Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
20 листопада 2013 р. № 820/10704/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чудних С.О.,
за участю секретаря судового засідання Хмелівської Н.М.,
представників сторін:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Таран М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0007351702 від 22.10.2013 року.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої було складено акт. На підставі вказаного акту перевірки №666/20-31-17-02-09/НОМЕР_2 від 04.10.2013 року відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0007351702 від 22.10.2013 року. Обставини, які викладені в акті перевірки, неправомірно кваліфіковані як порушення, що передбачені ст. 185, ст.. 187, ст.188, ст.198 Податкового кодексу України, вищевказані порушення встановлено відповідачем при довільному трактуванні норм права та при грубому порушенні норм податкового законодавства Відповідно до висновків акту перевірки, позивачем у складі податкового кредиту було відображено обсяг товарно-матеріальних цінностей, придбаних у постачальника ФОП ОСОБА_4 на загальну суму ПДВ 22942,00 по податкових накладних, які були заповнені з порушенням вимог діючого законодавства, а саме невірно зазначено місцезнаходження покупця, також позивачем не задекларовано податкові зобов'язання у розмірі ПДВ 1926,00 грн. по правовідносинам з ТОВ «Олімп». Позивач не погоджується з вказаним висновком відповідача та зазначає, що висновки відповідача не ґрунтуються на нормах діючого законодавства України, що свідчить про поверхневе проведення перевірки, оскільки відповідно до податкових накладних, які містяться у позивача в них вірно вказана адреса покупця та відповідає даним ЄДР, та вірно задекларовані податкові зобов"язання по правовідносинам з ТОВ "Олімп", що підтверджується первинною документацією. У зв'язку із чим, позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення № 0007351702 від 22.10.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення слугував відображений в акті перевірки висновок про те, що в результаті автоматизованого співставлення податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ГУ Міндоходів України встановлені розбіжності за листопад 2011 року по додатку № 5 в сумі 1926,00 грн. з ТОВ "Олімп", яке включило до складу податкового кредиту суму ПВД у розмірі 4992,62 грн., а ФОП ОСОБА_3 задекларував податкові зобов'язання у розмірі ПДВ 3066,62 грн. та не задекларував суму ПДВ 1926,00 грн. Крім того, позивач відобразив у складі податкового кредиту за перевіряємий період обсяг придбання ТМЦ від постачальника ФОП ОСОБА_4 на загальну суму ПДВ 22942,00 грн. по податковим накладним, які були заповнені з порушенням вимог чинного законодавства, а саме невірно зазначено місцезнаходження покупця. У зв'язку із чим просив у задоволенні позову просив відмовити.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, результати якої оформлені актом №666/20-31-17-02-09/НОМЕР_2 від 04.10.2013 року(а.с.12-35) .
Перевіркою встановлено в порушення ст.. 19 п. 19.1 «а» Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 від 22.05.2003 року зі змінами та доповненнями ФОП ОСОБА_3 відображав суми валового доходу у книзі обліку доходів та витрат за формою № 10 неналежним чином, а саме: є помарки та виправлення, помилково внесені записи; в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями на загальну суму 1926,00 грн.; в порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями ФОП ОСОБА_3 завищено податковий кредит на загальну суму 22942,00 грн., у тому числі за вересень 2012 року на суму 4907,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 4727,00 грн., за листопад 2012 року на суму 13308,00 грн.; порушено п. 119.2 ст. 119 розділу ІV Податкового кодексу Укарїни № 2755-VI від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями (а.с. 35) .
На підставі вказаного акту перевірки №666/20-31-17-02-09/НОМЕР_2 від 04.10.2013 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення від 22.10.2013 року №0007351702 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 24868,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 6217,00 грн. (а.с. 11).
З дослідженого акту перевірки 666/20-31-17-02-09/НОМЕР_2 від 04.10.2013 року судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті висновок відповідача про те, що позивачем у складі податкового кредиту було відображено обсяг товарно-матеріальних цінностей, придбаних у постачальника ФОП ОСОБА_4 на загальну суму ПДВ 22942,00 по податкових накладних, які були заповнені з порушенням вимог діючого законодавства, а саме невірно зазначено місцезнаходження покупця, також позивачем не задекларовано податкові зобов'язання у розмірі ПДВ 1926,00 грн. по правовідносинам з ТОВ "Олімп".
Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з ТОВ "Олімп".
Матеріалами справи підтверджено, що між ФОП ОСОБА_3 (Постачальник) та ТОВ "Олімп" (Покупець) укладено договір поставки №8 від 14.02.2011 року. За умовами укладеного договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця певну продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар (а.с. 36-38).
Реальність виконання умов укладеного договору №8 від 14.02.2011 року підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: податковими накладними № 9 від 09.11.2012 року, №23 від 30.11.2012 року та видатковими накладними № 283 від 30.11.2013 року та № 267 від 09.11.2012 року (а.с. 39-41).
Як вбачається із акту звірки за 01.11.2012 року по 31.12.2012 року ФОП ОСОБА_3 здійснив поставку товарів ТОВ "Олімп" на підставі видаткових накладних № 267 від 09.11.2012 року та № 283 від 30.11.2013 року та отримав наступні оплати: 26.11.2012 року - 11556,00 грн., в тч. ПДВ 1926,00 грн.; 19.12.2012 року - 6843,72 грн., в т.ч. ПДВ 1140,62 грн. (а.с.93).
Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).
Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Отже, розмір податкового зобов"язання за спірний період по правовідносинам позивача з ТОВ "Олімп" складає 3066,62 грн., що відповідає первинній документації наданою позивачем до матеріалів справи.
Таким чином, ФОП ОСОБА_3 в листопаді 2012 року вірно задекларував податкові зобов'язання щодо взаємовідносин з ТОВ "Олімп" на суму 3066,62 грн., що вбачається з податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року разом з додатками та з матеріалів справи (а.с. 78-86).
Судом встановлено, що податковим органом висновок про порушення ФОП ОСОБА_3 ст. 185, ст.. 187, ст.188 Податкового кодексу України зроблено лише на підставі даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ГУ Міндоходів України. Посилання відповідача на те, що ним направлено запит до податкового органу, на обліку у якого знаходиться контрагент позивача ТОВ "Олімп" щодо задекларованих податкових зобов'язань з ФОП ОСОБА_3, проте не отримано відповідь на вказаний запит, суд не приймає до уваги, оскільки не надано доказів того, що контрагент позивача фактично перевірявся та те, що досліджувались документи первинного та бухгалтерського обліку, податкової звітності ТОВ "Олімп".
Крім того, у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагента позивача не вказує на порушення ФОП ОСОБА_3 вимог податкового законодавства та декларування податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ "Олімп".
Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
З урахуванням наведеного суді дійшов висновку, що, у податкового органу не було законних підстав робити висновок про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями на загальну суму 1926,00 грн.
Щодо порушення ФОП ОСОБА_3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 22942,00 грн. суд зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи у перевіряємий період ФОП ОСОБА_3 мав господарські відносини з ФОП ОСОБА_4 на підставі усного договору купівлі-продажу товару, а саме стреч-плівки.
Виконання умов вказаного договору підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладним № 415 від 17.09.2012 року, № 282 від 08.10.2012 року, №101 від 05.11.2012 року, №298 від 13.11.2012 року (а.с. 44-47), видатковими накладними № ТО-0004959 від 17.09.2012 року, № ТО-0005484 від 08.10.2012 року, № ТО-0006456 від 05.11.2012 року, № ТО-0006355 від 13.11.2012 року (а.с. 97-100), товарно-транспортними накладними від 17.09.2012 року, від 08.10.2012 року, від 05.11.2012 року, від 13.11.2012 року (а.с.101-104), виписками з банку (а.с.42-43, 105-111).
Суд зазначає, що про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".
Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.
Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до ст.198.6. Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Однак, в даному випадку виконання договору між позивачем та ФОП ОСОБА_4 підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи.
Щодо посилань податкового органу на те, що податкові накладні видані ФОП ОСОБА_4 за № 415 від 17.09.2012 року, № 282 від 08.10.2012 року, №101 від 05.11.2012 року, №298 від 13.11.2012 року були заповнені з порушенням вимог діючого законодавства, а саме невірно зазначено місцезнаходження покупця у податкових накладних, які були надані ФОП ОСОБА_3, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.
Отже, як вбачається з матеріалів справи та з досліджених податкових накладних, позивач та ФОП ОСОБА_4 належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили податкові накладні, які відповідають вимогам чинного законодавства України. У кожній податковій накладній зазначені всі необхідні реквізити.
Посилання податкового органу на те, невірно вказана адреса покупця, то виходячи з положень ст.201 Податкового кодексу України, то взагалі адреса покупця не є обов'язковим реквізитом податкової накладної.
З досліджених судом інших реквізитів податкових накладних, можна ідентифікувати контрагента позивача та позивача, вид договору та його предмет та ціну.
Суд звертає увагу та те, що податкові накладні, які відповідач надав до судового засідання не є належним та допустимим доказом, адже вони не завірені належним чином.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що недоліки в заповненні податкових накладних виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки платника податків не роблять накладні недійсними та не можуть бути підставою для позбавлення платника податків права на включення сум до податкового кредиту за такими податковими накладними.
Така позиція узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 06.12.2005 року у справі № 21-105сво05.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Відповідачем вказаного процесуального обов'язку стосовно податкового повідомлення - рішення № 0007351702 від 22.10.2013 року, не виконано, тому суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже є таким, що підлягає скасуванню.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0007351702 від 22.10.2013 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (НОМЕР_3, код НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 172 (сто сімдесят дві) грн. 05 коп.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 22.11.2013р.
Суддя С.О. Чудних