодавчого визначення механізму такого перерахунку. Крім того, відповідач вказав на те, що згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдиною підставою для проведення перерахунку є ч. 4 ст. 138 даного закону, положення якої стосуються виключно суддів Конституційного суду України.
Не погоджуючись з таким рішенням Управління пенсійного фонду України в Ріпкінському районі Чернігівської області, позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірною відмову відповідача в здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання УПФ в Ріпкинському районі Чернігівської області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2012 року та стягнути на користь позивача не донараховане довічне грошове утримання судді у відставці з 01 січня 2012 року до набрання рішення суду законної сили.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно відмовлено в перерахунку довічного грошового утримання, з огляду на те, що таким чином ним порушено гарантії встановлені ч.2 ст.43 Закону України «Про статус суддів», чинного на момент призначення ОСОБА_2 довічного грошового утримання, згідно якої за суддею, котрий перебуває у відставці, зберігаються такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку, на підставі чого суд прийшов до висновку про необхідність зобов'язати здійснити перерахунок та забезпечити виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 82 % грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження строком виплати такого утримання, оскільки воно виплачується щомісячно, а не одноразово та підлягає перерахунку в разі зміни заробітної плати працюючого судді.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 19.12.1960 року була обрана народним суддею Ріпкинського народного суду Чернігівської області та звільнена із займаної посади 30.04.1974 року, за станом здоров'я. Зазначене підтверджується наявною в матеріалах копією трудової книжки (а.с. 6).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, період роботи позивача, який дає право на встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 21 рік, 08 місяців, 06 днів, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком стажу судді (а.с. 20).
Також судом першої інстанції вірно вказано, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, умови і порядок його виплати, на час виходу ОСОБА_2 у відставку, були передбачені ст.43 Закону України «Про статус суддів» і Постановою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів», котра визначала відсотковий розмір утримання, без обмеження його у порівнянні із заробітною платою працюючого судді.
З довідки Територіального управління ДСА у Чернігівській області від 23 жовтня 2012 року № 03-38/551, виданої на підставі особового рахунку за січень-жовтень 2012 року працюючого судді на відповідній посаді, слідує, що суддівська винагорода судді у відставці ОСОБА_2 згідно ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» складає 8 мінімальних заробітних плат, в тому числі: з 01.01.2012 року - в розмірі 12876,00 грн (в т.ч. посадовий оклад - 8584,00 грн., доплата за вислугу років - 4292,00 грн.), з 01.04.2012 року - в розмірі 13128,00 грн. (в т.ч. посадовий оклад - 8752,00 грн., доплата за вислугу років - 4376,00 грн.), з 01.07.2012 року - в розмірі 13224, 00 грн., (в т.ч. посадовий оклад - 8816,00 грн., доплата за вислугу років - 4408,00 грн.), з 01.10.2012 року - в розмірі 13416,00 грн. (в т.ч. посадовий оклад - 8944,00 грн., доплата за вислугу років - 4472,00 грн.).
Як було зазначено вище, відповідач, відмовляючи позивачу в здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, послався на відсутність законодавчого визначення механізму такого перерахунку, а також вказав на те, що згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдиною підставою для проведення перерахунку є ч. 4 ст. 138 даного закону, положення якої стосуються виключно суддів Конституційного суду України.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про статус суддів» (чинного на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання), судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.
Постановою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» (абз. 3 пункту 1) передбачалося, що в разі зміни заробітної плати суддів, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, та виплачується - в суді за останнім місцем роботи або за їх вибором у суді за місцем їх проживання.
Згідно з частиною 3 статті 11 Закону України «Про статус суддів» гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Після втрати Законом України «Про статус суддів» чинності на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453 аналогічні положення були передбачені ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
З 01.10.2011 року положення ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладені в іншій редакції, відповідно до якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
З огляду на наведені вище положення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір щомісячного грошового утримання напряму залежить від розміру грошової винагороди працюючого судді, при цьому враховує позицію Конституційного Суду України, який у рішенні від 14.12.2011 року № 18-рп/2011 прийшов до висновку, що правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання працюючого судді є однаковою, а самі ці поняття - однорідними та взаємопов'язаними. Крім того в даному рішенні зазначено, що виходячи з системного аналізу положень Закону це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу. Відмінністю щомісячного грошового утримання працюючого судді від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є лише те, що судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, цю виплату одержують виключно з Державного бюджету України, а судді у відставці - з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Крім того, Конституційним Судом України зазначено, що невід'ємною складовою статусу суддів є їх незалежність, яка забезпечується, у тому числі, гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту (підпункт 1.1 пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 19-рп/2004). Положеннями п. 7 Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 зазначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді.
Також у цьому рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага.
Відтак, при розрахунку розміру щомісячного грошового утримання судді, що вийшов у відставку, Пенсійним фондом України повинен застосовуватись діючий розмір заробітної плати, що нараховується працюючому судді на відповідній посаді, яку займав суддя у відставці.
Відповідно до ч. 5 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Виходячи з вищенаведеного, обчислення щомісячного довічного утримання суддів у відставці повинно здійснюватися у відсотковому відношенні до розміру грошового утримання працюючих суддів, тому, у разі зміни розміру грошового утримання суддів, що працюють на відповідній посаді, органи Пенсійного фонду здійснюють відповідний перерахунок раніше призначеного грошового утримання судді у відставці.
Враховуючи положення ст. 43 Закону України «Про статус суддів», в якій зокрема зазначено, що за кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% заробітку, а також виходячи із розрахунку стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, що складає 21 рік 8 місяців та 6 днів, суд першої інстанції небезпідставно вказав, що розмір довічного грошового утримання ОСОБА_2, за таких обставин, повинен становити 82% грошового утримання працюючого судді.
Відмова відповідача у проведенні перерахунку розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці є неправомірною, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і забезпечити виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 82 % грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, починаючи з 05.04.2012 року, з урахуванням раніше проведених виплат. .
Вірним видається також висновок суду першої інстанції стосовно того, що установивши порушення з боку відповідача норм права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати так дії протиправними і зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про їх стягнення.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ріпкінському районі Чернігівської області на постанову Ріпкінського районного суду Чернігівської області від 23 жовтня 2012 року за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ріпкінському районі Чернігівської області про визнання дій незаконними та про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення, а постанову Ріпкінського районного суду Чернігівської області від 23 жовтня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.А. Губська
Суддя А.Б. Парінов
Суддя О.О. Беспалов
.
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Парінов А.Б.
Беспалов О.О.