Справа № 303/2687/13-ц
2/303/1459/13
Номер рядка стат.звіту-26
22 листопада 2013 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого-судді Заболотного А.М.
при секретарі Штець І.І.,
за участю представника позивача
(співвідповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1
відповідача
(позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачево цивільну справу за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал Банк», ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним та відшкодування моральної шкоди,-
ПАТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 16/221К-07 від 30.08.2007 року в розмірі 46206,08 грн. та сплаченого судового збору. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 30.08.2007 року ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № 16/221К-07, відповідно до якого позивач надав відповідачу строковий кредит в розмірі 14000,00 грн. терміном на 60 місяців із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 33% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 29.08.2012 року. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 30.08.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 16/222П-07, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язалася нести відповідальність за виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору № 16/221К-07 від 30.08.2007 року. Однак відповідачі не виконали належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого станом на 08.02.2013 року виникла заборгованість по кредиту на загальну суму 46206,08 грн., яку позивач просить стягнути солідарно з відповідачів.
Ухвалою суду від 09.07.2013 року прийнято до спільного розгляду зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал Банк», ОСОБА_3 про визнання договору поруки № 16/222П-07 від 30.08.2007 року недійсним. Зустрічний позов обґрунтовує тим, що 15.09.2012 року, отримавши вимогу ПАТ «Універсал Банк» від 03.09.2012 року, їй стало відомо про існування договору оскаржуваного поруки. В зустрічному позові зазначає, що ніякого договору поруки з ПАТ «Універсал Банк», за яким би вона поручилася за належне виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором № 16/221К-07 від 30.08.2007 року, вона не підписувала. Підпис від її імені виконаний іншою особою, а тому просить визнати вказаний договір недійсним. В подальшому збільшила позовні вимоги. Просила також стягнути з відповідача ПАТ «Універсал Банк» 25000,00 грн. моральної шкоди, розмір якої обґрунтувала тим, що діями банку принижено її честь, гідність та ділову репутацію. Крім того, був витрачений особистий час на з'ясування об ставним щодо укладення оспорюваного договору поруки, що також спровокувало погіршення стану її здоров'я. Також просила стягнути судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом позов підтримав, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив його задовольнити. Проти зустрічного позову заперечив, пояснивши, що жодними діями банк моральної шкоди ОСОБА_2 не завдавав, оскільки не встановлено, ким саме був підписаний оскаржуваний договір поруки.
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 у судовому засіданні зустрічний позов підтримала, надала суду пояснення, аналогічні викладеним у позові. Проти первісного позову заперечила, пояснивши, договору поруки не підписувала, а тому відсутні правові підстави для стягнення з неї заборгованості.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився за невідомих причин. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином судовою повісткою в порядку ст. 74 ЦПК України. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Причини своєї неявки відповідач суду не повідомив.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч. 3-4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.
В судовому засіданні встановлено, що 30.08.2007 року ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № 16/221К-07, відповідно до якого позивач надав відповідачу строковий кредит на суму 14000,00 грн. терміном на 60 місяців із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 33 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29.08.2012 року
Згідно з Розділом 1. Загальні положення Статуту ПАТ «Універсал Банк», затвердженого Загальними зборами акціонерів від 27.04.2012 року, ОСОБА_4 є правонаступником ВАТ «Банк Універсальний», який змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» серія А01 №479981 від 08.07.2009 року.
Відповідно до договору поруки № 16/222П-07 від 30.08.2007 року, укладеного для забезпечення виконання зобов'язання відповідно до кредитного договору № 16/221К-07 від 30.08.2007, поручитель ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_3 його зобов'язань за договором кредиту.
Згідно з п. 3.7. договору кредиту № 16/221К-07 погашення заборгованості по кредиту та процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно, в термін до 9 числа кожного місяця. У випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 25,00 грн. та пеню в розмірі 0,5 % від несплачених вчасно сум за кожен день прострочення платежу. (п. 9.1 договору).
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону.
Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 16/221К-07 від 30.08.2007 року ОСОБА_3 не виконав, у зв'язку з чим станом на 08.02.2013 року виникла заборгованість в розмірі 46206,08 грн., що складається з наступного: 10168,17 грн. - заборгованість за кредитом; 14785,82 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 21234,09 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором. Розмір боргу стверджується копією розгорнутого розрахунку заборгованості станом на 08.02.2013 року. Вказані розрахунки складені відповідно до умов кредитного договору та вимог ЦК України.
Згідно з ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків.
З урахуванням наведеного, враховуючи факт невиконання умов кредитного договору № 16/221К-07 від 30.08.2007 року, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 46206,08 грн., що складається з наступного: 10168,17 грн. - заборгованість за кредитом; 14785,82 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 21234,09 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Вирішуючи питання щодо солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів за первісним позовом, суд із врахуванням зустрічного позову приходить до наступного висновку.
Як вже згадувалося, з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 перед ПАТ «Універсал Банк» за кредитним договором, з ОСОБА_2 30.08.2007 року був укладений договір поруки № 16/222П-07, відповідно до якого остання зобов'язалась відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_3
Обґрунтовуючи зустрічний позов ОСОБА_2 вказала, що не підписувала договору поруки, а тому такий має бути визнаний недійсним.
Так, відповідно до ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.
Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Так, відповідно до ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.
Перелік способів захисту цивільних справ та інтересів міститься в ст. 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом або договором.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з вимогами ст. 638 ЦК України правочин (договір) вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Належною формою для договору поруки, згідно з положеннями ст. 207, п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України є письмова форма, яка передбачає підписання угоди, тобто, сформульований текст письмового правочину обов'язково має бути підписаний стороною (сторонами).
В тому ж випадку, коли сторона не приймала участі в укладенні угоди, що підтверджується відсутністю її підпису під договором, вона має право вимагати визнання угоди недійсною, на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, як такої, що не відповідає її внутрішній волі.
Отже, з наведених положень ЦК України вбачається, що однією з підстав визнання правочину недійсним є відсутність вільного волевиявлення учасника правочину і відповідність його внутрішній волі.
Як вбачається з висновку експерта № 2644 від 23.09.2013 року судово-почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_2, який розташований у графі «Поручитель» на договорі поруки № 16/222П/-07 від 30.08.2007 року, який укладений між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_2, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою. Висновок експерта від 23.09.2013 року є повним, обґрунтованим та таким, що не викликає сумніву у його правильності. Висновок експерта є однозначним та чітким.
Зі змісту позовної заяви та пояснень ОСОБА_2 вбачається, що підставою своїх вимог вважає відсутність власного підпису під угодою та невідповідність її волевиявлення внутрішній волі на укладення цієї угоди. За таких обставин суд приходить до висновку, що в момент вчинення зазначеного правочину було відсутнє вільне волевиявлення позивача за зустрічним позовом, яке б відповідало його внутрішній волі, що є підставою для визнання правочину недійсним.
Розглядаючи зустрічний позов в частині стягнення моральної шкоди, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичної або юридичної особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статі. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Згідно з абз. 2 п. 5 Постанови, Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому доказуванню позивачем підлягають такі обставини: наявність моральної шкоди, протиправність діяння того хто спричинив цю шкоду, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, необхідно з'ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до загальних засад змагальності кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В свою чергу позивачем з зустрічним позовом не доведено в чому саме полягає спричинена їй моральна шкода, з яких міркувань позивач виходила, визначаючи її розмір, та якими доказами це підтверджується, а також якими саме діями ПАТ «Універсал Банк» така була спричинена, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
З урахуванням наведеного оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 16/221К-07 у розмірі 46206,08 грн., в тому числі: 10168,17 грн. - заборгованість за кредитом; 14785,82 грн. - проценти; 21234,09 грн. - пеня. В задоволенні позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 слід відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал Банк», ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним та відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково, а саме визнати договір поруки № 16/222П-07 від 30.08.2007 року, укладений між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2, недійсним.
Судові витрати підлягають розподілу на підставі ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, ст. ст. 16, 202, 203, 215, 526, 527, 530, 610, 629, 638, 1049, 1050,1054 ЦК України, суд,-
Позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 16/221К-07 у розмірі 46206 (сорок шість тисяч двісті шість) грн. 08 коп., в тому числі: 10168,17 грн. - заборгованість за кредитом; 14785,82 грн. - проценти; 21234,09 грн. - пеня.
Стягнути з ОСОБА_3, (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ПАТ «Універсал Банк» судові витрати в розмірі 462,07 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Позов ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал Банк», ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати договір поруки № 16/222П-07 від 30.08.2007 року, укладений між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2, недійсним.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ПАТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 3615,02 грн.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя А.М.Заболотний