"19" листопада 2013 р. Справа № 926/996/13
Суддя Паскарь А. Д., розглянувши позовну заяву
Прокурора м. Чернівці в інтересах держави
до: 1.Чернівецької міської ради (відповідач-1);
2.Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив захисник 37» (відповідач-2),
про визнання незаконним та скасування рішення
за участю представників:
від позивача - Нараєвська А. Ю.;
від відповідача - Баланецький О. Д., довіреність від 02.04.2012 № 01/02-18/451,
Прокурор м. Чернівці (далі - прокурор) звернувся з позовом до Чернівецької міської ради в інтересах держави про визнання незаконним та скасування пункту 1.2 рішення ХХХVI сесії VI скликання від 30.05.2013 № 877, яким надано дозвіл обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив захисник 37» (далі - кооператив) на складання проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,2500 га, у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва багатоквартирного житлового будинку на вул. Рівненській, 7-Б.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 15.10.2013 кооператив був залучений іншим відповідачем у справі.
Чернівецька міська рада, посилаючись на те, що оскільки власником спірної ділянки є територіальна громада м. Чернівців в особі Чернівецької міської ради оспорюване рішення не може зачіпляти інтереси держави. У зв'язку з чим позов підлягає залишенню без розгляду.
Кооператив, який про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, явку свого представника в судовому засіданні не забезпечив та відзиву на позов на надав.
Зазначені обставини не перешкоджають вирішенню спору по суті, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні прокурор, який брав участь у розгляді справи, позов підтримав з викладених в ньому підстав, а представник відповідача наполягав на залишенні позову без розгляду з огляду на те, що названа в позові земельна ділянка не є державною власністю.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обгрунтованість позову виходячи з наступних підстав.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.
За приписом статті 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Як зазначено в Указі Президента України від 13.04.2011 № 459/20011 «Про державну інспекцію сільського господарства України», таким центральним органом виконавчої влади є Держсільгоспінспекція України та її територіальні органи, яка законодавством не уповноважена на звернення до суду про визнання рішення органу місцевого самоврядування недійсним.
В цьому контексті та з урахуванням того, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відсутній, суд вважає, що прокурор м. Чернівців обґрунтовано звернувся з даною позовною заявою самостійно.
Необґрунтована та непослідовна позиція Чернівецької міської ради щодо непорушення у даному випадку інтересів держави не може бути підставою для залишення позову без розгляду. Зокрема, відповідно до частини другої статті 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Крім того, при неодноразових пред'явленнях органами прокуратури позовів в інтересах Чернівецької міськради остання жодного разу не заявляла про відсутність порушення інтересів держави.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Судом встановлено, що пунктом 1.2 рішення XXXVI сесії Чернівецької міської ради VI cкликання від 30.05.2013 № 877 на підставі звернення обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив Захисник 37» від 08.04.2013 року № 1/04 останньому надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,25 га у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва багатоквартирного житлового будинку на вул. Рівненській, 7-Б у м. Чернівці.
Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Право розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності в порядку, передбаченому законом належить до повноважень міських рад, відповідно до статті 12 ЗК України.
Статтею 41 ЗК України передбачено, що житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.
Згідно статей 133, 137 Житлового кодексу Української РСР, громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово- будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу
до такого кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті.
Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу та зареєстрованого в установленого порядку. Кількість членів кооперативу повинна бути відповідною кількості квартир у будинку. Квартири, які надаються членам кооперативу, повинні відповідати граничному розміру жилої площі, сумі пайового внеску та кількості членів сім'ї.
Відповідно до пунктів 1.1, 2.1.1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу такі кооперативи організовується з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів, а саме: забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, одно і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинків з надвірними будівлями, або котеджів з будівництва паркінгів, гаражів, спортивних, культурно-побутових і господарських приміщень за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цими будинками кооперативу.
Матеріалами справи встановлено, що державна реєстрація кооперативу як юридичної особи проведено 11.04.2013, однак його звернення до Чернівецької міської ради про виділення земельної ділянки було подано ще 08.04.2013, тобто за 3 дні до реєстрації кооперативу як юридичної особи.
Метою створення кооперативу є будівництво багатоквартирного житлового будинку за рахунок дольових коштів його членів, забезпечення утримання та управління житловим фондом (пункт 4.1 статуту кооперативу).
Частиною першою статті 134 ЖК УРСР встановлено, що на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов.
Із пункту 3 статуту кооперативу видно, що засновниками (членами) кооперативу є громадяни України: Ткачук Володимир Георгійович, Попюк Артур Георгійович та Подільчук Сергій Миколайович, з яких на момент прийняття оскаржуваного рішення в м. Чернівці був зареєстрований лише Попюк А. Г. та на квартирному обліку ніхто з них, окрім останнього, не перебував та й не міг перебувати.
В порушення пункту 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186, яким визначено, що при будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік, засновниками (членами) кооперативу, як зазначено вище, являються лише 3 особи.
Пункт 1.2 оскаржуваного рішення не містить кількість квартир, що планується побудувати у багатоквартирному будинку, та посилання на відповідну містобудівну документацію.
Не визначено кількість квартир у житловому будинку (будинках), які заплановано до будівництва кооперативом, також й в статуті кооперативу, що взагалі не відповідає меті його створення.
За таких обставин суд дійшов висновку, що підстави отримання кооперативом відповідно до пункту 1.2 оскарженого прокурором рішення Чернівецької міської ради дозволу для подальшого набуття земельної ділянки у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва багатоквартирного житлового будинку за зазначеною адресою суперечать вимогам законодавства.
Відповідно до частини першої статті 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Абзацом першим частини першої роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
З урахуванням ступеня вини відповідачів судовий збір покласти на Чернівецьку міську раду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов прокурора м. Чернівці задовольнити .
2.Визнати незаконним та скасувати пункт 1.2 рішення XXXVІ сесії Чернівецької міської ради VI cкликання від 30.05.2013 № 877 «Про надання юридичним особам дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки та внесення змін до окремих рішень міської ради».
3.Стягнути з Чернівецької міської ради (м. Чернівці, Центральна площа, 1, код 04062216) в доход державного бюджету судовий збір в сумі 1147,00 грн. (отримувач коштів УДКСУ у м. Чернівці, код отримувача 37978173, банк отримувача ГУДКСУ у Чернівецькій області, код банку 856135, рахунок отримувача 31210206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, господарський суд Чернівецької області, код 03500074).
Суддя А. Паскарь