ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
22 листопада 2013 року 11:10 № 826/16699/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомЛіквідатора Акціонерного комерційного банку «Східно - Європейський банк» Молчанова Андрія Георгійовича
до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку
проскасування розпорядження від 28.03.2013р. та зобов'язання вчинити певні дії,
Ліквідатор Акціонерного комерційного банку «Східно - Європейський банк» Молчанов Андрій Георгійович (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування розпорядження від 28.03.2013р. №596-ЦД-1-Е та рішення від 03.10.2013р. №05/02/7559 та зобов'язання відповідача закрити справу про правопорушення на ринку цінних паперів та застосування санкцій щодо не приведення банком до 30.04.2011р. статутів та внутрішніх положень товариства у відповідності із нормами Закону України «Про акціонерні товариства».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно прийнято оскаржуване розпорядження.
Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що розпорядження прийнято правомірно.
В судовому засіданні 13.11.2013р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
19.12.2009р. постановою № 756 Правління Національного банку України відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації Банку та з 21.12.2009 призначено ліквідатора Банку фізичну особу - незалежного експерта (за договором з Національним банком України).
Відповідно до пункту 3 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ініційована до набрання чинності цим Законом процедура ліквідації банку здійснюється відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до вимог ст. 89 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції Закону 2009 року) ліквідатором Банку було здійснено опублікування відомостей про відкриття ліквідаційної процедури у газеті «Голос України» 25.12.2009.
24.02.2010р. господарським судом міста Києва ухвалено рішення у справі № 34/119, яким підтверджено відповідність застосування процедури ліквідації Банку з боку Національного банку України вимогам Закону України «Про банки і банківську діяльність» у зв'язку з неплатоспроможністю Банку.
19.12.2012р. постановою № 546 Правління Національного банку України продовжено процедуру ліквідації Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк».
Також внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запис, що позивач перебуває в стані припинення підприємницької діяльності та внесені відомості про комісію з припинення - Голова комісії Молчанов А.Г.
11.02.2010р. ТОВ «Компанія» Термінал - реєстр» виконало операцію Зупинення обігу цінних паперів Банку.
Відповідно до пункту 2 розділу III Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16.10.2012 № 1470 справу про правопорушення не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю: внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, щодо якої порушено справу про правопорушення, або визнання її банкрутом; внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про судове рішення щодо припинення юридичної особи; скасування законодавчого акта, який встановлює відповідальність за правопорушення; за наявності за даним фактом порушеної справи про правопорушення щодо особи, яка притягується до відповідальності.
28 березня 2013 року відповідачем прийнято розпорядження №596-ЦД-1-Е, яким встановлено порушення норм п. 5 розділу XVІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про акціонерні товариства», а саме, не приведення до 30.04.2011р. статутів та внутрішніх положень товариства у відповідності із нормами Закону України «Про акціонерні товариства» та зобов'язано до 30.09.2013р. усунути вказані порушення.
Не погоджуючись з розпорядженням №596-ЦД-1-Е, позивач оскаржив його, за результатами чого відповідач листом №05/02/7559 від 03.10.2013р. відмовив в задоволені скарги та залишив вказане розпорядження без змін.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку є державним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України, що здійснює державне регулювання на ринку цінних паперів шляхом здійснення комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних. До системи цього органу входять Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі по тексту - Комісія), її центральний апарат і територіальні органи.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (далі по тексту - Закон) Комісія здійснює повноваження через центральний апарат і свої територіальні органи. Комісія може делегувати надані їй повноваження центральному апарату і територіальним органам шляхом прийняття відповідного рішення в установленому порядку.
Одним із основних завдань Комісії, згідно ст. 7 Закону, є здійснення державного регулювання та контролю за випуском та обігом цінних паперів, захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень.
Відповідно до п. 10 ст. 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до п. 1, п. 2 Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16.10.2012р. №1470 розпорядження про усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів можуть виноситись як за наслідками розгляду справи про правопорушення на ринку цінних паперів одночасно з постановою про накладення санкції та і незалежно від порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів.
Пунктом 3 р. XIV Правил №1470 визначено перелік осіб, які мають право виносити розпорядження про усунення порушень, а саме: Голова Комісії, члени Комісії, начальники територіальних органів, а також працівники Комісії та її територіальних органів відповідно до наданих повноважень.
Судом встановлено, що розпорядження №596-ЦД-1-Е виносилось у зв'язку з порушенням вимог: п. 5 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства», а саме, не приведення до 30.04.11 статутів та внутрішніх положень товариства у відповідність із нормами Закону України «Про акціонерні товариства».
Статтею 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", зокрема, за невиконання розпоряджень уповноваженої особи Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів передбачена відповідальність юридичних осіб.
Відповідно до ст. 11 Закону «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку накладає на юридичних осіб штрафи, зокрема, за невиконання або несвоєчасне виконання розпоряджень у розмірі від 1 тисячі до 5 тисяч неоподаткованих мінімумів доходів
Згідно з п. 5 розділу 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про акціонерні товариства» статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції 2009р.) у день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, банк припиняє здійснення усіх банківських операцій та вчиняє дії, що забезпечують виконання банком своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами відповідно до укладених договорів та положень цього Закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківська ліцензія - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.
Таким чином, твердження відповідача про те, що під час ліквідаційної процедури, Банк є діючим підприємством, є не законним та безпідставним.
Відповідач в запереченні зазначає, що мораторій не поширюється на виконання чи не виконання розпоряджень ГКЦПФР.
Згідно до ч. 1 ст. 91 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції 2009 р.) з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку.
Таким чином, твердження відповідача є необґрунтованим, оскільки згідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи забороняється:
- проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, щодо якої прийнято рішення щодо припинення;
Отже, в зазначеному законі чітко зазначено, що на протязі всієї процедури ліквідації заборонено: вносити зміни до установчих документів.
Також до моменту внесення в Єдиний державний реєстр інформації про припинення Банку, ліквідатор Банку має право виконувати лише повноваження, які передбаченні ст. 92 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (редакція 2009). Однак в ст. 92 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не передбачено, що до повноважень ліквідатора Банку відносяться внесення змін до установчих документів.
Таким чином, суд приходить до висновку про не правомірність прийняття відповідачем розпорядження від 28.03.2013р. №596-ЦД-1-Е та рішення від 03.10.2013р. №05/02/7559.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача закрити справу про правопорушення на ринку цінних паперів та застосування санкцій щодо не приведення банком до 30.04.2011р. статутів та внутрішніх положень товариства у відповідності із нормами Закону України «Про акціонерні товариства», суд зазначає, що вона є похідною від вимоги про скасування розпорядження, а тому задоволенню не підлягає.
Крім того, суд звертає увагу на те, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність встановленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Отже, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАС України.
Відтак, вказана вимога, суперечить повноваженням адміністративного суду.
Отже, позовні вимоги Ліквідатора Акціонерного комерційного банку «Східно - Європейський банк» Молчанова Андрія Георгійовича підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов Ліквідатора Акціонерного комерційного банку «Східно - Європейський банк» Молчанова Андрія Георгійовича задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати розпорядження від 28.03.2013р. №596-ЦД-1-Е та рішення від 03.10.2013р. №05/02/7559.
В іншій частині відмовити.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлений 22.11.2013р.
Суддя В.В. Амельохін