"14" листопада 2013 р.Справа № 916/2485/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН-ТРАНС"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТА-ВІТА"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватного підприємства "ВІКСАН ГРУП"
про стягнення 10500грн.
Суддя Гут С.Ф.
В судовому засіданні приймали участь:
Від позивача: Суслова О.Ю., довіреність від 28.10.2013р.;
Від відповідача: не з'явився;
Від третьої особи: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРІН-ТРАНС", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТА-ВІТА", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватного підприємства "ВІКСАН ГРУП" про стягнення матеріальних збитків, спричинених неналежним виконанням договірних зобов'язань за договором перевезення в частині доставки вантажу в повному обсязі до складу у розмірі 10500грн., та витрат за сплату послуг адвоката у розмірі 1000грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.09.2013р. порушено провадження у справі №916/2485/13.
28.10.13р. від позивача надійшло клопотання(вх.№32594/13 від 28.10.13р.), згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи докази по справі.
Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи надані докази по справі.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань(відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою(тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність(вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом), а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.10.2013р., про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.
Третья особа в судові засідання не з'являвся, поряд з цим надіслав на адресу суду пояснення по справі(вх.№31930/13 від 22.10.13р.), згідно яких зазначає про те, що експортером повністю виключається помилка при завантаженні шин до контейнеру на підставі багатоповерхового контролю кількості та асортименту шин на заводі-виробника.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.
03.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН-ТРАНС" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТА-ВІТА" (виконавець) було укладено договір №0301/1 про організацію перевезень автомобільним транспортом, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався організовувати перевезення вантажів замовника вантажним автомобільним транспортом, на умовах, узгоджених сторонами.
Відповідно до п. 2.2. договору, виконавець несе перед замовником майнову відповідальність за збереження та своєчасну доставку ввірених йому вантажів.
Згідно п. 4.1.6. договору, Виконавець зобов'язався забезпечувати доставку вантажу до пункту призначення у цілості та схоронності (під схоронними пломбами, у справному, непошкодженому контейнері) до місця митного очищення і далі - до місця вивантаження, у вказані замовником строки.
У відповідності з п. 4.1.2. договору, виконавець зобов'язаний подавати під завантаження автопоїзди в технічно справному стані, який дозволяє забезпечити схоронність вантажу у відповідності з узгодженими сторонами строками.
Пунктом 4.2.5. договору передбачено, що Виконавець зобов'язаний під час перевезення не залишати транспортний засіб без нагляду. Причіп повинен бути поставлений впритул до інших автопоїздів або впритул до стін будівель з метою зменшення можливість доступу до вантажу через поріз у тенті; застосувати всі наявні засоби безпеки.
Згідно п. 5.1. договору, оплата за виконане перевезення проводиться на протязі 10 банківських днів, починая з дня, наступного за днем здавання порожнього контейнерного обладнання під контроль його власника. Таке задавання повинно підтверджуватись відповідними документами з відміткою уповноваженого органу.
Відповідно до п. 6.1 договору, у випадку нанесення збитку(пошкодження/порча) вантажу, його повної або часткової втрати, в період між моментом прийняття вантажу для перевезення і моментом його здавання належному вантажоодержувачу, а також у випадку несвоєчасного доставляння вантажу з вини виконавця, останній несе повну матеріальну відповідальність перед замовником, у відповідності з Конвенцією про міжнароднє дорожнє перевезення вантажів /СМR/ та з врахуванням діючого законодавства України.
Згідно з заявкою на перевезення №238 від 05.11.2012р., виконавцем було здійснено перевезення вантажу - контейнеру INKU 6734913 з шинами, автомобілем марки «Супер Маз» д/н ВЕ 8341 АК причеп д/н ВЕ 0085 ХТ за маршрутом - м.Одеса - м.Дніпропетровськ, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною №13.
В обґрунтування позову позивач зазначає про те, що 08.11.2012р. вантаж був доставлений на митний термінал м. Дніпропетровська з непошкодженою пломбою. На терміналі контейнер відкривався для огляду співробітниками митниці, перерахунок місць не проводився. На момент відкриття контейнеру пломба вантажовідправника на ньому була також неушкоджена. Після огляду контейнер не був опломбований.
Після цього автомобіль Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТА-ВІТА" з вантажем без супроводу представника Приватного підприємства "ВІКСАН ГРУП" приїхав до пункту призначення на територію орендованого вантажоодержувачем складу (АТП МКП).
В ніч з 9 листопада по 10 листопада 2012р. водій начебто залишив транспортний засіб на зазначеній вище території.
Вранці, 10.11.2012р., при розвантаженні контейнеру в присутності водія відповідача та представників Приватного підприємства "ВІКСАН ГРУП" було виявлено нестачу вантажу у кількості 6 шин, вартістю 15798,47грн., про що було складено акт нестачі №1 від 10.11.2012р.
Позивач зазначає, що відповідач порушив істотні умови договору, визначені п.4.2.5. договору, та не зміг забезпечити схоронність вантажу; не забезпечив доставку вантажу до пункту призначення в цілості та схоронності до місця вивантаження, у вказані позивачем строки; не задіяв всі наявні засоби безпеки, допустив втрату частини вантажу, через що позивачу було спричинено матеріальні збитки на суму 10500грн.
В порушення зазначених істотних умов договору, виконавець подав під завантаження автопоїзд, технічний стан якого виявився нездатним забезпечити схоронність вантажу, що підтверджується постановою РВ ДГУ ГУМВС України в Дніпропетровській області про порушення кримінальної справи та прийнятті її до провадження від 16.11.2012р. (у.д. 62122171), де визначено, що майно було таємно викрадено з кузова автомобіля виконавця шляхом вільного доступу. Крім того, вантаж був доставлений без пломби та будь-яких інших засобів захисту (замки, ланцюги і т. д) та начебто залишений на територія ангару, орендованого вантажоодержувачем, без пломби та будь-яких інших засобів захисту та з порушенням вимог паркування та стоянки, визначених п. 4.2.5 Договору.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТА-ВІТА" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН-ТРАНС" з претензією №2503/13 від 25.03.2013р. про сплату заборгованості за договором перевезення, яку було розглянуто і повністю відхилено відповіддю на прерензію №1885 від 25.04.2013р., яку було вручено відповідачу під розписку.
В свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН-ТРАНС" було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТА-ВІТА" претензію №01-30 від 30.11.2012р., з вимогою у десятиденний термін розглянути її та сплатити заборгованість на загальну суму 15798,47грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТА-ВІТА" в задоволенні претензії було відмовлено листом №1712/1 від 17.12.12р.
09.01.13р. Приватним підприємством "ВІКСАН ГРУП" було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "МАРІН-ТРАНС" претензію №0901/1 від 09.01.13р. з вимогою на протязі 14 календарних днів відшкодування збитків на суму 15798,47грн, згідно калькуляції собівартості автошин.
14.03.13р. між Приватним підприємством "ВІКСАН ГРУП"(сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН-ТРАНС"(сторона 2) було підписано угоду до претензії №1, згідно якої сторона 2 сплачує стороні 1 в рахунок погашення збитків, суму у розмірі 10500грн., шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок сторони 1, а сторона 1 в свою чергу вважає претензію задоволеною та зобов'язується не подавати позови до судових органів за даною претензією.Зобовязання у розмірі 5298,47грн., вважається погашеним.
Вищевикланене зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН-ТРАНС" до суду з даною позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТА-ВІТА", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватного підприємства "ВІКСАН ГРУП" про стягнення матеріальних збитків, спричинених неналежним виконанням договірних зобов'язань за договором перевезення в частині доставки вантажу в повному обсязі до складу у розмірі 10500грн., та витрат за сплату послуг адвоката у розмірі 1000грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст.134 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, Автотранспортне підприємство або організація звільняються від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу в разі, коли: а) вантаж прибув у справному автомобілі (контейнері) за справними пломбами вантажовідправника, а штучний вантаж - з справними захисною маркіровкою, бандеролями, пломбами вантажовідправника або виготовлювача; б) недостача, псування або пошкодження сталися внаслідок природних причин, зв'язаних з перевезенням вантажу на відкритому рухомому складі; в) вантаж перевозився у супроводі експедитора вантажовідправника (вантажоодержувача); г) недостача вантажу не перевищує норм природних втрат. В зазначених випадках автотранспортне підприємство або організація несе відповідальність за незбереження вантажу, якщо пред'явник претензії доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися з вини автотранспортного підприємства або організації.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно п.п. 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і відшкодування збитків. Відшкодування збитків передбачено і ст.224 Господарського кодексу України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Частиною 1 статі 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 1 ст.225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
За ст.614 Цивільного кодексу України підставою відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка порушила зобов'язання, якщо інше на встановлено договором або законом.
Положеннями ст.623 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.
Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).
Відповідно до ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до ч.2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату.
Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами.
Стягнення збитків як вид цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру.
З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачаться, що об'єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Як зазначає позивач, предметом даного спору є стягнення матеріальних збитків понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН-ТРАНС", спричинених неналежним виконанням договірних зобов'язань за договором перевезення в частині доставки вантажу в повному обсязі до складу у сумі 10500грн., а саме: позивач важає, що втрата частини вантажу сталася виключно з вини відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТА-ВІТА", який не зміг забезпечити схоронність вантажу; не забезпечив доставку вантажу до пункту призначення в цілості та схоронності до місця вивантаження, у вказані позивачем строки; не задіяв всі наявні засоби безпеки, допустив втрату частини вантажу.
У якості доказів в підтвердження позовних вимог позивач надав суду: договір від 03.01.2012р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН-ТРАНС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТА-ВІТА" №0301/1 про організацію перевезень автомобільним транспортом; заявку №238 від 05.11.2012р.; міжнародну товарно-транспорту накладну(СМR) №13; претензії; копію угоди до претензії №1 від 14.03.13р. ;копію постанови РВ ДГУ ГУМВС України в Дніпропетровській області про порушення кримінальної справи та прийнятті її до провадження від 16.11.2012р. (у.д. 62122171); розрахунком вимог.
Дослідивши надані документи, суд встановив, що позивачем не надано доказів заподіяння йому збитків в заявленій сумі, а також не доведено факту заподіяння йому збитків внаслідок протиправних дій відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТА-ВІТА", тобто наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки відповідача, збитків, безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини).
Виходячи з матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту наявності у нього прямих збитків внаслідок дій відповідача, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 10500грн. не є обґрунтованою та не підлягає судом задоволенню.
Під час розгляду справи позивачем не було надано доказів, згідно яких відповідач повинен нести відповідальність, та не надано правового обґрунтування, які б могли слугувати підставою для задоволення його вимог.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрат за сплату послуг адвоката у розмірі 1000грн.
З метою надання правової допомоги при розгляді даної справи, 05.09.2013р. між Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН-ТРАНС"(Клієнт) та Адвокатом Стрюк Олександром Сергійовичем(Адвокат) було укладено Договір №21 про надання правової допомоги, згідно умов якого характер доручення (ведення справи, підготовка процесуальних документів, стаття закону, ціна позову і т.д.).Юридична допомога та підготовка позовної заяви.
Відповідно до умов договору від 05.09.2013р. гонорар становить 1000грн.
Як вбачається з матеріалів справи 05.09.2013р. було виписано квитанцію №19 про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН-ТРАНС" адвокату Стрюк Олександру Сергійовичу 1000грн.
Згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.
Отже, витрати за отриману Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН-ТРАНС" правову допомогу адвокатом Стрюк Олександром Сергійовичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №680 від 04.01.2011р.) у розмірі 1000грн. задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Враховуючи вищезазначені обставини справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН-ТРАНС" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТА-ВІТА" про стягнення матеріальних збитків, спричинених неналежним виконанням договірних зобов'язань за договором перевезення в частині доставки вантажу в повному обсязі до складу у розмірі 10500грн., не обґрунтовані, матеріалами справи не підтверджені, тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У позові відмовити.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Повний текст рішення складено 19.11.2013р.
Суддя Гут С.Ф.