Справа № 124/9884/13-к
18.11.2013 року м. Сімферополя
Центральний районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:
головуючого судді - Лебедь О.Д.
при секретарі - Асановой Л.Б.
за участю прокурора - Гладун О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі кримінальне провадження №12012130000000112 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого, має неповнолітніх дітей, проживає ІНФОРМАЦІЯ_3
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України,
з участю потерпілого ОСОБА_2В, обвинуваченого ОСОБА_1
18 вересня 2012 року о 22 годині 53 хвилин водій автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_1, рухаючись по пр. Кірова у м. Сімферополі, зі сторони вул. Гоголя, не стежив за дорожньою обстановкою та внаслідок злочинної самовпевненості, виїхав на перехрестя з вул. Самокіша на заборонюючий дорожній рух червоний сигнал світлофору, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем « Фольксваген Поло» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, який рухався на зелений дозволяючий дорожній рух сигнал світлофору по вул. Самокіша зі сторони вул. Севастопольської у М.Сімферополі.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 заподіяно
наступні тілесні ушкодження: закрита хребетно-спинномозкова травма, перелом лівого поперечного відростка і дужки 6-го шийного хребця без порушення функції спинного мозку, синці обличчя, правого плеча, поясничної області з права, синець правого колінного суглобу.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1447 від 25.07.2013 року, дані пошкодження не є небезпечними для життя в момент заподіяння і згідно п.2.2.2. «ОСОБА_3 судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року відносяться до середнього ступеня тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я.
Причиною дорожньо-транспортної пригоди та наслідків, що настали стало і порушення водієм автомобіля «ДЄУ Ланос» реєстраційний номер АК 28- 87 ВВ ОСОБА_1, вимог п.п. 8.7.3 (є), а також вимог п.п. 1.5, 2.3 (б, д) ОСОБА_3 | дорожнього руху України, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, згідно з якими: п.8.7.3 (є) - червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух;
- п. 1.5 - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
-п. 2.3 (б, д) - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій
зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Порушення вказаних вимог ОСОБА_3 дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 перебуває у прямому причино-послідовому зв'язку з суспільно-небезпечними наслідками, які виразились у заподіяні водію ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості.
Запобігання зіткненню з автомобілем «Фольксваген Поло» реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 для водія ОСОБА_1 полягало у виконанні ним вимог п.п. 8.7.3 (є), а також вимог п.п. 1.5, 2.3 (б, д) ОСОБА_3 дорожнього руху України для чого відповідно до висновку автотехнічної експертизи №3/429 від 02.08.2013 перешкод технічного характеру в нього не було.
Обвинувачений у судовому засіданні вину визнав повністю і дав суду показання аналогічні пред'явленим звинуваченням, мотивувальній частині вироку, які відповідають фактичним обставинам справи і їм не оспорюються, у зв'язку з чим за згодою всіх учасників судового розгляду і у відповідності зі ст. 349 ч.3 КПК України, суд обмежив обсяг досліджуваних доказів по даній кримінальній справі, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи які ніким не оспорюються і обмежився допитом обвинуваченого, сумнівів у добровільності та істинності позиції якого у суду немає, допитом потерпілого, вивченням матеріалів кримінальної справи, що характеризують його особу.
Додатково обвинувачений пояснив, що не цікавився питанням відшкодування збитків та станом здоров'я потерпілого, однак відремонтував за власний кошт автомобіль яким він керував на час скоєння ДТП. Офіційно не працює, регулярного заробітку не має, інших доходів також не має.
Потерпілий ОСОБА_2 підтвердив фактичні обставини ДТП вказані у обвинувальному акті, наполягав на призначенні покарання з обов'язковим позбавленням права керування транспортними засобами, оскільки обвинувачений байдуже відноситься до наслідків ДТП, а саме станом здоров'я потерпілого, обставинами відшкодування завданих збитків.
Таким чином суд кваліфікує дії обвинуваченого за ст.286 ч.1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
При призначенні виду та розміру покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, раніше не судимого, на обліках у психіатра, нарколога не перебуває, має на утриманні неповнолітніх дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5 28-7. ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6 3.01. ІНФОРМАЦІЯ_6, за місцем проживання характеризується позитивно, офіційно не працює, офіційних, регулярних , доходів не має, а також обставини даної справи.
Обставинами пом'якшуючими відповідальність обвинуваченого суд визнає повне визнання своєї провини.
Обтяжуючих в його діях не вбачається.
Враховуючи викладене вище у своїй сукупності, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства , із застосуванням ст.. 75 КК України, та з обов'язковим застосуванням додаткової міри покарання у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів, оскільки на думку суду ДТП сталося внаслідок грубого нехтування обвинуваченим ОСОБА_3 дорожнього руху і його не уважності, слабким знанням ПДР, а застосування додаткової міри покарання пов'язане з обов'язковою перездачею ОСОБА_3 дорожнього руху , що в свою чергу сприятиме належній перевірці і оцінки знань і навичок виконання підсудним ОСОБА_3 дорожнього руху, і сприятиме профілактиці і усуненню рецидиву даного виду злочину. Крім того обвинувачений байдуже відноситься до наслідків ДТП, а саме станом здоров'я потерпілого, обставинами відшкодування завданих збитків, що також є підставою для призначення додаткового покарання.
Підстав для призначення штрафу в доход держави, виправних робіт, неможливо, оскільки обвинувачений офіційно не працевлаштований, не працює, інших доходів не має, нерегулярно отримає кошти на випадкових заробітках.
При визначенні такого виду покарання будуть досягнуті передбачені ст. 50 КК України такі цілі покарання як виправлення і перевиховання обвинуваченого.
Крім того при призначенні покарання суд виходить з принципу розмірності призначеного покарання скоєному злочину.
Процесуальні витрати ( ст.. 118, 124 КПК України) за проведення експертиз в сумі 489 грн 44 коп. підлягають стягненню з обвинуваченого в доход держави.
Цивільний позов не заявлено.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Керуючись ст. 368,370 КПК України, суд -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ст. 286 ч.1 КК України . та призначити покарання у вигляді 2 років обмеження волі з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 2 роки
На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання з випробуванням строком на 2 роки , зобов'язавши засудженого відповідно до ст. 76 КК України в період відбування покарання періодично з'являтися на реєстрацію в органи кримінально - виконавчої інспекції.
Строк покарання обчислювати в дня проголошення вироку.
Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави процесуальні витрати в сумі 489 грн 44 коп.
Речові докази згідно вимогам ст. 100 КПК України , а.с. 75-76 к.п. зберігати при матеріалах справи.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду АР Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: О. Д. Лебедь