ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
21 листопада 2013 року 10:40 № 2а-17636/10/2670
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства «ІНГ Банк Україна»
доМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків
проскасування податкового повідомлення-рішення №0001364310/3 від 01.12.2010 р.
за участі сторін:
від позивачаБулгаков П. А. (довіреність), Будьона О. Г. (довіреність)
від відповідачаШило М. Ю. (довіреність)
До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «ІНГ Банк Україна» (надалі - Позивач/ПАТ «ІНГ Банк Україна») до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (надалі - Відповідач/СДПІ у м. Києві по РВПП) про скасування податкового повідомлення-рішення №0001364310/3 від 01.12.2010 р. в частині.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.06.2011 р., залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2012 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2013 р. ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2012 р. та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.06.2011 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В судових засіданнях було допущено процесуальне правонаступництво в порядку передбаченому положеннями ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) та замінено СДПІ у м. Києві по РВПП на Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.11.2013 р. адміністративну справу було прийнято до провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання з'явились представники Позивача, які позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просять позовні вимоги задовольнити із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначають про порушення Відповідачем положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції чинній в період, що перевірявся) (надалі - Закон №2181), Закону України «Про податок на додану вартість» ( в редакції чинній в мий період) (надалі - Закон №168), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній в період, що перевірявся) (надалі - Закон №334), Закону України «Про телекомунікації» під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
В судове засідання з'явився представник Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків, який щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить в задоволенні позову відмовити із підстав викладених в письмових запереченнях, зокрема зазначає про правомірність винесення Відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови було виготовлено та підписано 22.11.2013 р.
Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення Позивача та Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
Позивач зареєстрований Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 15.12.1997 р., та взято на податковий облік за №23/БАНК» 112 від 18.10.1995 р. у ДПІ у Старокиївському районі м. Києва.
15.12.1997 р. Позивач зареєстрований Національним Банком України в Державному реєстрі банків (Свідоцтво про реєстрацію №000454), та 25.09.2009 р. Національним Банком України видано Позивачу банківську ліцензію №190.
В період з 26.02.2010 р. по 25.03.2010р., та з 26.03.2010 р. по 09.04.2010 р., на підставі направлень №57 від 26.02.2010 р. та №90 від 26.03.2010 р. СДПІ у м. Києві по РВПП було проведено виїзну планову перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 31.12.2009 р.
16.04.2010 р. СДПІ у м. Києві по РВПП складено Акт №201/43-10/21684818 «Про результати виїзної планової документальної перевірки ПАТ «ІНГ Банк Україна» код ЄДРПОУ 21684818 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.12.2009 р.» (далі по тексту - Акт №201), в якому зафіксували встановлені порушення, зокрема: п.п. 5.2.4 п.5.2 ст.5, п.п.8.1.1 п.8.1, п.п.8.2.2 п.8.2, п.п.8.3.2 п.8.3, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8, п.п. 8.4.1 п.8.4 ст.8 та пп.8.7.1 п.8.7 ст.8, пп.12.2.1, 12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону №334 з урахуванням пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону №168, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 178 013,11 грн., в тому числі по періодам:
1. заниження:
ь 3 квартали 2007 р. у сумі 4 293,43грн.;
ь 2007 р. у сумі 359 439,09 грн.;
ь І квартал 2008 р. у сумі 0,00 грн.;
ь І півріччя 2008 р. у сумі 0,00 грн.;
ь 3 квартали 2008 р. у сумі 0,00 грн.;
ь 2008 р. у сумі 0,00 грн.;
ь І квартал 2009 р. у сумі 15 831,99 грн.;
ь І півріччя 2009 р. у сумі 29 672,10 грн.;
ь 3 квартали 2009 р. у сумі 41 765,88 грн.;
ь 2009 р. у сумі 48 482,77 грн.
2. завищення:
ь І квартал 2008 р. у сумі - 325 346,43 грн.;
ь І півріччя 2008 р. у сумі - 302 748,72 грн.;
ь 3 квартали 2008 р. у сумі - 283 011,22 грн.;
ь 2008 р. у сумі 229 908,75 грн.
28.04.2010 р., на підставі Акта перевірки СДПІ у м. Києві по РВПП, було винесено податкове повідомлення - рішення №0000744310/0, яким збільшено Позивачу суму податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток банківських організацій за основним платежем в розмірі 178 013,11 грн., та донараховано штрафних санкцій в сумі 203 960,93 грн.
Позивач оскаржував винесене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак, за результатами оскарження 01.12.2010 р. було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001364310/3, в якому Позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток банківських організацій на суму 381 974,04 грн. (у тому числі за основним платежем 178 013,11 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 203 960,93 грн.).
Вважаючи, що Відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси Позивача під час винесення спірного податкового повідомлення-рішення, Позивач оскаржив його в судовому порядку в частині збільшення ПАТ «ІНГ Банк Україна» суму податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток банківських організацій за основним платежем в розмірі 143 016,04 грн., та нарахування ПАТ «ІНГ Банк Україна» штрафних санкцій, що нараховані на цю суму основного платежу.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Щодо донарахування Відповідачем основного платежу та штрафних санкцій за завищення балансової вартості придбаних автомобілів на суму сплаченого податку на додану вартість в порушення пп.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону №334.
Як вбачається із Акту №201, що підтверджено представником Відповідача, перевіркою було встановлено порушення пп.8.4.1 п.8.4 та пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону №334, з урахуванням пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону №168, в зв'язку із завищенням суми амортизаційних відрахувань в частині збільшення балансової вартості засобів 2 групи на суму сплаченого у складі ціни податку на додану вартість при придбанні легкових автомобілів, в результаті чого завищено амортизаційні відрахування за перевіряємий період на суму 388 821, 91грн.
Відповідно до матеріалів справи, що не заперечується сторонами, вбачається, що в 2007 р. - 2008 р. Позивач збільшував балансову вартість 2 групи основних фондів на суму податку на додану вартість, сплаченого при придбанні легкових автомобілів, а саме:
ь згідно з договором купівлі-продажу №6042/200498, 200500, 200502, 200504 від 11.03.2008 р. та накладною №148-М від 17.03.2008р. ТОВ «Джерман Моторз» передало Позивачу 4 автомобілі «Volkswagen Passat» на суму 707 000,00грн. (вартість автомобілів 589 166,67грн., ПДВ - 117 833,33грн.); згідно з договорами №44583, №44584, №44586 та №44587 від 25.09.2009 р. зазначені автомобілі були продані;
ь згідно з договором №340149 від 29.01.2008 р. та видатковою накладною від 01.02.2008 р. №РНА0004109 ТОВ «Автохаус Атлант-М» передало Позивачу автомобіль «Volkswagen Sharan» на суму 218 887,00 грн. (вартість автомобіля 182 405,83 грн., ПДВ - 36 481,17 грн.); згідно з договором №44590 від 28.09.2009 р. автомобіль було продано;
ь згідно з договором №0708-17013 від 17.08.2007 р. та накладною №14216 від 21.08.2007 р., ТОВ «Ніко-Україна» передало автомобіль «Mitsubishi» на суму 161 686,00 грн. (вартість автомобілів 134 738,33 грн., ПДВ - 26 947,67 грн.), згідно з договором №44582 від 25.09.2009 р. автомобіль було продано;
ь згідно з договором №ALLD0024 від 02.07.2007 р. та накладними №60 від 03.07.2007 р. та №67 від 27.07.2007 р. ТОВ «Омега» передало автомобіль «Lexus RX 350» на суму 362 600,00 грн. (вартість автомобіля 302 166,66 грн., ПДВ - 60 433,34 грн.); згідно з договором №44585 від 25.09.2009 р. автомобіль було продано;
ь згідно з договором поставки №6447/01/08 від 21.01.2008 р. та видатковою накладною №РН-0000834 від 14.01.2008 р., ТОВ «Гараж Плюс» передало автомобіль «Toyota RAV-4» на суму 208 500,00 грн. (вартість автомобіля 173 750,00 грн., ПДВ - 34 750,00 грн.); згідно з договором купівлі-продажу №64217 від 10.09.2009 р. автомобіль було продано;
ь згідно з договором поставки №9476/07/08 від 08.07.2008 р. та накладною №9358 від 15.07.2008 р., ТОВ «Тойота-Україна» передало автомобіль «Toyota CAMRY» на суму 208 293,00 грн. (вартість автомобіля 173 577,50 грн. ПДВ - 34 715,50 грн.);
ь згідно з договором поставки №6733/02/08 від 19.02.2008 р. та накладною №9456 від 25.02.2008 р., ТОВ «Тойота-Україна» передало автомобіль «Toyota RAV-4» на суму 208 500,00 грн. (вартість автомобіля 173 750,50 грн., ПДВ - 34 750,00грн.);
ь згідно з договором купівлі-продажу №340485 від 28.01.2008 р. та накладною №8658 від 05.02.2008 р. ТОВ «Автохаус Атлант-М» передав автомобіль «Volkswagen Passat» на суму 198 146,00 грн. (вартість автомобіля 165 121,67 грн., ПДВ - 33 024,33грн.);
ь згідно з договором поставки №6443/01/08 від 21.01.2008 р. та накладною №9336 від 26.01.2008 р., ТОВ «Тойота-Україна» передало автомобіль «Toyota CAMRY» на суму 223 900,00 грн. (вартість автомобіля 186 583,33грн., ПДВ - 37 316,67 грн.);
ь згідно з договором купівлі-продажу №66SL-060 від 07.11.2007 р. та накладної №2830 від 26.11.2007 р., ТОВ «Віннер Автомотів» передало автомобіль «Land Rover» на суму 512 597,20 грн. (вартість автомобіля 427 164,33 грн., ПДВ - 85 432,87 грн.);
ь згідно з договором поставки №8163 від 13.09.2007 р. та накладної №НН09-02178 від 18.09.2007 р., ТОВ «Автосаміт ЛТД» передало автомобіль «Toyota CAMRY» на суму 218 900,00 грн. (вартість автомобіля 182 416,67 грн., ПДВ - 36 483,33 грн.);
ь згідно з договором купівлі-продажу №1117 від 13.08.2007 р. та накладною №9358 від 15.07.2008 р. ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» передало автомобіль «Nissan Patrol» на суму 297 395,00 грн. (вартість автомобіля 247 829,17 грн., ПДВ - 49 565,00 грн.); згідно з договором №21447 від 16.02.2008 р. автомобіль було продано;
ь згідно з договором купівлі-продажу №441922 від 05.07.2007 р. та накладною №0000019677 від 27.07.2007 р., ТОВ «Автохаус Атлант-М» передало автомобіль «Volkswagen Sharan» на суму 220 402,00 грн. (вартість автомобіля 183 668,33 грн., ПДВ - 36 733,67 грн.);
ь згідно з актом №1 від 28.02.2008 р. залишки автомобіля було передано представнику страхової компанії ЗАТ «СК «К'Ю БІІ Україна»;
ь згідно з договором купівлі-продажу №441712 від 07.07.2007 р. та накладною №0000015027 від 12.06.2007 р., ТОВ «Автохаус Атлант-М» передало автомобіль «Volkswagen Passat» на суму 189 991,00 грн. (вартість автомобіля 158 325,00 грн., ПДВ - 31 665,17 грн.);
ь згідно договору купівлі-продажу №100896 від 03.05.2007 р. та накладної №0000012307 від 17.05.2007 р. ТОВ «Автохаус Атлант-М» передає автомобіль «Volkswagen Passat» на суму 178 220,00 грн. (вартість автомобіля 148 516.67 грн., ПДВ - 29 703,33 грн.);
ь згідно з договором купівлі-продажу №810628 від 11.04.2007 р. та накладної №0000009507 від 17.04.2007 р., ТОВ «Автохаус Атлант-М» передало автомобілі «Volkswagen Passat» та «Volkswagen Miltivan T5» на суму 523 695,00 грн. (вартість автомобілів 436 412,50 грн., ПДВ - 87 282,50 грн.).
Вказані обставини, щодо купівлі-продажу автомобілів на підставі вищевказаних документів, визнаються та не заперечуються сторонами, а тому, відповідно до положень ч.3 ст.72 КАС України, суд не з'ясовує реальність придбання та подальшу реалізацію Позивачем вказаних легкових автомобілів.
Водночас, положення п.8.4 ст.8 Закону №334 встановлює загальний порядок збільшення та зменшення балансової вартості груп основних фондів. Зокрема, пп.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону №334 визначає, що у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.
Абзацом 2 пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону №168 визначено, що сума податку на додану вартість, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів, не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат.
В той же час, відповідно до положень ч.5 ст.227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.10.2013 р., винесеної по даній справі, суд касаційної зробив висновок, що колізію між приписами пп.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону №334 та абз.2 пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону №168 слід вирішувати застосовуючи до вирішення спірних правовідносин норму, що регулює менш розширене коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.
Так, суд касаційної інстанції вказав, що в даному випадку, норма п.8.4 Закону №334 регулює правові наслідки будь-яких операцій з придбання (створення) усіх видів основних фондів. В той же час, приписи пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону №168 передбачають правові наслідки придбання саме легкових автомобілів (крім таксомоторів), тобто регулює обмежене коло суспільних відносин, а відтак, є спеціальною.
Згідно абз.3 пп.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону №334 у разі, якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».
З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що Позивач при здійсненні витрат на придбання таких основних фондів 2 групи, як легкові автомобілі, правомірно збільшив балансову вартість відповідної групи основних фондів на суму вартості їх придбання з урахуванням податку на додану вартість, сплачену ПАТ «ІНГ Банк Україна» в ціні автомобілів, без включення таких сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Як наслідок, суд дійшов висновку, що донарахування Відповідачем основного платежу та штрафних санкцій за завищення балансової вартості придбаних автомобілів на суму сплаченого податку на додану вартість було вчинено протиправно, а тому підлягає скасуванню.
Щодо донарахування Відповідачем основного платежу та штрафних санкцій за порушення п.п.8.2.2 п.8.2, п.п.8.3.2 п.8.3, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону №334 в частині завищення амортизаційних відрахувань маршрутизаторів, комутаторів та джерел безперебійного живлення.
Як вбачається із Акту №201, що підтверджено представником Відповідача, перевіркою було встановлено порушення пп.8.2.2 п.8.2, пп.8.3.2 п.8.3, пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону №334 в зв'язку із не віднесенням Позивачем до 1 групи основних фондів маршрутизаторів, комутаторів та джерел безперебійного живлення, які є передавальними пристроями.
Згідно з пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону №334, під терміном основні фонди слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарський діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Положеннями пп.8.2.2. п.8.2. ст.8 Закону №334 визначено, що основні фонди розподілено за групами. При цьому, до складу основних фондів групи 1 відносяться будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і м'ясця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; до другої групи - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; до третьої - будь-які інші основні фонди, не включені до першої, другої та четвертої груп; до четвертої - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
Водночас, суд звертає увагу, що Закон №334 не дає визначення поняттю «передавальні пристрої», який було застосовано Відповідачем в Акті №201.
Згідно п.2 Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 №1442, передавальні пристрої - земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв'язку тощо).
Натомість, комутатори та маршрутизатори самі по собі до передавальних пристроїв не відносяться, оскільки є частиною комп'ютерної мережі банку та призначені для підключення, з'єднання та зв'язку локальних компонентів комп'ютерної мережі позивача, а не частиною телекомунікаційної мережі загального користування. Джерела безперебійного живлення є також частиною інформаційної системи банку, яка забезпечує не тільки енергозабезпечення комп'ютерних пристроїв у разі відключення їх від електропостачання, а й моніторинг часу коректного запуску програм, які дозволяють виключити комп'ютерне обладнання.
При цьому, вказані пристрої є сучасним електронним обладнанням, яке застосовується для функціонування інформаційної системи банку, та мають невеликий строк корисного використання, що обумовлений моральним старінням, а також не можуть самостійно використовуватись як окремі функціонуючі пристрої.
Аналогічний висновок було зроблено, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.10.2013 р., винесеної по даній справі, що, відповідно до ч.5 ст.227 КАС України, є обов'язковим для суду першої інстанції під час вирішення справи.
З огляду на викладене, суддів дійшов висновку, що Позивачем було дотримано приписів законодавства щодо віднесення вартості придбаних комутаторів, маршрутизаторів та джерел безперебійного живлення до 3 та 4 груп основних фондів.
Як наслідок, суд дійшов висновку, що донарахування Відповідачем основного платежу та штрафних санкцій (за не віднесенням Позивачем до 1 групи основних фондів маршрутизаторів, комутаторів та джерел безперебійного живлення) було вчинено протиправно, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до наданого Відповідачем Розрахунку штрафних санкцій по податку на прибуток по акту перевірки ПАТ «ІНГ Банк Україна» від 16.04.2010 р. №201/43-10/2168415 до позовної заяви про скасування ППР №0001364310/3 від 01.12.2010 р. розмір штрафних санкцій (за донарахованою сумою основного платежу 143 016.04 грн.), становить 93 738,91 грн. При цьому, з врахуванням положень пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181, в податкове повідомлення-рішення було зазначено розмір штрафної санкції в сумі 71 508,02 грн.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.
Частинами 1 та 2 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Крім того, відповідно до ст. 94 КАС України, судовий збір підлягає відшкодуванню Позивачу.
Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
1. Позов Публічного акціонерного товариства «ІНГ Банк Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001364310/3 від 01.12.2010 р., в частині збільшення Публічному акціонерному товариству «ІНГ Банк Україна» суму податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток банківських організацій за основним платежем в розмірі 143 016 (сто сорок три тисячі шістнадцять) грн. 04 коп., та нарахування Публічному акціонерному товариству «ІНГ Банк Україна» штрафних санкцій в сумі 93 738 (дев'яносто три тисячі сімсот тридцять вісім) грн. 91 коп.
3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «ІНГ Банк Україна» у розмірі 3 (три) грн. 40 коп. витрати зі сплати судового збору із Державного бюджету України направлених на асигнування діяльності Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.
Суддя Б. В. Санін