Справа № 0311/6892/2012 Провадження №11/773/347/13 Головуючий у 1 інстанції:Покидюк М.В.
Категорія: ч.2 ст.183 КК України Доповідач: Бешта Г. Б.
22 листопада 2013 року місто Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Бешти Г.Б.,
суддів - Хомицького А.М., Оксентюка В.Н.,
за участю прокурора - Гарбуза В.В.,
потерпілих: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
захисника - адвоката ОСОБА_6,
засудженого - ОСОБА_7,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Маневицького районного суду Волинської області від 27 серпня 2013 року, яким
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Борщівка, Ланівецького району Тернопільської області, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працював директором Любешівського технічного коледжу Луцького національного технічного університету, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 183 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень з позбавленням права займати посади, пов'язані з адміністративно - розпорядчими та фінансово - господарськими функціями в державних та комунальних навчальних закладах на строк 1 (один) рік.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишено попередню - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Постановлено зняти арешт з рахунку Любешівського районного благодійного фонду підтримки Любешіського технічного коледжу № 26008060728362 та арешт з рухомого та нерухомого майна, належного ОСОБА_7
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області,
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнаний винним у тому, що він, перебуваючи на посаді виконуючого обов'язки, а з 09 листопада 2010 року директора Любешівського технічного коледжу Луцького національного технічного університету (далі ЛНТУ) своїми умисними діями, які виразились у незаконній вимозі оплати за навчання у державному навчальному закладі, який є державним вищим закладом освіти у складі Луцького національного технічного університету і який фінансується в межах обсягів державного замовлення здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, в порушення ст. 53 Конституції України, якою передбачено, що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно - технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах, а також ч. 2 ст. 5 Закону України «Про професійно - технічну освіту», де зазначено, що професійно - технічна освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних професійно - технічних навчальних закладах безоплатно, за рахунок держави, будучи службовою особою, виконуючи адміністративно - господарські та організаційно - розпорядчі обов'язки щодо управління коледжем, використовуючи надані йому повноваження, діючи умисно, чітко усвідомлюючи протиправність своїх дій, грубо порушуючи Конституційні права учнів на безоплатну освіту, оскільки в даному державному навчальному закладі, для учнів державної форми навчання не передбачена плата за навчання, діючи з корисливих мотивів, з метою наповнення рахунків Любешівського районного благодійного фонду підтримки Любешівського технічного коледжу ЛНТУ, з яких фінансується Любешівський технічний коледж ЛНТУ, в серпні 2010 року, під час проходження учнями співбесіди при вступі на державну форму навчання до Любешівського технічного коледжу ЛНТУ, висунув учням групи № 26 ,,Кухар, кондитер'' незаконну вимогу, обов'язкову до виконання, шляхом прямого примусу внести плату за навчання кожним учнем в сумі 400 грн. в якості благодійного внеску на навчальні потреби за весь курс навчання, при цьому повідомив, що сплата благодійної допомоги є обов'язковою, вищевказані кошти необхідні для проведення ремонтних робіт та покращення матеріальної бази в училищі.
Він же, в серпні 2011 року, під час проходження учнями співбесіди при вступі на державну форму навчання до Любешівського технічного коледжу ЛНТУ, висунув учням групи № 12 ,,Муляр - штукатур'' незаконну вимогу, обов'язкову до виконання, шляхом прямого примусу внести плату за навчання кожним учнем в сумі 500 грн. в якості благодійного внеску на навчальні потреби за весь курс навчання, при цьому повідомив, що сплата благодійної допомоги є обов'язковою, вищевказані кошти необхідні для проведення ремонтних робіт та покращення матеріальної бази в училищі.
Крім того, ОСОБА_7, в серпні 2010 року, на загальних батьківських зборах, які відбувались у приміщенні Любешівського технічного коледжу ЛНТУ, за адресою смт. Любешів, вул. Брестська 7, пред'явив незаконну вимогу батькам студентів груп № 22 ,,Будівництво та експлуатація будівель та споруд'', № 21 ,,Бухгалтерський облік'', обов'язкову для виконання, шляхом прямого примусу внести плату за навчання кожним студентом (батьками) в сумі 1200 грн. в якості благодійного внеску на навчальні потреби.
Він же, в період навчання груп № 26 ,,Кухар, кондитер'', № 12 ,,Муляр - штукатур'', № 22 ,,Будівництво та експлуатація будівель та споруд'', № 21 ,,Бухгалтерський облік'', діючи умисно, з метою створення умов, за яких учні та студенти вказаних груп чи їх батьки були змушені сплатити кошти, які останній незаконно вимагав, як плату за навчання, в своєму службовому кабінеті Любешівського технічного коледжу ЛНТУ, за адресою смт. Любешів, вул. Брестська 7, незаконно примушував майстрів вказаних груп доводити учням та студентам, які не виконали його незаконних вимог оплати за навчання у вигляді благодійного внеску, обов'язковість і неминучість їх сплати.
При цьому, ОСОБА_7, маючи намір приховати дану незаконну вимогу замаскував її під виглядом благодійної допомоги, чим грубо порушив вимоги п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України ,,Про благодійництво та благодійні організації'', де чітко визначено, що благодійництво - це добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги.
На виконання незаконної вимоги ОСОБА_7 сплатити кошти батьки учнів та студентів, самі учні і студенти, які зараховані на державну форму навчання, розуміючи, що в разі її невиконання, для них можуть настати негативні наслідки, аж до виключення з коледжу, виконали цю незаконну вимогу - сплатили кошти за навчання, які вимагав ОСОБА_7
Зокрема, студенти та учні вказаних вище груп державної форми навчання, плата за яке не передбачена законом, та їх батьками щляхом перерахування коштів на рахунок фонду № 26008060728362 Любешівського благодійного фонду підтримки Любешівського технічного коледжу ЛНТУ сплатили кошти в сумі: ОСОБА_10 3 вересня 2010 року - 200,00 грн., 21 грудня 2010 року - 200,00 грн.; ОСОБА_11 15 лютого 2011 року - 200,00 грн., 14 березня 2011 року - 200,00 грн.; ОСОБА_12 31 серпня 2010 року - 400,00 грн.; ОСОБА_13 31 серпня 2010 року - 400,00 грн.; ОСОБА_14 7 вересня 2010 року- 200,00 грн. та 18 січня 2011 року - 200,00 грн.; ОСОБА_15 14 вересня 2010 року - 200,00 грн. та 22 лютого 2011 року - 200,00 грн.; ОСОБА_9 30 серпня 2010 року - 400,00 грн.; ОСОБА_16 15 лютого 2011 року - 200,00 грн.; ОСОБА_17 9 вересня 2010 року - 200,00 грн. та 15 лютого 2011 року - 200,00 грн.; ОСОБА_18 2 вересня 2011 року - 200,00 грн. та 22 лютого 2011 року - 200,00 грн.; ОСОБА_19 31 серпня 2010 року - 200,00 грн. та 31 січня 2011 року - 200,00 грн.; ОСОБА_20 1 вересня 2010 року - 200,00 грн., 5 січня 2011 року - 100,00 грн. та 28 лютого 2010 року - 100,00 грн.; ОСОБА_21 31 серпня 2010 року - 400,00 грн.; ОСОБА_22 30 серпня 2010 року - 400,00 грн.; ОСОБА_23 31 серпня 2010 року - 200,00 грн. та 21 грудня 2011 року - 200,00 грн.; ОСОБА_24 9 вересня 2010 року - 200,00 грн.та 24 лютого 2011 року - 200,00 грн.; ОСОБА_25 1 вересня 2010 року- 400,00 грн.; ОСОБА_26 3 вересня 2010 року - 400,00 грн.; ОСОБА_27 6 вересня 2010 року - 200,00 грн. та 31 грудня 2010 року - 200,00 грн.; ОСОБА_4 8 вересня 2010 року - 200,00 грн. та 18 квітня 2011 року - 200,00 грн.; ОСОБА_28 2 вересня 2010 року - 400,00 грн; ОСОБА_29 9 вересня 2010 року - 400 грн; ОСОБА_30 26 серпня 2010 року - 400 грн; ОСОБА_31 10 вересня 2010 року - 400 грн; ОСОБА_32 10 вересня 2010 року - 600,00 грн. та 9 лютого 2011 - 600,00 грн.; ОСОБА_33 7 вересня 2010 року - 600,00 грн. та 25 січня 2011 року - 600,00 грн.; ОСОБА_34 9 вересня 2010 року - 1200,00 грн.; ОСОБА_35 7 вересня 2010 року - 1200,00 грн.; ОСОБА_36 6 вересня 2010 року - 1200,00 грн.; ОСОБА_37 13 вересня .2010 року - 600,00 грн. та 22 лютого 2011 року - 600,00 грн.; ОСОБА_38 20 серпня 2010 року - 1200,00 грн.; ОСОБА_39 9 вересня 2010 року - 600,00 грн. та 27 січня 2011 року - 600,00 грн.; ОСОБА_5 30 серпня 2010 року - 600,00 грн. та 18 січня 2011 року - 600,00 грн.; ОСОБА_40 9 вересня 2010 року - 600,00 грн. та 1 лютого 2011 року - 600,00 грн.; ОСОБА_41 1 вересня 2010 року - 600,00 грн. та 25 лютого 2011 року - 600,00 грн.; ОСОБА_42 11 жовтня .2010 року - 600,00 грн., 12 березня 2011 року - 300,00 грн. та 14 лютого 2011 року - 300,00 грн.; ОСОБА_43 8 лютого 2011 року - 600,00 грн.; ОСОБА_44 7 вересня 2010 року - 600,00 грн. та 26 січня 2011 року - 600,00 грн.; ОСОБА_45 10 вересня 2010 року - 600,00 грн. та 5 січня 2011 року - 600,00 грн.; ОСОБА_46 17 вересня 2010 року - 600,00 грн. та 25 січня 2011 року - 600,00 грн.; ОСОБА_47 13 вересня 2010 року - 600,00 грн. та 3 лютого 2011 року - 600,00 грн.; ОСОБА_48 1 вересня 2010 року - 600,00 грн. та 4 лютого 2011 року - 600,00 грн.; ОСОБА_49 31 серпня 2010 року - 1200 грн; ОСОБА_50 31 серпня 2010 року - 600,00 грн. та 22 серпня 2011 року - 600,00 грн.; ОСОБА_51 2 вересня 2010 року - 600,00 грн., 19 травня 2011 року - 250,00 грн. та 27 травня 2011 року - 250,00 грн.; ОСОБА_52 24 вересня 2010 року - 300,00 грн., 3 червня 2011 року - 300,00 грн., 3 березня 2011 року - 300,00 грн. та 31 травня 2011 року - 300,00 грн.; ОСОБА_53 31 серпня 2010 року - 1200,00 грн.; ОСОБА_54 20 серпня 2010 року - 600,00 грн. та 1 березня 2011 року - 600,00 грн.; ОСОБА_55 2 вересня 2010 року - 600,00 грн. та 6 грудня 2010 року - 600,00 грн.; ОСОБА_56 24 вересня 2010 року - 600,00 грн. та 8 квітня 2011 року - 600,00 грн.; ОСОБА_57 6 вересня 2010 року - 600,00 грн. та 1 березня 2011 року - 600,00 грн.; ОСОБА_58 1 вересня 2010 року - 600,00 грн. та 25 лютого 2011 року - 600,00 грн.; ОСОБА_59 1 вересня 2010 року - 600,00 грн., 8 червня 2011 року - 300,00 грн. та 31 березня 2011 року - 300,00 грн.; ОСОБА_60 27 вересня 2010 року - 600,00 грн. та 28 лютого 2011 року - 600,00 грн.; ОСОБА_61 26 серпня 2010 року - 1200,00 грн.; ОСОБА_62 3 грудня 2010 року - 600,00 грн. та 5 вересня 2011 року - 600,00 грн.; ОСОБА_63 31 серпня 2010 року - 600,00 грн. та 9 червня 2011 року - 400,00 грн.; ОСОБА_64 31серпня 2010 року - 600,00 грн. та 9 червня 2011 року - 400,00 грн.; ОСОБА_65 31 серпня 2010 року - 600,00 грн.; ОСОБА_66 1 вересня 2010 року - 600,00 грн. та 8 червня 2011 року - 150,00 грн.; ОСОБА_67 1 вересня 2010 року - 400,00 грн., 21 червня 2011 року - 600,00 грн. та 9 березня 2011 року - 200,00 грн.; ОСОБА_68 31 серпня 2010 року - 600,00 грн.; ОСОБА_69 29 листопада 2010 року - 600,00 грн.; ОСОБА_70 30 серпня 2010 року - 600,00 грн. та 11 лютого 2011 року - 600,00 грн.; ОСОБА_71 6 вересня 2010 року - 600,00 грн. та 12 жовтня 2010 року - 600,00 грн.; ОСОБА_72 7 жовтня 2010 року - 600,00 грн. та 7 червня 2011 року - 600,00 грн.; ОСОБА_73 17 грудня 2010 року - 600,00 грн. та 22 березня 2011 року - 600,00 грн.; ОСОБА_3 24 грудня 2010 року - 200,00 грн., 8 серпня 2011 року - 400,00 грн., 28 лютого 2011 року - 200,00 грн., 28 вересня 2011 року - 400,00 грн.; ОСОБА_74 27 лютого 2010 року - 400,00 грн; ОСОБА_75 1 вересня 2011 року - 1200 грн; ОСОБА_76 1 вересня 2011 року - 500,00 грн.; ОСОБА_77 27 грудня 2011 року - 300,00 грн., 28 вересня 2011 року - 100,00 грн. та 30 січня 2012 року - 100,00 грн.; ОСОБА_78 31 серпня 2011 року - 500,00 грн.; ОСОБА_79 28 вересня 2011 року - 250,00 грн. та 13 жовтня 2011 року - 250,00 грн.; ОСОБА_80 30 серпня 2011 року - 500 грн; ОСОБА_81 1 вересня 2011 року - 500 грн; ОСОБА_82 1 вересня 2011 року - 500,00 грн.; ОСОБА_83 2 вересня 2011 року - 500,00 грн.; ОСОБА_84 5 вересня 2011 року - 500,00 грн.; ОСОБА_85 31 серпня 2011 року - 500,00 грн.; ОСОБА_86 1 вересня 2010 року - 300,00 грн. та 4 жовтня 2011 року - 200,00 грн.; ОСОБА_87 12 вересня 2011 року - 500,00 грн.; ОСОБА_88 7 вересня 2011 року - 500,00 грн.; ОСОБА_89 22 вересня 2011 року - 200,00 грн., 12 грудня 2011 року - 200,00 грн. та 27 грудня 2011 року - 100,00 грн.; ОСОБА_90 29 листопада 2011 року - 300,00 грн.; ОСОБА_91 31 серпня 2011 року - 500,00 грн.; ОСОБА_92 2 вересня 2011 року - 500,00 грн.; ОСОБА_93 7 вересня 2011 року - 250,00 грн. та 15 вересня 2011 року - 250,00 грн.; ОСОБА_94 14 листопада 2011 року - 500,00 грн.; ОСОБА_95 31 серпня 2011 року - 500,00 грн.; ОСОБА_96 9 вересня 2011 року - 250,00 грн. та 11 листопада 2011 року - 250,00 грн.; ОСОБА_97 2 вересня 2011 року - 500,00 грн.; ОСОБА_98 13 вересня 2011 року - 500,00 грн.; ОСОБА_99 7 вересня 2011 року - 500,00 грн.; ОСОБА_100 31 серпня 2011 року - 500,00 грн.; ОСОБА_101 1 вересня 2011 року - 500,00 грн.; ОСОБА_102 5 вересня 2011 року - 300,00 грн.; ОСОБА_103 19 вересня 2011 року - 250,00 грн.; ОСОБА_104 1 вересня 2011 року - 500,00 грн.
Всього вказаними учнями груп № 26 ,,Кухар, кондитер'', № 12 ,,Муляр - штукатур'', студентами груп № 22 ,,Будівництво та експлуатація будівель та споруд'', № 21 ,,Бухгалтерський облік'', та їх батьками за період навчання учнів та студентів, 2010 - 2011 роки, на рахунок Любешівського районного благодійного фонду підтримки Любешівського технічного коледжу ЛНТУ було сплачено коштів на загальну суму 71 400 грн., які незаконно вимагав директор коледжу ОСОБА_7 В подальшому ці кошти Любешівським районним благодійним фондом підтримки Любешівського технічного коледжу ЛНТУ за рішеннями (розпорядженнями) ОСОБА_7 використано на забезпечення учбового процесу та поліпшення матеріально - побутової бази.
У своїй апеляції захисник засудженого - адвокат ОСОБА_6 просить вирок скасувати у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_7 складу інкримінованого злочину. Зазначає, що висловлювання ОСОБА_7 як директора училища щодо залучення коштів батьків учнів до існуючого благодійного фонду не є незаконними вимогами, оскільки були у вигляді пропозицій, тому батьками гроші сплачувались добровільно. Невнесення коштів не мало жодних негативних наслідків для учнів. Також благодійний фонд є самостійною юридичною особою, має свого керівника, який не знаходиться у підпорядкуванні ОСОБА_7 Коштами благодійного фонду останній не розпоряджався.
Також зазначає, що досудове слідство у справі проводилось формально та з явним обвинувальним нахилом. Крім того, під час розслідування кримінальної справи було грубо порушено право ОСОБА_7 на захист, оскільки слідчим було відмовлено захиснику в ознайомленні з матеріалами справи.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6, потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які просили задовольнити апеляцію, підтримавши свою позицію і в судових дебатах, а обвинувачений і в останньому слові, прокурора, який просив залишити вирок без зміни, а апеляцію захисника без задоволення, дослідивши матеріали справи, колегія суддів судової палати дійшла висновку, що апеляція захисника ОСОБА_6 до задоволення не підлягає.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним злочину, передбаченого ст. 183 ч.2 КК України, ґрунтується на об'єктивно досліджених доказах, які всебічно і повно перевірені судом з дотриманням вимог кримінально - процесуального законодавства, яким суд дав належну оцінку.
Посилання захисника ОСОБА_6 в своїй апеляції на те, що висновки, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, є непереконливими і спростовуються сукупністю наявних у справі і досліджених судом доказів.
Так, свідок ОСОБА_105, яка працювала заступником директора Любешівського ТК ЛНТУ та директором благодійного фонду, показала що в 2010 році зборами колективу коледжу було прийнято рішення про створення благодійного фонду підтримки коледжу, оскільки держава коштів для якісної підготовки фахівців не виділяла.
У березні 2010 року на загальних батьківських зборах було затверджено суми благодійних внесків в розмірі 100 грн. для груп, які навчаються на базі 11 класів, 300 грн. - на базі 9 класів, 1000 грн. - молодший спеціаліст. На вказаних зборах було дозволено виплачувати благодійний внесок частинами. Діти - сироти були звільнені від сплати благодійного внеску, а діти - напівсироти сплачували половину суми благодійного внеску. За надходженням цих коштів слідкували майстри та куратори груп.
В ході проведення співбесіди з учнями робітничих професій директор ОСОБА_7 інформував батьків та вступників про те, що у коледжі діє благодійний фонд та запитував чи згідні батьки сплатити благодійні внески у певному розмірі, залежно від освітньо-кваліфікаційного рівня. Ніхто із батьків не відмовлявся сплачувати благодійний внесок.
По групах молодших спеціалістів інформація про діяльність благодійного фонду директором була доведена на батьківських зборах, після зарахування студентів на навчання. При цьому нею було роздано заяви для батьків про сплату благодійного внеску з реквізитами рахунку фонду в банку.
До обов'язків кураторів і майстрів виробничого навчання входило слідкувати за надходженням коштів зі сплати благодійного внеску. Вони вносили дані в списки груп і долучали квитанцію до заяви про сплату благодійного внеску. Вона в свою чергу інформувала директора про надходження коштів зі сплати благодійних внесків по групах та про кількість учнів, які ще не сплатили благодійного внеску. У тому випадку, коли директор вбачав необхідність купівлі певних підручників чи чогось для забезпечення матеріальної бази, тоді він викликав майстрів і кураторів груп та повідомляв їм про потребу в надходженні коштів від сплати благодійних внесків, запитував чи буде проплата і коли саме. Після цього майстри і куратори доводили цю інформацію в групах до учнів та запитували, коли їхні батьки зможуть сплатити благодійний внесок або доплатять ще не виплачену суму.
На нарадах та лінійках вона доводила загальну інформацію про діяльність фонду, а інформацію щодо груп, які ще не сплатили повністю внесків із зазначенням навпроти суми, яка повинна надійти згідно заяв батьків на рахунок благодійного фонду, подавала директору коледжу.
Кошти благодійного фонду використовувались на забезпечення матеріально - технічної бази коледжу та закупівлю підручників. Кошти фонду використовувались тільки за рішенням директорату, протоколи яких не оформлялись, та тільки з відому директора коледжу ОСОБА_7, який ставив резолюцію на платіжках.
Свідок ОСОБА_106 також ствердив, що діти, які поступали на робітничі професії, проходили лише співбесіду і він під час її проведення теж був присутній. Крім нього, у приймальній комісії були голова комісії - директор коледжу ОСОБА_7, його заступник ОСОБА_105, майстер ОСОБА_107 та секретар ОСОБА_1
Вся співбесіда базувалась на тому, що директор коледжу ОСОБА_7 запитував анкетні дані вступників та повідомляв вступників, що у коледжі діє благодійний фонд і що необхідно сплатити спонсорську допомогу та запитував чи мають вони змогу її заплатити. Також при цьому ОСОБА_7 повідомляв про суму благодійного внеску, яку необхідно сплатити, а саме 500 грн. для учнів його групи Усі діти вказаної групи погоджувались заплатити спонсорську допомогу.
Аналогічні показання дала свідок ОСОБА_1, яка у 2010 році була відповідальним секретарем приймальної комісії Любешівського ТК ЛНТУ. На співбесіді абітурієнта директор тільки запитував, чи він хоче вчитися і чи знає що необхідно сплатити спонсорську допомогу до 01 вересня поточного року. Також при цьому ОСОБА_7 повідомляв про суму благодійного внеску, яку необхідно сплатити.
Крім того, ОСОБА_1 показала, що майстри і куратори груп здійснювали контроль за сплатою благодійних внесків учнями їхніх груп, збирали квитанції про сплату внесків та здавали їх ОСОБА_105 Якщо діти вчасно не здавали благодійних внесків, то ОСОБА_7 викликав до себе майстрів і кураторів груп, наголошував що вони не можуть організувати сплату учнями благодійних внесків і вимагав, щоб учні якнайактивніше проплачували внески. Після цього майстри вимушені були нагадувати учням в групах про необхідність обов'язкової сплати благодійного внеску. Були випадки що з цього приводу директор кричав на учнів, коли учнів було багато то говорив, що якщо не проплатити спонсорської допомоги, то в нас є серед кого вибрати.
Згідно показань в судовому засіданні свідка ОСОБА_108 вона за вказівкою директора ОСОБА_7 повідомляла учнів та їх батьків про необхідність обов'язкового внесення коштів на благодійний рахунок училища. Також ствердила, що після зборів, дехто з батьків учнів її групи були обурені з приводу обов'язкової сплати благодійних внесків, оскільки при вступі їм ніхто не говорив про необхідність їх сплати. Однак директор ОСОБА_7 повідомив суми внесків, які необхідно буде сплачувати і до уваги заперечення батьків не приймав. Також показала, що вона зверталася до ОСОБА_7 з проханням не платити внесків її учнями ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, одні з яких хворіли, інші проти цього заперечували, але директор в цьому відмовив і вони змушені були гроші платити. До неї також телефонували батьки, які не були на батьківських зборах і вона вимушена була їм пояснювати, що була вказівка директора збирати благодійні внески з учнів групи і їх потрібно сплатити всім обов'язково. Були випадки коли вона пояснювала ОСОБА_7, що не у всіх дітей є можливість сплатити благодійний внесок, на що директор відповідав, щоб учні платили внески зі своєї стипендії.
В якості свідків майстри інших груп Любешівського ТК ЛНТУ: ОСОБА_107, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117 на досудовому слідстві дали аналогічні показання показанням свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_108 та підтвердили факт ініціювання ОСОБА_7 створення благодійного фонду і внесення таким чином оплати за навчання.
В судовому засіданні дані свідки - майстри Любешівського ТК ЛНТУ частково змінили свої показання, однак суд першої інстанції підставно взяв до уваги саме показання, дані на досудовому слідстві, оскільки вищезазначені свідки є зацікавленими особами, вчиняли ті ж самі дії, що були спрямовані на незаконне отримання від учнів та студентів, їх батьків благодійних внесків, а тому в судовому засіданні вони вирішили підтримати ОСОБА_7 як свого директора. Крім того, причини зміни своїх показань вони не назвали, а свідки ОСОБА_108 та ОСОБА_1 свої показання підтвердили і під час проведення очної ставки з ОСОБА_7 (т. 4 а.с. 107-110).
Свідок ОСОБА_107 показав, що він був присутнім під час проведення співбесіди директором з дітьми , які поступали на робочі професії і зараховувались в його групу. На співбесіді директор ОСОБА_7 наголошував, що при коледжі діє благодійний фонд і запитував кожного із дітей, чи вони в змозі проплатити благодійний внесок. Пізніше майстри та куратори роздавали їм заяви і діти та батьки ці суми проплачували. Суму внесків називав ОСОБА_7 Учні його групи проплачували по 500 гривень. Вони контролювали порядок і своєчасність сплати внесків та про їх рух доповідали ОСОБА_105
Показання свідка ОСОБА_107 в цій частині підтримали в якості свідків майстри інших груп ОСОБА_118, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_119 та ОСОБА_120 та куратор групи № 22 ОСОБА_121
Про наявність обов'язкового платежу у благодійний фонд Любешівського коледжу підтвердили і потерпілі по даній кримінальній справі.
Так, потерпілі ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127 в судовому засіданні ствердили, що в Любешівському ТК ЛНТУ навчаються їх діти і при вступі в коледж вони платити грошові кошти в різних сумах (від 400 грн. до 1200 грн.) у благодійний фонд коледжу.
Інші потерпілі із різних джерел дізналися про необхідність сплати грошових коштів в якості благодійних внесків. Так, потерпілі ОСОБА_67, ОСОБА_72, ОСОБА_77, ОСОБА_76, ОСОБА_51, ОСОБА_88, ОСОБА_28, ОСОБА_17, ОСОБА_92, ОСОБА_24, ОСОБА_15, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_102, ОСОБА_23, ОСОБА_2, ОСОБА_78, ОСОБА_40, ОСОБА_83, ОСОБА_100, ОСОБА_9, ОСОБА_89, ОСОБА_35, ОСОБА_12 про сплату грошових коштів в сумі 400, 500, 1 200 гривень дізналися під час проходження співбесіди з директором коледжа ОСОБА_7 при вступі на навчання у коледж, яка проходила в його кабінеті, де були присутні його заступник ОСОБА_105, куратори груп та інші викладачі. Частина цих потерпілих вказують, що платити благодійні внески їм говорив сам ОСОБА_7, а інша частина або не пам'ятає хто говорив, або це була заступник директора ОСОБА_105 чи хтось з інших викладачів.
Потерпілі ОСОБА_65, ОСОБА_3, ОСОБА_56, ОСОБА_66, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_32, ОСОБА_58, ОСОБА_44 про сплату цих внесків дізналися від своїх матерів та батьків, які були присутні на батьківських зборах; ОСОБА_73, ОСОБА_48, ОСОБА_41, ОСОБА_36, ОСОБА_133 - від батьків, які на зборах не були, але почули про це від інших батьків; ОСОБА_59, ОСОБА_5 - від своїх рідних сестер, які також були на батьківських зборах, а ОСОБА_54 після вступу у коледж зателефонували з нього і нагадали про необхідність сплати благодійного внеску. ОСОБА_62, ОСОБА_75, ОСОБА_60 про сплату грошових коштів повідомила куратор групи ОСОБА_121, а ОСОБА_31, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_33, ОСОБА_46, ОСОБА_43 - куратор групи ОСОБА_1; ОСОБА_136, ОСОБА_137, коли їх діти поступили на навчання у коледж, сплатити грошові кошти в якості благодійного внеску сказав майстер ОСОБА_107, а ОСОБА_4 - майстер ОСОБА_115
Потерпілим ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150 про сплату благодійних внесків стало відомо частині після проходження співбесіди із директором коледжу, а іншій частині після вступу на навчання у коледж їх дітей, які і повідомили про необхідність сплати ними внесків у благодійний фонд, що вони і зробили, внісши в банк названу ними суму грошей.
Абсолютна більшість допитаних в суді першої інстанції потерпілих в своїх показаннях наголошують на те, що ініціатива платити благодійні внески все ж таки виходила від директора коледжу ОСОБА_7, його заступника ОСОБА_105, кураторів та майстрів груп, ними ж і називалась конкретна сума.
У судовому засіданні потерпілі ОСОБА_92, ОСОБА_48, ОСОБА_46, ОСОБА_144, ОСОБА_12, свідки ОСОБА_131, ОСОБА_74, ОСОБА_34, ОСОБА_151, ОСОБА_20, ОСОБА_71 ствердили, що майстри коледжу регулярно нагадували проплатити благодійний внесок і збирали квитанції про таку сплату.
Свідки ОСОБА_152 та ОСОБА_93 підтвердили в суді першої інстанції те, що їм майстри виробничих навчань говорили обов'язково сплатити благодійник внесок, оскільки у випадку несплати можуть не дати стипендію або виключити з коледжу. Крім того, майстри їм сказали, що це вказівка директора ОСОБА_7
Свідки ОСОБА_95 та ОСОБА_98 показали, що про суму благодійного внеску у розмірі 500 грн. вони дізнались особисто від директора ОСОБА_7
Свідок ОСОБА_54 ствердив в суді першої інстанції, що на зустрічі з батьками, де був присутній і директор коледжу ОСОБА_7, останній сказав, що потрібно сплатити спонсорську допомогу у розмірі 1200 грн.
Зазначені показання потерпілих та свідків об'єктивно стверджуються приєднаними в якості речових доказів квитанціями про сплату коштів.
Крім того, ОСОБА_7 в судовому засіданні сам пояснював, що у розмовах з батьками, які відбувались під час батьківських зборів чи в ході співбесіди при вступі до коледжу, він пояснював батькам про доцільність сплати благодійних внесків. Надходження благодійних внесків контролювали майстри груп, де навчались діти. У подальшому майстри списки із зазначенням дітей, які сплатили благодійні внески надавали для керівника фонду ОСОБА_154, яка звітувалась перед педагогічною радою та батьками про надходження та використання коштів фонду.
На підставі наведеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 183 ч.2 КК України, а посилання захисника ОСОБА_6 на те, що останній не причетний до скоєння цього злочину, вірно розцінив, як намагання уникнути відповідальності за вчинене.
Не заслуговують на увагу твердження захисника ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_7 пропозиції батькам про сплату грошей у благодійний фонд висловлював у формі прохання, невиконання якого не несло за собою жодних негативних наслідків для учнів.
Судом першої інстанції встановлено, що благодійний фонд підтримки Любешівського ТК ЛНТУ був створений загальними зборами колективу працівників коледжу з ініціативи директора коледжу ОСОБА_7, який і встановив розмір благодійних внесків, а не батьками його учнів та студентів, які лише були поставлені перед фактом його створення і розміром благодійних внесків та вимушені були їх платити.
Під час досудового слідства потерпілі зазначали про недобровільність внесення ними на рахунки благодійного фонду Любешівського коледжу ЛНТУ коштів за навчання. Їх показання узгоджуються з іншими доказами у справі, які підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 183 КК України.
Про примус зі сторони адміністрації коледжу, зокрема його директора ОСОБА_7, платити благодійні внески, обов'язковість їх сплати і в конкретній сумі свідчать і ті обставини, що учнями, студентами та їх батьками благодійні внески проплачувалися частинами, двома та більше платежами, на їх проплату кошти бралися у борг, частина осіб, які навчалися, із - за відсутності коштів у сімейному бюджеті, платили внески із стипендії, яку отримували у коледжі, що членами благодійного фонду, майстрами та кураторами груп учням та батькам видавалися, заздалегідь приготовлені, бланки заяв про добровільність сплати внесків, що ними постійно контролювався порядок сплати благодійних внесків, про що їм наголошував директор ОСОБА_7
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 вимагав від майстрів училища систематично нагадувати учням та їх батькам про сплату благодійних внесків, контролював надходження коштів, цікавився даними осіб, які не здають грошей, розстрочував та зменшував суму платежів, вимагав контролю за ними з боку майстрів училища.
З огляду на це учні та їх батьки змушені були сплачувати кошти за навчання у благодійний фонд Любешівського технічного коледжу ЛНТУ, оскільки побоювались, що невиконання вказівок директора та майстрів училища сплачувати кошти може негативно вплинути на процес навчання, припинення виплати стипендії або відрахування.
Про те, що створення благодійного фонду коледжу було ініціативою його адміністрації, зокрема директора ОСОБА_7, а не батьків учнів та студентів коледжу, крім вищенаведених доказів, об'єктивно підтверджується, дослідженими судом протоколами батьківських зборів Любешівського ТК ЛНТУ: № 2 від 8 серпня 2011 року, згідно якого ОСОБА_7 в зв'язку з необхідністю покращення навчально - матеріальної бази висловився про збільшення благодійного внеску до 1500 грн. (т. 1, а. с. 158); № 3 від 25 серпня 2011 року - про збільшення благодійного внеску для робітничих професій з терміном навчання 3 роки - до 500 грн., з терміном навчання 1 рік - до 300 грн. (т. 1, а. с. 159).
Наведені докази свідчать про сплату учнями, студентами та їх батьками благодійного внеску не добровільно, не з їх ініціативи, а в порядку примусу ОСОБА_7
Безпідставним є посилання захисника в апеляції про відмову слідчого у наданні матеріалів справи для ознайомлення, оскільки з протоколу від 19 липня 2012 року про оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства і пред'явлення йому матеріалів кримінальної справи, вбачається, що як обвинувачений, так і захисник ознайомлені з матеріалами справи, про що стверджують їх особисті підписи.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, дані про його особу, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно, має постійне місце проживання є особою пенсійного віку, має урядові відзнаки за сумлінну працю, позицію потерпілих, які не наполягали на суворому покаранні, відсутність обставин, які пом'якшують чи обтяжують його покарання, та обґрунтовано обрав йому покарання у виді штрафу з призначенням додаткового покарання.
Призначене судом першої інстанції ОСОБА_7 покарання відповідає принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним й достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових злочинів як ним самим, так і іншими особами.
На підставі наведеного і керуючись п.11 Перехідних положень КПК України, ст. ст. 365, 366, 373 КПК України 1960 року, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області,
Апеляцію захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Маневицького районного суду Волинської області від 27 серпня 2013 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді