Іменем України
20 листопада 2013 р. (17:00) Справа №801/8366/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь, у складі головуючого судді Гаманка Є.О., за участю секретаря Сироватського М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика"
до Відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
про визнання рішення і дій незаконними та протиправними, скасування постанови від 05.08.13р. (ВП №37818495 )
Сторони явку представників не забезпечили.
До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" (далі - позивач) до Відділу Державної виконавчої служби України Ялтинського міського управління юстиції АР Крим (далі - відповідач) про:
- визнання незаконними та протиправними рішення та дій державного виконавця відділу державної виконавчої служби України Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим Васильєвої Т.С., які призвели до винесення нею 05.08.2013р. необґрунтованої та незаконної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ( ВП №37818495);
- визнання постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 05.08.2013р. (ВП №37818495), винесеної державним виконавцем відділу державної виконавчої служби України Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим Васильєвою Т.С., незаконною, як такої що винесена з порушенням чинного законодавства України та скасування її;
- зобов'язання Відділ державної виконавчої служби України Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим відновити виконавче провадження №37818495.
Позовні вимоги мотивовані тим, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби України Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим Васильєвою Т.С., в порушення вимог діючого законодавства, без наявності законних підстав, прийнято постанову про повернення виконавчого документу. Крім того, позивач зазначає, що спірна постанова прийнята в порушення ч.1, п.3 ч.3 ст. 11, ч. 1, ч.4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та має недоліки в оформленні.
У письмових поясненнях на позов відповідач зазначає, що у зв'язку із тим, що виконання виконавчого напису неможливе, оскільки боржник не є власником квартири, за адресою: АДРЕСА_2, відповідачем правомірно було прийнято спірну постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві. Також відповідачем повідомлено про прийняття 08.08.2013р. постанови про внесення змін до постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.
У письмових запереченнях на пояснення відповідача позивач зазначає, що у даних правовідношеннях відповідачем у порушення п. 13.2 розділу ХІІ Інструкції щодо організації примусового виконання рішень та ст. 388 КК України, не повідомлено правоохоронним органам про наявність в діях боржника ознак злочину. Крім того, позивач зазначає, що чинним законодавством позивачу не надано право на внесення змін до процесуальних документів.
У письмових поясненнях ОСОБА_2, третя особа просить суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що вона не є боржником у виконавчому провадженні та не зобов'язана відповідати по зобов'язанням її колишнього чоловіка.
У судове засідання, яке відбулось 20.11.2013 р., сторони та треті особи явку представників не забезпечили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність представника.
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим розглядати справу на підставі наявних документів.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд
29 березня 2013р. позивач надіслав до відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції виконавчий документ, а саме виконавчий напис нотаріуса вчинений 25.02.2010р. приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 зареєстрований в реєстрі за №145, згідно якого пропонується звернути стягнення на квартиру НОМЕР_2 в корпусі НОМЕР_3, будинку НОМЕР_4, загальною площею - 55,70 кв. м, жила площа квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та належить ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на праві власності згідно договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_5 09.03.2005р. за реєстровим №511, та зареєстрованого в КП «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» 15.03.2005р., номер запису1196 в книзі 31, стор. 120, реєстраційний №2021368 (а.с.86-102).
30 квітня 2013р. заступником начальника державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Пилипенко Ю.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.84).
05 серпня 2013р. державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Васильєвою Т.С. прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві (ВП №37818495) (а.с.16-17).
З вищенаведеної постанови вбачається, що підставою повернення виконавчого документа стягувачу є інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 28.02.2013р., згідно якої право власності на Ѕ квартири АДРЕСА_2, належить ОСОБА_2 (підстава виникнення права власності - ухвала Ялтинського міського суду АР Крим від 29.05.2012р.). Саме з цієї підстави відповідачем звернути стягнення на вищевказану квартиру, не уявляється за можливе, тому враховуючи викладене, керуючись п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», було постановлено повернути виконавчий документ стягувачу.
Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Розглянувши позовні вимоги суд вважає за необхідне в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" вказано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Обов'язки і права державних виконавців визначені статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження"
Відповідно до ч.1 ст.11 вищенаведеного Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" визначає порядок повернення виконавчого документа стягувану.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося, або здійснено частково, повертається стягувачу в тому числі у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч.4 ст. 47 Закону)
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (ч.5 ст. 47 Закону).
З матеріалів справи вбачається, що 11.07.2011р. було розірвано шлюб між ОСОБА_1 - боржником по виконавчому провадженню та ОСОБА_2 - яка не є стороною у спірному виконавчому провадженні.
Рішенням Ялтинського міського суду АРК від 29.05.2012р., яке було роз'яснено ухвалою Ялтинського міського суду АРК від 19.07.2012р., було виділено у власність ОСОБА_2 Ѕ частку квартири АДРЕСА_2 та виділено у власність ОСОБА_1 Ѕ частку вищенаведеної квартири.
Державна реєстрація права власності на вказану долю квартири була проведена 02.08.2012р. на підставі рішення Ялтинського міського суду АРК від 29.05.2012р. та ухвали Ялтинського міського суду АРК від 19.07.2012р., про що свідчить витяг про державну реєстрацію прав власності.
Під час розгляду справи суду не надано доказів скасування вищенаведених рішень суду або проведеної державної реєстрації.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що частка квартири, про яку йдеться у виконавчому документі належить ОСОБА_2, яка не є боржником за виконавчим провадженням, з чого вбачається наявність у відповідача підстав для повернення позивачу виконавчого документа на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (далі-Закон).
Що стосується посилання позивача на порушення відповідачем ст.11 Закону, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.11 Закону, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.
З вищенаведеного вбачається, що отримання копій рішення та ухвали Ялтинського міського суду безпосередньо у суду, є правом державного виконавця, а не обов'язком. При цьому, суд звертає увагу на те, що при наявності витягу про державну реєстрацію прав, не має підстав для витребування копій документів, на підставі яких така реєстрація була проведена.
Суд також звертає увагу на те, що бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог п. 13.2 розділу ХІІ Інструкції щодо організації примусового виконання рішень та ст. 388 КК України не є предметом розгляду у цієї справи.
При цьому, при наявності вищенаведених судових рішень на підставі яких проведено відповідну державну реєстрацію, суд вважає неспроможним посилання позивача на те, що відповідачем при прийнятті справної постанови не перевірено факти можливих незаконних дій із заставленим майном.
Що стосується посилання позивача на недоліки в оформленні спірної постанови суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст. 83 Закону, начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Судом встановлено, що недоліки в оформленні спірної постанови, про які йдеться у позові, було виправлено державним виконавцем постановою від 08.08.2013р. «Про внесення змін до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу», що є правом відповідача наданим йому ч.3 ст. 83 Закону.
Під час розгляду справи доказів скасування постанови від 08.08.2013р. «Про внесення змін до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу» суду не надано, а правомірність прийняття цієї постанови не є предметом розгляду цієї справи.
Суд також вважає неспроможним посилання позивача, як на підставу для скасування спірної постанови на ст. 6 Закону України «Про іпотеку» тому, що до спірних правовідносин не можна застосовувати положення наведеної статті, а позивач не позбавлений права на звернення до суду з відповідним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Таким чином, дослідивши зміст спірної постанови, суд приходить до висновку, що приймаючи рішення про повернення виконавчого документу стягувачаві, яке оформлено у вигляді постанови від 05.08.2013р., відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Законом України "Про виконавче провадження".
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії - постанова про повернення виконавчого документу стягувачу. Саме вона має вплив на його права та інтереси.
Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для юридичної особи прав (чи інтересів).
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону, у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.
Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що суд не вбачає підстав для скасування спірної постанови, у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача відновити виконавче провадження.
За таких обставин адміністративний позов задоволенню не підлягає.
У судовому засіданні оголошену вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову виготовлено 22.11.2013 року.
Керуючись статтями 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Гаманко Є.О.