Головуючий у 1 інстанції - Новіков О.І.
Суддя-доповідач - Гімон М.М.
21 листопада 2013 року справа №2а-21/11/1224
Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Василенко Л.А., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Рубіжному Луганської області на постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 14 березня 2011 року у справі № 2а-21/11/1224 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Рубіжному Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 14 березня 2011 року позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Рубіжному Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії на підставі ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування задоволено. Визнано дії відповідача неправомірними та зобов'язано здійснити позивачу перерахунок пенсії із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка, згідно Закону враховується при обчисленні пенсії за 2008 рік з 01.04.2009 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову місцевого суду та у задоволені позову відмовити.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати та провадження у справі закрити з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач оскаржує дії відповідача щодо відмови йому у перерахунку пенсії у відповідності зі статтею 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року. Вимоги мотивував тим, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, продовжуючи працювати, та отримує заробітну плату, з якої сплачує страхові внески.
Позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, як працюючому пенсіонеру.
З листа відповідача від 03.10.2010 року вбачається, що відповідачем такий перерахунок було здійснено з 01.04.2009 року на підставі підпункту 3 пункту 11 постанови № 530, відповідно до якого перерахунки пенсії проводяться із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка, згідно Закону враховується при обчисленні пенсії за 2007 рік, виходячи з суми 1197,91 гривень.
Спірним питанням у справі є неправомірність дій відповідача щодо незастосування при перерахунку пенсії показника заробітної плати за попередній рік, що передує року звернення позивачем до відповідача з заявою про перерахунок пенсії.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу не відповідають вимогам ст. ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відповідачем при перерахунку пенсії не був застосовний показник заробітної плати за рік, що передує року звернення із заявою про перерахунок пенсії.
Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України та страхового стажу регулюється статтею 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058, частина 4 якої передбачає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через 2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону.
Така редакція існує після визнання неконституційними змін, внесених підпунктом «б» підпункту 10 пункту 35 Розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-6 і визнаних такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
Скасовані зміни надавали можливість перераховувати пенсію із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.
Аналіз відновленої (діючої) норми абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону №1058 доводить, що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Тобто, правила частини першої статті 40 при перерахунку пенсії, застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід).
Частина перша статті 40 передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-12 (надалі Закон 1788) та Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 9 липня 2003 року.
З огляду на зазначене та керуючись положеннями принципу законності закріпленого в статті 9 КАС України, приписи постанови № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» не можуть застосовуватись до спірних відносин, відтак правові підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні так і середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, що передує року звернення за перерахунком пенсії, відсутні. Наведені показники застосовуються виключно для призначення пенсії, тому вимоги про застосування таких показників при перерахунку пенсії за рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, є безпідставними.
В той же час, під час апеляційного перегляду справи встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 08.06.2011 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рубіжанського міського управління юстиції у Луганській області.
Відповідно до ч. 2 ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справ.
Оскільки пенсійні виплати мають особистий характер і право на них не може бути передано іншим особам, то ці правовідносини не допускають правонаступництва.
Враховуючи вищенаведене, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню а провадження у справі закриттю, у зв'язку зі смертю позивача.
Керуючись статтями 24, 157, 195, 197, 198, 203, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Рубіжному Луганської області задовольнити частково.
Постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 14 березня 2011 року у справі № 2а-21/11/1224 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Рубіжному Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії скасувати.
Провадження у справі № 2а-21/11/1224 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Рубіжному Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Колегія суддів М.М. Гімон
Л.А. Василенко
О.В. Карпушова