Справа № 598/749/13-кГоловуючий у 1-й інстанції Гудима І.В.
Провадження № 11-кп/789/114/13 Доповідач - Тиха І.М.
Категорія - ч.1 ст.286 КК України
21 листопада 2013 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Тихої І.М.
Суддів - Римар Т. М., Комендата Р. Т.,
при секретарі - Дмитрів О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження № 11-кп/789/114/13, за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, прокурора прокуратури Збаразького району на вирок Збаразького районного суду від 17 вересня 2013 року щодо :
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Трилісці Рожищенського району Волинської області, мешканця АДРЕСА_1,
обвинуваченого за ч.1 ст.286 КК України,
з участю прокурора Бурлаки Г.В.,
обвинуваченого ОСОБА_2,
захисника обвинуваченого ОСОБА_3,
потерпілого ОСОБА_4,
представника потерпілого ОСОБА_5
Цим вироком ОСОБА_2 засуджено за ч.1 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк 2 роки, з покладенням обов"язків, передбачених п.п.2,3 ст.76 КК України
Цивільний позов ОСОБА_4 в частині стягнення моральної шкоди задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 30000 гривень завданої злочином моральної шкоди та 1500 гривень витрат па правову допомогу. Цивільний позов ОСОБА_4 в частині стягнення матеріальної шкоди залишено без розгляду в зв"яку з заявою потерпілого.
Також вирішено питання про стягнення з обвинуваченого в дохід держави 2450 витрат за проведені судові експертизи.
Скасовано арешт на автомобіль НОМЕР_1 2012 року випуску.
Як встановлено судом , 24 грудня 2012 року приблизно 16 години 45 хвилин ОСОБА_2, керуючи власним автомобілем НОМЕР_2. та рухаючись автодорогою «Доманове - Ковель - Чернівці - Тереблече» в напрямку м. Кременець Тернопільської області, на 277км.+250м. ділянки даної автодороги, що неподалік с.Великий Кунинець Збаразького району Тернопільської області, в порушення вимог ч.1 п. 1.5. п.1.10 Правил дорожнього руху України, згідно яких водій не повинен створювати небезпеку для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, а під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, урахувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, та в порушення вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України, не врахував стану поверхні проїзної частини дороги та обрав таку швидкість руху автомобіля та застосував такі прийоми керування ним, що допустив занос керованого ним автомобіля та зміну напрямку руху ліворуч із виїздом на зустрічну смугу руху, в результаті чого скоїв зіткнення з легковим автомобілем «ЗАЗ 110307». д.н.з. НОМЕР_3. під керуванням ОСОБА_4, який рухався в напрямку смт.Вишнівець Збаразького району Тернопільської області. Внаслідок водій ОСОБА_6 отримав тілесне ушкодження у вигляді відкритого багатоуламкового перелому правого наколінка, яке згідно висновку судово-медичної експертизи за ознакою тривалого (більше 21 доби), розладу здоров'я належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
В змінених апеляціях :
- захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_3 просить вирок суду стосовно ОСОБА_2 змінити в частині призначеного покарання, а саме просить його пом»якшити, зменшивши іспитовий строк до 1 року та виключивши з вироку додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, посилаючись на що те, що суд не в певній мірі врахував всі обставини справи , зокрема, те що він скоїв злочин з необережності, за складаних дорожніх та погодніх умов, його робота пов"язана з керуванням автомобілем і є єдиним джерелом прибутку його сім"ї, яка в випадку позбавлення його водійських прав залишиться без засобів до існування, а також те, що сама поведіна потерпілого, який керував транспортним засобом з порушенням правил його експлуатації (різний протектор на шинах) та не застосував ременя безпеки, відіграла роль в отриманні ним травми;
- просить зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до 8000 гривень, в зв"язку з її невідповідністю глибині душевних та фізичних страждань потерпілого.
В зміненій до апеляції прокурор просить вирок суду змінити, скасувавши стягнення з обвинуваченого 1500 гривень витрат за надання правової допомоги представником потерпілого, посилаючись на те що згідно з вимогами ч.2 ст.120 КПК України їх оплату покладено на потерпілого.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, які підтримали змінену апеляцію з викладених у ній мотивів , думку прокурора, який в суді підтримав змінену апеляцію та попросив її задовольнити, з приводу вирішення апеляції захисника обвинуваченого поклався на думку суду, потерпілого та його представника, які заперечили проти змінених апеляцій та просять вирок залишити без змін, оскільки він є законним та обгрунтованим, розглянувши матеріали кримінального провадження, посилаючись на викладені в ній обставини, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Винність ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, обставини викладені у вироку та правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст.286 КК України підтверджуються сукупністю зібраних доказів, досліджених та належно оцінених судом.
Висновок суду про можливість звільнення обвинуваченого від покарання у виді обмеження волі з випробуванням є правильним , проте, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано ряд обставин, які характеризують особу винного та обставини вчинення кримінального правопорушення, що дає підстави для його пом"якшення призначеного судом покарання. Зокрема, обгрунтовано врахувавши те, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності та має на утриманні трьох малолітніх дітей, суд першої інстанції не звернув увагу на складну дорожню обстановку (ожередицю) та погодні умови(снігопад), які мали місце при зіткненні транспортних засобів , а також те, що ОСОБА_2 працює на роботі, яка нерозривно пов"язана з керуванням автомобілем та є єдиним джерелом заробітку та існування його сім"ї, та безпосередньо вплине і на відшкодування збитків потерпілому, що дає підстави колегії суддів для пом"якшення покарання та зміни вироку в частині зменшення іспитового строку до 1 року та виключення додаткового покарання.
Задовольняючи цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди суд обгрунтовано врахував вимоги ст.ст.23,1167 ЦК України та роз"яснення, які містяться в постанові Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди". Проте, визначаючи її розмір не врахував наявність вищеперелічених обставин, а також поведінку потерпілого, який не в повній мірі забезпечив безпеку свого руху під час ДТП, оскільки керував транспортним засобом без застосування ременя безпеки та з порушенням правил його експлуатації (різний протектор на шинах), що певній мірі відіграло свою роль в отриманні ним травми , з урахуванням глибини та обсягу фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач у зв'язку з ушкодженням здоров'я, необхідності захисту порушених прав у судовому порядку , що негативно впливає на фізичний та психічний стан, інших негативних наслідків, які мають істотне значення, вимог розумності і справедливості колегія суддів вважає за доцільне зменшити розмір відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого та змінити вирок у цій частині, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 15000 гривень моральної шкоди.
Стосовно апеляційної скарги прокурора слід зазначити наступне:
Відповідно до вимог ч.2 ст.120 КПК України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, які надають правову допомогу за договором , несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.
Проте, вищевказаним вироком з обвинуваченого ОСОБА_2 стягнуто 1500 гривень витрат, пов'язаних з правовою допомогою, яка надавалась потерпілому у кримінальному провадженні ОСОБА_4, що суперечить вимогам вказаного закону, а тому вирок в цій частині слід змінити, скасувавши стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого 1500 грн. витрат за надання правової допомоги представником потерпілого.
За таких обставин, вирок суду в частині покарання, стягнення моральної шкоди та витрат потерпілого на правову допомогу слід змінити, апеляцію захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 Задововльнити частково та апеляцію прокурора прокуратури Збаразького району задовольнити.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 405,408,419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого задовольнити частково.
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити .
Вирок Збаразького районного суду від 17 вересня 2013 року стосовно ОСОБА_2 в частині покарання, стягнення моральної шкоди та витрат потрепілого на правову допомогу змінити.
Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.1 ст.286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки без позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку 1 рік.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4) в користь ОСОБА_4 15000 гривень завданої моральної шкоди.
Скасувати стягнення з ОСОБА_2 1500 грн. процесуальних витрат за надання правової допомоги представником потерпілого.
В решті вирок суду залишити без змін.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області І.М. Тиха