Іменем України
05 листопада 2013 року Справа №827/2474/13-а
місто Севастополь
12 год. 55 хв.
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
Судді-Балась Т.П, при секретарі-Нікішенко Г.О.,
за участю:
представника позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3, довіреність №997939 від 13.08.2012 року;
представника відповідача - Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м.Севастополі - Гінтер К.Ф, довіреність від 09.07.2013 року №268/9/10-039;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м.Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
У жовтні 2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м.Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001261701 від 27.09.2013 року, № 0001271701 від 27.09.2013 року.
Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 10 жовтня 2013 року відкрито провадження у справі № 827/2474/13-а, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідачем безпідставно прийняте оскаржувані повідомлення-рішення від 27.09.2013 року №0001261701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10 435 грн. 00 коп, та застосування штрафних санкцій у розмірі 52 175 грн. 33 коп., від 27.09.2013 року №0001271701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 8 896 грн. 80 коп. та застосування штрафних санкцій у розмірі 4 448 грн. 40 коп., які суперечать вимогам законодавства і підлягають скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову.
Представник відповідача заперечував проти позову, зазначив, що перевірка, за результатами якої складено акт та винесені податкові повідомлення-рішення, проведена правомірно, а податкові зобов'язання позивача визначені відповідачем у відповідності із діючим законодавством.
Заслухавши доводи учасників судового процесу, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі наказу начальника ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя від 20.06.2012 року №617, працівниками Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м.Севастополі 19.09.2013 року було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.
За результатами перевірки складено акт від 19.09.2013 року № 1536/8/27-02-17-01-10/НОМЕР_3, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту п.185.1 статті 185 Подактового кодексу України (далі-ПКУ) в завищенні податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 48 239 грн. 00 коп., п.198.6 статті 198 завищені податкового кредиту у сумі 58 674 грн. 00 коп по податкових накладних, оформлених від імені ВКП "Агротехпром", що виразилося у заниженні ПДВ у сумі 10435 грн. 00 коп, та на порушення статті 177 завищені доходи у сумі 241 195 грн. 50 коп. та у порушення п.138.1 статті 138 завищені витрати у сумі 293 370 грн. 83 коп., як наслідок заниження оподаткованого доходу, у порушення п.177 статті 177 у сумі 52 175 грн. 33 коп., що виразилося у занижені податку з доходів фізичних осіб на суму 8 896 грн. 80 коп.
На підставі акту перевірки від 19.03.2013 року № 1536/8/27-02-17-01-10/НОМЕР_3 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.09.2013 року №0001261701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10 435 грн. 00 коп., та застосування штрафних санкцій у розмірі 52 175 грн. 33 коп., від 27.09.2013 року №0001271701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 8 896 грн. 80 коп. та застосування штрафних санкцій у розмірі 4 448 грн. 40 коп.
В ході проведеною перевірки працівниками Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м.Севастополі не підтверджено реальність здійснення ВКП "Агротехпром" фінансово-господарських операцій, тобто угоди носять фіктивний характер, мають безтоварний характер.
Відповідач засновує свій висновок на підставі акту перевірки ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПВКПВ "Агротехпром" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з ПДВ від 20.07.2012 року №908/22-109/24985101, у якому зроблені висновки про порушення у частині визначення об'єктів оподаткування, у тому числі не підтверджені взаємовідносини з покупцем ОСОБА_2 за лютий 2012 року.
ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС було здійснено вихід за податковою адресою ПВКПВ "Агротехпром", за результатами якого встановлено відсутність посадових осіб та підприємства за даною адресою та складено акт про незнаходження від 22.05.2012 року № 94. ДПІ наданий висновок, згідно якого встановлено, що 12.06.2012 року під час телефонної бесіди з директором ОСОБА_5 повідомила про відсутність її на підприємстві та інших довірених осіб і співробітників. 18.06.2012 року відмовилась від надання додаткових пояснень та відмовила у допуску до складських та офісних приміщень. Головний бухгалтер відмовилась отримувати запит, надавати будь-які письмові чи усні пояснення та документи.
У зв'язку із зазначеним відповідач дійшов висновків про нереальність отримання позивачем товарів між ФОП ОСОБА_2 та ПВКП "Агротехпром".
Натомість матеріалами справи встановлено, що між ФОП ОСОБА_2 та ПВКП "Агротехпром"( АДРЕСА_1), відносини виникли на підставі договору поставки нафтопродуктів від 01.02.2012 року №22/02 (постачальник - ПВКП "Агротехпром", покупець- ФОП ОСОБА_2), відповідно до якого було здійснено постачання дизельного палива класу "F" ФОП ОСОБА_2, в кількості 38 900 л. у сумі 58 674 грн. 17 коп.; договору поставки нафтопродуктів від 14.02.2012 року №56 (постачальник - ФОП ОСОБА_2, покупець - ПВКП "Агротехпром") відповідно до якого було здійснено поставка бензину А-95-Євро, дизельного палива класу "F" у сумі 99 582 грн. 23 коп.
Зазначені документи досліджені судом під час розгляду справи. Так, накладна №1-6 від 06.02.2012 року на підставі рахунку-фактури №1-6 від 06.02.2012 року та товарно-транспортна накладна від 06.02.2012 року підтверджують факт придбання ФОП ОСОБА_2 дизельного палива класу F від ПВКП "Агротехпром" у кількості 38 900 л. на загальну суму 352 045 грн. 00 коп., що було відображено в податковій накладній від 06.02.2012 року. Відповідно до накладної № 16 від 07.02.2012 року придбане паливо було реалізовано на АЗС у кількості 7094,000 л. на суму 53 500 грн. 54 коп., що підтверджується наданими представником позивача фіскальними чеками. Дизельне паливо, що не було реалізовано повернуто у кількості 31 806, 00 л. на суму 289 434 грн. 60 коп. що підтверджується накладною № 228 від 28.02.2012 року, товарно-транспортною накладною від 28.02.2012 року.
На виконання умов договору поставки від 01.02.2012 року № 22/02 , від 14.02.2012 року №56 сторонами договору були оформлено: платіжне доручення №33 від 14.02.2012 року, розрахунок №91 від 14.02.2012 року, накладні на отримання бензину від 22.02.2012 року №201, 202, податкові накладні №49 від 14.02.2012 року, №81 від 22.02.2012 року, здійснений розрахунок за товар згідно платіжних доручень № 39 від 06.02.2012 року, розрахунок №1-6 від 06.02.2012 року, накладна №1-6 від 06.02.2012 року, податкова накладна №61 від 06.02.2012 року, платіжне доручення №45 від 24.06.2012 року, розрахунок №108 24.02.2012 року, накладна №228 від 28.06.2012 року, податкова накладна №91 від 24.02.2012 року, податкова накладна №109 від 28.02.2012 року, накладна №16 від 07.02.2012 року, накладна №137 від 08.02.2012 року, накладна №142 від 09.02.2012 року, накладна №148 від 11.02.2012 року, накладна №146 від 10.02.2012 року, накладна №150 від 12.02.2012 року, накладна №158 від 13.02.2012 року, накладна №163 від 14.02.2012 року, накладна №168 від 15.02.2012 року, накладна №174 від 16.02.2012 року, накладна №177 від 17.02.2012 року, накладна 181 від 18.02.2012 року, накладна №184 від 19.02.2012 року, накладна №188 від 20.02.2012 року, накладна №196 від 21.02.2012 року, товарно-транспортна накладна від 22.02.2012 року.
На посилання відповідача щодо відсутності сертифікатів якості пального, представник позивача надав пояснення, що у зв'язку із реалізацією товару сертифікат не зберігався та не повинен був зберігатись у позивача.
Отже, зазначені обставини підтверджують факт виконання сторонами умов договору в повному обсязі, та підтверджують реальність господарської операцій. Тому, договори постачання нафтопродуктів поставки нафтопродуктів від 14.02.2012 року №56, від 01.02.2012 року №22/02 між ПВКП "Агротехпром" та ФОП ОСОБА_2 укладені з дотриманням вимог статті Цивільного кодексу України, оскільки не суперечать цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особи, які вчинили правочин мають необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення сторін правочину вільне і відповідає їх внутрішній волі; договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1 статті 187 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту платника податків є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
З урахуванням принципу персональної відповідальності, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру податкового кредиту.
Така правова позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Також в запереченнях проти позову відповідач посилався на відсутність в ході проведення перевірки актів приймання-передачі товару, транспортних накладних, довіреностей, інших документів, що засвідчують транспортування, зберігання товару.
Доводи представника відповідача щодо відсутності документів при перевірки, судом до уваги не приймаються, оскільки судом встановлено реальність господарської операції з постачання пального на підставі договору між позивачем та ПВКП "Агротехпром".
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено правомірності висновків зроблених у акті перевірки відносно завищення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 48 239 грн. 00 коп. у лютому 2012 року, що виразилося у заниженні ПДВ до сплати всього у сумі 10435 грн. 00 коп.; та відносно завищення доходів у сумі 241 195 грн. 50 коп. та завищення витрат у сумі 293 370 грн. 83 коп., як наслідок заниження оподаткованого доходу, у порушення п.177 статті 177 у сумі 52 175 грн. 33 коп. за 2012 рік, що виразилося у занижені податку з доходів фізичних осіб за 2012 рік на суму 8 896 грн. 80 коп.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 158-163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001261701 від 27.09.2013 року Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі на загальну суму 15 652 грн. 50 коп.
3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001271701 від 27.09.2013 року Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі на загальну суму 13 345 грн. 20 коп.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 290 грн. (двісті дев'яносто гривень) 00 коп.
Постанова може бути оскаржена у строки і порядку встановленими частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя Т.П.Балась
Постанова у повному обсязі складена 13 листопада 2013 року.