Іменем України
18 листопада 2013 р. (10:16 год.) Справа №801/3900/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії суддів: головуючого судді Кушнової А.О., суддів: Сидоренка Д.В., Панова О.І., за участю секретаря судового засідання Богацької А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джі Ел Бі Іст Вест Трейдінг Ко"(США)
до Уряду держави України в особі Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Закрите акціонерне товариство "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія" (третя особа 1),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку в особі Кримського територіального управління (третя особа 2),
про визнання протиправною бездіяльності та дій,
за участю представників сторін:
від позивача: Кірдан Р.П., довіреність б/н від 06.06.13р., паспорт серії НОМЕР_1;
від відповідача: не з'явився
від третьої особи 1: Кірдан Р.П., довіреність б/н від 06.06.13р., паспорт серії НОМЕР_1;
від третьої особи 2: Ніколаішвілі В.Я., довіреність № 06 від 20.03.13р., паспорт серії НОМЕР_1;
Суть спору: 24.12.2012 Закрите акціонерне товариство "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку в особі Кримського територіального управління про визнання протиправною бездіяльності відповідача із незастосування на вимогу іноземного інвестора ЗАТ "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія" державних гарантій від зміни законодавства, що діяло станом на момент вкладення іноземних інвестицій; зобов'язання відповідача застосувати у правовідносинах із ЗАТ "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія" норми Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" у редакції, станом на 15.08.2005 року впродовж до 15.08.2015 року.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.01.2013 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
13.03.2013 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВ "GLВ Еast-West Trading Co., LLC", про що постановлено ухвалу.
В судовому засіданні 09.04.2013 представником третьої особи надано самостійний адміністративний позов.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.04.2013 виключено ТОВ "GLВ Еast-West Trading Co., LLC" з числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
09.04.2013 судом роз'єднано позовні вимоги в адміністративній справі № 801/195/13-а та виділено в окреме провадження позовні вимоги ТОВ "GLВ Еast-West Trading Co., LLC" до Уряду держави України в особі Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України:
1) визнати протиправною бездіяльність Уряду України з невиконання останнім Статті 1 Угоди про торговельне та інвестиційне співробітництво між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки щодо зобов'язань Уряду України сприяти створенню привабливого інвестиційного клімату по відношенню, у тому числі, до інвестицій ТОВ "Джі Ел Бі Іст Вест Трейдінг Ко" у ЗАТ "Кримсько-Американська Торгівельно-промислова компанія";
2) визнати протиправними дії Уряду України щодо порушення ним ст. 1, 3 а), 3 б), 3 в) Договору між Україною та Сполученими Штатами Америки про заохочення та взаємний захист інвестицій, щодо інвестицій ТОВ "Джі Ел Бі Іст Вест Трейдінг Ко" у ЗАТ "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія", а саме з ненадання дозволу на застосування та незастосування режиму до цих інвестицій на основі не менш сприятливого ніж той, котрий в подібних ситуаціях надається інвестиціям або пов'язаній з ними діяльності громадянам чи компаніям будь-якої третьої країни; з ненадання інвестиціям ТОВ "Джі Ел Бі Іст Вест Трейдінг Ко" у ЗАТ "Кримсько-Американська Торгівельно-промислова компанія" режиму не гіршого, ніж той, що встановлений міжнародним правом та ненадання їм справедливого та неупередженого режиму; з прийняття невмотивованих та дискримінаційних заходів щодо функціонування, утримання, користування, отримання доходів, розширення або розпорядження інвестиціями ТОВ "Джі Ел Бі Іст Вест Трейдінг Ко" у ЗАТ "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія"
Адміністративній справі, виділеній в окреме провадження, позивачем у якій є "GLВ Еast-West Trading CO LLC", привласнено новий номер 801/3900/13-а.
Позовні вимоги мотивовані тим, що "GLВ Еast-West Trading CO., LLC" (укр. мовою - ТОВ "Джі Ел Бі Іст Вест Трейдінг Ко", також далі - позивач) є співзасновником ЗАТ "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія", створеного відповідно до норм Закону України "Про іноземні інвестиції", як інвестор користується державними гарантіями захисту іноземних інвестицій від зміни законодавства на підставі ст. 9 названого Закону, що також передбачає у разі змін умов захисту іноземних інвестицій, на вимогу іноземного інвестора, протягом десяти років застосовувати спеціальне законодавство, яке діяло на момент реєстрації інвестицій.
Як зазначає позивач, однією з форм здійснення іноземної інвестиції є, зокрема, часткова участь у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними та фізичними особами, а спеціальним законом, що регулює обіг майнових прав іноземного інвестора у взаємовідносинах із об'єктом інвестування у даному випадку є Закон України "Про цінні папери та фондову біржу", який є законодавством у тому числі, що регулює іноземні інвестиції.
На думку позивача, до об'єкту інвестицій - ЗАТ "КАТПК" протягом 2012 року безпідставно застосовано штрафні санкції на суму 255 000 грн., що суперечить меті інвестиційного регулювання, закріпленій у статті 2 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" та свідчить про невиконання Урядом України статті 1 Угоди про торговельне та інвестиційне співробітництво між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки щодо зобов'язань Уряду України сприяти створенню привабливого інвестиційного клімату по відношенню до інвестицій ТОВ "Джі Ел Бі Іст Вест Трейдінг Ко", внесених до ЗАТ "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія".
За змістом ч. 2 ст. 397 Господарського кодексу України у разі зміни законодавства про режим іноземного інвестування/, на вимогу іноземного інвестора у випадках і в порядку, визначених законом, застосовуються державні гарантії, які визначаються законодавством, що діяло на момент вкладення інвестицій, а тому, на думку позивача, до інвестицій, внесених ТОВ "Джі Ел Бі Іст Вест Трейдінг Ко", Урядом України має бути застосовано державні гарантії.
На переконання позивача, відповідно до ст. 9 Закону України "Про іноземні інвестиції", ч. 2 ст. 397 Господарського кодексу України, ст. 8 Закону України "Про режим іноземного інвестування" застосовуються державні гарантії від змін законодавства, які полягають у тому, що на вимогу про застосування державних гарантій від змін законодавства вони мають безумовний пріоритет.
Представник позивача, підтримуючи у судових засіданнях позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.
Відповідач в особі Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України (також далі - Держінвестпроект України, відповідач) позовні вимоги не визнав, проти задоволення адміністративного позову заперечив.
Заперечуючи проти позову, представником відповідача наголошено на тому, що позивачем, на підтвердження своїх вимог, не надано доказів бездіяльності Держінвестпроекту України. Позивач не звертався до Держінвестпроекту України щодо застосування державних гарантій до інвестицій позивача у ЗАТ "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія", а також не звертався до державної бюджетної установи "Кримський регіональний центр з інвестицій та розвитку", яка належить до сфери управління Держінвестпроекту України і основним завданням якої є організація надання суб'єктам інвестиційної діяльності послуг, пов'язаних з підготовкою та реалізацією інвестиційних проектів за принципом "єдиного інвестиційного вікна", інформаційно-ресурсне забезпечення інвестиційного розвитку регіону, участь у підготовці та здійсненні заходів щодо формування інвестиційної привабливості території.
Відповідно до доводів відповідача жодна норма законодавства не передбачає, що Держінвестпроект України має право діяти у спірних правовідносинах від імені Уряду та, відповідно, що Уряд України має компетенцію діяти і діє в особі Держінвестпроекту України.
Посилання позивача на порушення статей 1, 3а), 3б), 3в) Угоди про торгівельне та інвестиційне співробітництво між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки є безпідставним, оскільки за суб'єктним складом зазначена угода є міжурядовою і не стосується безпосередньо суб'єктів господарювання (не передбачає їхніх прав та обов'язків) та не містить будь-яких зобов'язань Уряду України у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів, у тому числі, по відношенню до суб'єктів господарювання.
Взагалі позивач посилається на неіснуючу угоду, яку Уряд України та Уряд США не укладали. Наразі існує ратифікований договір між Україною та США про заохочення та взаємний захист інвестицій, який у розумінні статті 3 Закону України "Про міжнародні договори України" є міждержавною, а не міжурядовою угодою. В названому договорі передбачені обов'язки Держави, а не Уряду в особі Держінвестпроекту України.
Окрім цього, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що спір виник у зв'язку із внесенням ним інвестицій, або щодо діяльності, пов'язаної із інвестицією і що правовідносини у цій справі регулюються зазначеним міжнародним договором.
На переконання представника відповідача у позові не обґрунтовано які саме права чи охоронювані законом інтереси позивача порушені Держінвестпроектом України, в чому полягає його бездіяльність, не обґрунтовано причинний зв'язок між незаконною бездіяльністю відповідача та порушенням прав, охоронюваних законом інтересів позивача. Також позивачем не зазначено жодної норми, яка б свідчила про обов'язки Держінвестпроекту України по відношенню до позивача, про компетенцію відповідача з надання дозволів та встановлення режиму інвестицій взагалі, та у спірних правовідносинах зокрема.
Додатково наданими письмовими поясненнями позивача, які представником підтримано у повному обсязі в судових засіданнях, наголошено на тому, що за змістом статей 15, 16, 19 Закону України "Про міжнародні договори в Україні" чинний міжнародний договір України підлягає сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права, його міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів АР Крим, іншими органами державної влади, до відання яких віднесені питання, що регулюються міжнародними договорами України, та є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Також, позивач наголосив на безпідставності доводів відповідача, що на спірні правовідносини не поширюються наведені норми Угоди про торгівельне та інвестиційне співробітництво між Урядом України та Урядом США, яку затверджено постановою Уряду України від 07.05.2008.
Норми статті 8 Закону України "Про режим іноземного інвестування" передбачають гарантії у разі зміни законодавства, відповідно до яких протягом десяти років з дня набрання чинності законодавством, що змінюють гарантії захисту іноземних інвестицій, на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в цьому Законі.
Відповідно до норм Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Інвестиційна діяльність здійснюється на основі, у тому числі, іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами.
На переконання представника позивача інвестиційна діяльність з цінними паперами провадиться у порядку, встановленому законодавством про цінні папери та фондовий ринок. Таким чином, законодавство України про цінні папери регулює у даному випадку режим іноземного інвестування та у системному зв'язку із статтею 397 Господарського кодексу України, є законодавством про режим іноземного інвестування в Україні.
Протиправність дій Уряду України по відношенню до об'єкту інвестицій полягає в бездіяльності Уряду щодо відсутності закону, який регулює порядок застосування державних гарантій, формування неадекватної державної фіскальної політики щодо застосування штрафних санкцій, що в свою чергу порушує наведені норми міжнародного законодавства.
Відмова від застосування державних гарантій, що передбачені ст. 8 Закону України "Про режим іноземного інвестування" та ч. 2 ст. 397 ГК України суперечить також наведеним нормам права та порушує права іноземного інвестора.
Відповідно до пояснень, наданих представником Кримського територіального управлінням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, третьою особою наголошено на тому, що КТУ Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку не зрозуміло, яким чином можуть бути застосовані норми законів, які втратили чинність, якщо Законом України від 30.10.1996 № 448/96-ВР "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", Законом України від 17.09.2008 № 514-VI "Про акціонерні товариства", Законом України від 19.09.1991 № 1576-ХІІ "Про господарські товариства", Законом України від 23.06.2006 № 3480- IV "Про цінні папери та фондовий ринок" (до 12.05.2006 був чинний Закон України від 18.06.1991 № 1201-ХІІ "Про цінні папери та фондову біржу") не передбачено забезпечення державних гарантій від зміни законодавства, що діяло на момент вкладення іноземних інвестицій у відношенні учасників фондового ринку та норми яких регулюють питання, пов'язані із ринком цінних паперів.
Надаючи аналіз нормам зазначених законів, представник третьої особи зазначає, що підприємства з іноземними інвестиціями створюються і здійснюють свою діяльність у формах, передбачених законодавством України, а тому до відносин, що виникають в акціонерних товариствах під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку застосовується державне регулювання ринку цінних паперів, під яким слід розуміти здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних, запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері, повноваження з регулювання чого покладено на Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку.
Надаючи доводи на переконання суду, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у задоволенні позову просив відмовити.
Заслухавши доводи та заперечення представників позивача, розглянувши заперечення відповідача та пояснення представників третіх осіб, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Закрите акціонерне товариство "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія" створено згідно з установчим договором від 08 липня 1993 року, укладеним між засновниками товариства: 17 громадянами України та юридичною особою Сполучених Штатів Америки "GLB East-West Trading Co., LLC", частка якого у статутному капіталі товариства становить 95,33334 %, що складає 1 135 244,63 грн. (213 946,82 доларів США) станом на час затвердження протоколу № 11 від 03 грудня 2004 року загальних зборів акціонерів, реєстрації Статуту в новій редакції (а.с.155-168).
Інформаційним повідомленням про іноземну інвестицію на Україні, зареєстрованим 30.04.1993 за № 4919/1 в Міністерстві фінансів України, поданим виконавчим директором GLB East-West Trading Co., LLC повідомлено Мінфін України про участь GLB East-West Trading Co., LLC у якості акціонера Сімферопольського акціонерного товариства закритого типу "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія", створеного шляхом реорганізації Сімферопольського товариства з обмеженою відповідальністю "КИ Ко., ЛТД", розміром інвестиції 9 500 доларів США, часткою у статному фонді - 95%.
Судом встановлено, що об'єктом здійснення інвестиції в інформаційному повідомленні визначено Сімферопольське товариство з обмеженою відповідальністю "КИ Ко., ЛТД", з його послідуючою реорганізацією в Акціонерне товариство "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія".
Видами інвестицій та їх загальний об'єм, що оцінені в іноземній валюті в еквіваленті валюти, яка діє на території України є: грошові кошти розміром 5 000 доларів США (з урахуванням 1 долар = 3 000 крб.), що складає 15 000 000 крб. за датою здійснення 5 березня 1993 року та майно, що складається з обладнання та товарів на суму 4 500 доларів США (з урахуванням 1 долар = 3 000 крб.), на загальну суму 13 500 000 крб. Періодом здійснення інвестиції визначено: з 5 березня 1993 року та на весь період діяльності товариства (а.с.173).
Згідно інформаційного повідомлення про внесення іноземної інвестиції ГЛБ "Ист-Вест" Трейдинг Компани проінформувало Міністерство фінансів України про здійснення іноземної інвестиції та просило його зареєструвати у встановленому порядку як вид інвестиції: обладнання та матеріали (оптичний кабель б/у, в котушках по 1 км. - 24 шт.; мережевий комутатор Intel ES 550F - 7 шт.) на суму 22 705,00 доларів США, що еквівалентно на дату здійснення - 31.07.2002 сумі в 120 994,95 грн. (1 дол. США = 5,329 грн.), визначивши формою здійснення інвестиції - участь в якості акціонера ЗАТ "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія" на період дії інвестиції з 31.07.2002 року. Інформаційне повідомлення про внесення інвестиції зареєстровано 15.08.2002 за № 4340136900-3-1-43 (а.с.172).
З дослідженого судом інформаційного повідомлення про внесення іноземної інвестиції судом встановлено, що ГЛБ "Ист-Вест" Трейдинг Компани, проінформувало Міністерство фінансів України про здійснення іноземної інвестиції та просило його зареєструвати у встановленому порядку як вид інвестиції: обладнання та матеріали на суму 2000,00 доларів США, що еквівалентно за датою здійснення - 28.11.2001 сумі в 10 552,00 грн. (1 дол. США = 5,276 грн.), визначивши формою здійснення інвестиції: внесок до статутного фонду ЗАТ "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія" на період функціонування Акціонерного товариства. Інформаційне повідомлення про внесення інвестиції зареєстровано 18.09.2002 за № 4340136900-3-1-50 (а.с.171).
Як убачається з Інформаційного повідомлення про внесення іноземної інвестиції, ТОВ "ДжиЭлБи Ист-Вест Трейдинг Компани" поінформувало Мінфін України про здійснення іноземної інвестиції та просило зареєструвати у встановленому порядку як вид інвестиції: майно у вигляді обладнання на суму 20 035,48 доларів США відповідно ВМД № 600000001/5/006855, визначивши формою здійснення інвестиції - внесок до статутного фонду ЗАТ "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія". На дату внесення - 28 липня 2005 року інвестиція в розмірі 20 035,48 доларів США еквівалентна 101 179,17 грн. (1 дол. США = 5,05 грн.). Період функціонування інвестиції визначено безстроково. Реєстраційний номер повідомлення про внесення інвестиції 1343-3-1-101 від 15 серпня 2005 року (а.с.169,170).
Отже, як убачається з наведеного загальна сума іноземних інвестицій GLB East-West Trading Co., LLC (ГЛБ "Ист-Вест" Трейдинг Компании, ДжиЭлБи Ист-Вест Трейдинг Компани"), внесених до статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія" в якості учасника за період з 1993 по 2005 роки складає 54 240,48 доларів США.
19 липня 2012 року загальними зборами акціонерів ЗАТ "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія" прийнято рішення про припинення (реорганізацію) ЗАТ "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія" шляхом перетворення його в Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія", яке буде правонаступником усього майна, усіх прав та обов'язків акціонерного товариства; уповноважено голову правління Кірдана Р.П. здійснити весь комплекс заходів, пов'язаних із проведенням реорганізації; затвердити порядок обміну акцій на письмові зобов'язання ЗАТ "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія" про видачу відповідної кількості часток в статутному капіталі ТОВ Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія"; затверджено порядок викупу акцій під час реорганізації; вирішено не вносити зміни та доповнення до статуту у зв'язку із прийняттям рішення про реорганізацію - припинення ЗАТ "КАТПК" шляхом перетворення у ТОВ "КАТПК"; вирішено надати територіальному управлінню ДКЦПФР особливу інформацію про прийняте Загальними зборами акціонерів рішення про припинення (реорганізацію) ЗАТ "КАТПК" шляхом перетворення у ТОВ "КАТПК" (а.с.175-178).
Розмістивши в друкованих засобах масової інформації (Відомості Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 138 від 24 липня 2012 року) повідомлення про прийняття рішення про реорганізацію (а.с.180), ЗАТ "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія" звернулось до територіального управління ДКЦПФР із відповідним листом, до якого додало заяву про припинення обігу акцій, протокол загальних зборів акціонерів ЗАТ "КАТПК" від 19.07.2012 № 21, довідку ЗАТ "КАТПК", копію сторінки № 2 друкованого видання "Відомості" від 24.07.2012 № 138 (а.с.174-180).
Розпорядженням Кримського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.08.2012 № 29-КР-1-В відмовлено ЗАТ "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія" у зупиненні обігу акцій (а.с.181-182).
Не погоджуючись з рішенням Кримського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, викладеного в розпорядженні від 14.08.2012 № 29-КР-1-В, ТОВ "Джі Ел Бі Іст Вест Трейдинг Ко", за підписом представника за дорученням ОСОБА_7, звернулось 20.08.2012 до Кримського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (вх. № 1523) із вимогою про застосування державних гарантій, в якому повідомляючи, що ТОВ "Джі Ел Бі Іст Вест Трейдинг Ко" є іноземним інвестором ЗАТ "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія", вимагає застосувати державні гарантії захисту іноземних інвестицій від зміни законодавства та застосувати у правовідносинах із ЗАТ "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія" законодавство, що діяло станом на 15.08.2005, додавши до вимоги інформаційне повідомлення про внесення іноземної інвестиції (а.с.183-185, 187).
Окрім цього, посилаючись на приписи ст. 9 Закону України "Про іноземні інвестиції", ч. 2 ст. 397 Господарського кодексу України, ст. 8 Закону України "Про режим іноземного інвестування", ТОВ "Джі Ел Бі Іст Вест Трейдинг Ко" у вимозі наголошено на застосуванні гарантії від зміни законодавства, які полягають у тому, що на подану вимогу про застосування державних гарантій від зміни законодавства ЗАТ "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія" не зобов'язано виконувати прийняті Кримським територіальним управлінням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку акти № 549-АР від 25.07.2011, № 130-АР від 24.01.2012; рішення від 05.06.12 № 01/02/841; постанову від 06.06.2012 № 02/04/854; Акти № 120-КР-1-Е від 14.06.2012, № 121-КР-1-Е від 14.06.2012, № 122-КР-1-Е від 14.06.2012, № 123-КР-1-Е від 14.06.2012; постанови № 108-кр-1-е від 22.06.2012, № 109-кр-1-е від 22.06.2012, № 110-кр-1-е від 22.06.2012, № 111-кр-1-е від 22.06.2012; розпорядження № 64-кр-1-е від 27.06.2012; постанови від 17.07.12 № 02/04/1140, від 25.07.2012 № 02/04/12/1236, № 220-КР-1-е від 02.08.2012; розпорядження № 106-кр-1-е від 02.08.2012, а тому вони підлягають скасуванню, оскільки суперечать наведеним нормам права України (а.с.183-185, 187).
Листом Кримського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.09.2012 № 02/04/1568 повідомлено ТОВ "Джі Ел Бі Іст Вест Трейдинг Ко", що згідно статті 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.1996 № 448/96 фінансові санкції, які підлягають обов'язковій сплаті до Державного бюджету України, застосовано відносно ЗАТ "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія" за порушення вимог законодавства про цінні папери України (а.с.186).
Крім того, названим листом повідомлено, що матеріали справ передані до прокуратури АР Крим для прийняття відповідного рішення про примусове стягнення штрафів, а також зазначено, що до листа, поданого до КТУ НКЦПФР ОСОБА_7 не додано копії довіреності на представлення інтересів ТОВ "Джі Ел Бі Іст Вест Трейдинг Ко" та копія повідомлення про внесення іноземної інвестиції не засвідчена належним чином (а.с.186).
Даючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами та особами, які беруть участь у справі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Приписами статті 10 Господарського кодексу України (також далі - ГК України), що встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності, визначені основні напрями економічної політики держави, зокрема одним з яких, що визначається державою, є інвестиційна політика, спрямована на створення суб'єктам господарювання необхідних умов для залучення і концентрації коштів на потреби розширеного відтворення основних засобів виробництва, переважно у галузях, розвиток яких визначено як пріоритети структурно-галузевої політики, а також забезпечення ефективного і відповідального використання цих коштів та здійснення контролю за ним.
Згідно до частини другої статті 63, частини першої статті 116 ГК України якщо в статутному капіталі підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному капіталі якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.
За змістом статей 24, 25 Закону України від 19.09.1991 № 1576-XII "Про господарські товариства", в редакції чинній на час реєстрації ЗАТ "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія", акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. До акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.
На вимогу статті 27 названого Закону акціонерне товариство має право випускати цінні папери відповідно до вимог, встановлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Закрите акціонерне товариство має право випускати лише іменні акції.
З дослідженого судом статуту Закритого акціонерного товариства "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія", встановлено, що частка статутного капіталу розміром 95,33334 % є часткою юридичної особи Сполучених Штатів Америки "GLB East-West Trading Co., LLC".
Згідно частини шостої статті 116 ГК України правовий статус і порядок діяльності підприємств з іноземними інвестиціями визначаються цим Кодексом, законом про режим іноземного інвестування в Україні, іншими законодавчими актами.
Зокрема, таким законом, про який йде посилання в Господарському кодексі України, є Закон України від 19.03.1996 № 93/96-ВР "Про режим іноземного інвестування", що визначає особливості режиму іноземного інвестування на території України, виходячи з цілей, принципів і положень законодавства України.
Так, з положень частини першої статті 1 названого Закону іноземними інвесторами є суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме: юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України; фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності; іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації; інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України;
Положення названої частини першої статті 1 зазначеного Закону також розкривають зміст терміну "іноземні інвестиції", якими є цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту, та зміст терміну "підприємство з іноземними інвестиціями" під яким слід розуміти підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному капіталі якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків.
Приписами статті 7 вказаного Закону, що визначають правовий режим інвестиційної діяльності, встановлено, що для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України.
Норми статті 8 Закону України "Про режим іноземного інвестування" передбачають гарантії у разі зміни законодавства, відповідно до яких, якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в розділі II цього Закону, то протягом десяти років з дня набрання чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в цьому Законі.
Водночас, положеннями статті 11 названого Закону передбачені гарантії в разі припинення інвестиційної діяльності, за змістом яких, у разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного капіталу) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.
Приписи статті 12 вказаного Закону також передбачають гарантії переказу прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій. Так, згідно до частин першої та другої названої статті іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій. Порядок переказу за кордон прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій, визначається Національним банком України.
На вимогу положень статті 13 зазначеного Закону державна реєстрація (перереєстрація) іноземних інвестицій та її анулювання здійснюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, в семиденний строк з дня подання іноземним інвестором документів для реєстрації (перереєстрації) іноземних інвестицій та її анулювання.
Зазначений порядок до 19.03.2013 визначався Постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1996 № 928 "Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій", яка втратила чинність з 19.03.2013, у зв'язку із набуттям чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2013 № 139 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації) іноземних інвестицій та її анулювання".
Відповідно до статті 16 Закону України "Про режим іноземного інвестування" на території України підприємства з іноземними інвестиціями створюються і діють у формах, передбачених законодавством України.
З положень частин першої, другої статті 45 ГК України підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця. Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб'єктів підприємництва окремих організаційних форм визначається цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 55 ГК України суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Нормами статті 8 Конституції України - Основного Закону України в Україні визнається принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Правове регулювання засад іноземного інвестування на території України, впровадження інвестиційної діяльності в Україні здійснюється не тільки Законом України "Про режим іноземного інвестування", а також низкою інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих на їх виконання. Вони визначають основні принципи інвестиційної політики, об'єктів та суб'єктів інвестиційної діяльності, встановлюють гарантії інвестиційної діяльності в Україні загалом.
Згідно преамбули Закону України від 18.09.1991 № 1560-XII "Про інвестиційну діяльність" цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України. Він спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування економіки України, розвитку міжнародного економічного співробітництва та інтеграції.
За змістом частини першої статті 1 названого Закону під інвестиціями слід розуміти всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів); рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності.
З положень частин першої та другої статті 2 вказаного Закону під інвестиційною діяльністю слід розуміти сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій, яка здійснюється на основі: інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності; державного інвестування, у тому числі державної підтримки реалізації інвестиційних проектів відповідно до положень цього Закону, здійснюваного органами державної влади та органами влади Автономної Республіки Крим за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів; інвестування, здійснюваного органами місцевого самоврядування; іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами; спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.
Так, за змістом частини першої статті 4 згаданого Закону об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.
Приписи частини першої статті 18 Закону України "Про інвестиційну діяльність" передбачають, що держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб'єктів. Умови договорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб'єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.
Норми частини першої статті 19 названого Закону визначають поняття "захист інвестицій", під яким розуміється комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об'єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій.
Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних інвестицій. Захист інвестицій забезпечується законодавством України, а також міжнародними договорами України. Інвесторам, у тому числі іноземним, забезпечується рівноправний режим, що виключає застосування заходів дискримінаційного характеру, які могли б перешкодити управлінню інвестиціями, їх використанню та ліквідації, а також передбачаються умови і порядок вивозу вкладених цінностей і результатів інвестицій.
З метою забезпечення сприятливого та стабільного інвестиційного режиму держава встановлює державні гарантії захисту інвестицій.
Державні гарантії захисту інвестицій - це система правових норм, які спрямовані на захист інвестицій та не стосуються питань фінансово-господарської діяльності учасників інвестиційної діяльності та сплати ними податків, зборів (обов'язкових платежів). Державні гарантії захисту інвестицій не можуть бути скасовані або звужені стосовно інвестицій, здійснених у період дії цих гарантій.
З метою забезпечення стабільності правового режиму іноземного інвестування положеннями частини першої статті 397 ГК України встановлюються такі гарантії для іноземних інвесторів:
- застосування державних гарантій захисту іноземних інвестицій у разі зміни законодавства про іноземні інвестиції;
- гарантії щодо примусового вилучення, а також від незаконних дій органів влади та їх посадових осіб;
- компенсація і відшкодування збитків іноземним інвесторам;
- гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності;
- гарантії переказу прибутків та використання доходів від іноземних інвестицій;
- інші гарантії здійснення інвестиційної діяльності.
Так, згідно частини другої статті 397 ГК України у разі зміни законодавства про режим іноземного інвестування на вимогу іноземного інвестора у випадках і в порядку, визначених законом, застосовуються державні гарантії, які визначаються законодавством, що діяло на момент вкладення інвестицій.
Тобто, як убачається з наведеного, стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб'єктів є результатом комплексу організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об'єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій, проте не стосуються питань фінансово-господарської діяльності учасників інвестиційної діяльності та сплати ними податків, зборів (обов'язкових платежів).
Також, значну частину законодавства України становлять міжнародно-правові акти, учасником яких є Україна: багатосторонні та двосторонні міжнародні угоди, які спрямовані як на захист іноземних інвестицій, так і на врегулювання інших питань, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності, а також міжурядові угоди про заохочення та взаємний захист інвестицій, які укладаються урядом України із урядами відповідних країн, та якими регулюються основні питання взаємин сторін такого договору в галузі інвестиційної діяльності.
Сутність цих міжнародно-правових документів полягає в тому, що вони мають наднаціональний характер, й, таким чином, встановлюють пріоритет перед національними законодавчими актами (примат міжнародного права).
У статті 9 Конституції України закріплено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Така норма кореспондована і до положень Закону України від 29.06.2004 № 1906-VI "Про міжнародні договори України", відповідно до частини першої статті 15 якої задекларовано, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.
Окрім цього, приписами статті 19 зазначеного Закону встановлено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
На вимогу частини другої названої статті Закону якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Особливості дії міжнародних договорів для іноземних підприємств в Україні встановлює і Господарський кодекс України, в частині другій статті 50 якого зазначено, що у разі якщо чинним міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, встановлено інші правила щодо підприємництва, ніж ті, що передбачено законодавством України, застосовуються правила міжнародного договору. Правила міжнародних договорів України, чинних на момент прийняття Конституції України, застосовуються відповідно до Конституції України в порядку, визначеному цими міжнародними договорами.
Аналогічно, частиною другою статті 72 ГК України передбачено, що у разі, якщо чинним міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, встановлено інші правила щодо підприємництва, ніж ті, що передбачено законодавством України, застосовуються правила міжнародного договору.
04 березня 1994 року в двох дійсних примірниках в м. Вашингтоні англійською та українською мовами, причому обидва тексти мають однакову силу, підписано Договір між Україною та Сполученими Штатами Америки про заохочення та взаємний захист інвестицій, який ратифіковано Верховною Радою України 21.10.1994 та набув чинності для України 16.11.1996.
Україна та Сполучені Штати Америки, які надалі іменуються Сторони, бажаючи сприяти більш широкому економічному співробітництву між ними по відношенню до громадян та компаній однієї Сторони на території іншої Сторони, визнаючи, що угода про режим, що надається інвестиціям, сприятиме припливу приватного капіталу та економічному розвитку Сторін, погоджуючись, що справедливий та неупереджений режим по відношенню до інвестицій є бажаним для того, щоб підтримувати міцну структуру для інвестицій і максимально ефективного використання економічних ресурсів, визнаючи, що розвиток економічних та ділових зв'язків робитиме внесок до добробуту трудящих обох Сторін і сприятиме повазі міжнародно визнаних прав трудящих, та вирішивши укласти договір про заохочення та взаємний захист інвестицій, домовились про те, що для цілей цього Договору:
- "інвестиція" означає будь-який вид інвестицій на території однієї з Сторін, що належить або контролюється, прямо або непрямо, громадянами або компаніями іншої Сторони, такі як акція, боргові зобов'язання, контракти по наданню послуг і здійсненню інвестицій, та включає:
i) матеріальну та нематеріальну власність, в тому числі такі права як іпотека, заставне утримання, забезпечення по позиці;
ii) компанію, пакет акцій або іншу участь в компанії або участь в активах останньої;
iii) вимогу стосовно грошей або вимогу відносно виконання договору, що мають економічну цінність та пов'язані з інвестицією;
iv) інтелектуальну власність, що включає, inter alia, права стосовно:
- літературних та художніх творів, в тому числі звукозапису,
- винаходів у всіх галузях людської діяльності,
- промислові зразки,
- топології інтегральних схем,
- секрети виробництва, "ноу-хау", конфіденційну ділову інформацію,
- товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування;
v) будь-яке право, що надається за законом або договором, а також будь-які ліцензії та дозволи згідно з законом;
- "компанія" Сторони означає будь-яку корпорацію, компанію, товариство, об'єднання, партнерство або іншу організацію, правомірно засновану, згідно з законами та правилами Сторони або політичного підрозділу останньої, незалежно від того, чи створена вона для прибуткових цілей, знаходиться в приватній або державній власності або під контролем;
- "громадянин" Сторони означає фізичну особу, що є громадянином Сторони відповідно до її чинного законодавства;
г) "доходи" означає суми, що отримуються від інвестицій або у зв'язку з ними, включаючи прибуток, дивіденди, відсотки, доходи від приросту капітальної вартості, роялті, управлінські, технічні та інші ставки або доходи натурою;
д) "діяльність у зв'язку з інвестицією" включає організацію контролю, управління, утримання і розпорядження щодо компаній, відділень, агентств, контор, заводів або інших організацій з метою здійснення підприємницької діяльності; укладання, виконання та приведення в дію договорів; придбання, використання, захист та розпорядження майном всіх видів, включаючи права на інтелектуальну власність; позика коштів; купівля, випуск і продаж простих акцій та інших цінних паперів, купівля іноземної валюти для оплати імпорту;
е) "державне підприємство" - означає підприємство яке є власністю Сторони або контролюється Стороною через права власності;
ж) "делегування" включає юридичну передачу прав та урядову постанову, директивний або інший акт, яким передаються державному підприємству або яким надаються державному підприємству монополії або урядові повноваження.
Пунктом 2 Договору передбачено, що кожна із Сторін зберігає за собою право відмовляти будь-якій компанії в наданні переваг по цьому Договору, якщо така компанія контролюється громадянами будь-якої третьої країни, та в тому, що стосується компанії іншої Сторони, така компанія не веде суттєву підприємницьку діяльність на території іншої Сторони або якщо вона контролюється громадянами третьої країни, з якою Сторона, що відмовила, не підтримує нормальних економічних стосунків.
За змістом пункту 3 Сторони домовились, що ніяка зміна форми, в якій інвестуються або реінвестуються активи, не впливатиме на їх характер як інвестицій (Стаття І Договору).
Пунктом 1 статті ІІ Сторони домовились про те, що кожна із Сторін дозволятиме та застосовуватиме режим до інвестицій і пов'язаної з ними діяльності на основі не менш сприятливій ніж та, котра в подібних ситуаціях надається інвестиціям або пов'язаній з ними діяльності своїх власних громадян або компаній, або громадян чи компаній будь-якої третьої країни залежно від того, що є більш сприятливим, за умови права кожної Сторони встановлювати або зберігати винятки в межах галузей та питань, що зазначені в Додатку до цього Договору. Кожна із Сторін погоджується сповістити іншу Сторону до або в день набуття чинності цим Договором про всі відомі їй такого роду закони та правила, які відносяться до галузей або питань, зазначених у Додатку. Окрім того, кожна із Сторін погоджується сповіщати іншу Сторону щодо будь-якого майбутнього винятку по відношенню до галузей або питань, вказаних у Додатку, та зводити такі винятки до мінімуму. Будь-який майбутній виняток з боку будь-якої Сторони не буде застосовуватись до інвестиції, існуючої в такій галузі або сфері на той час, коли виняток набуває чинності. Режим, що надається на основі будь-яких винятків, доки інше не визначено у Додатку, буде не менш сприятливим ніж той, який надається у подібних випадках відносно інвестицій та пов'язаної з ними діяльності громадян або компаній третьої країни.
Підпунктами "а)", "б)" та "в)" пункту 3 статті ІІ Договору, на порушенні яких наполягав позивач, передбачено, що:
а) Інвестиціям повсякчас надаватиметься справедливий та неупереджений режим, вони користуватимуться повним захистом і безпекою і ні в якому випадку їм не буде надано режим гірший, ніж той, що встановлений міжнародним правом.
б) Жодна із Сторін не буде ніяким чином перешкоджати шляхом прийняття невмотивованих або дискримінаційних заходів управлінню, функціонуванню, утриманню, користуванню, отриманню доходів, розширенню або розпорядженню інвестиціями. Для цілей вирішення спорів згідно із статтею VI та VII, захід може бути довільним або дискримінаційним, незважаючи на те, що Сторона мала або використала можливість розгляду такого заходу в судах або адміністративних трибуналах Сторони.
в) Кожна із Сторін дотримуватиметься будь-якого зобов'язання, яке вона може взяти у зв'язку з інвестицією.
Слід зазначити, що за змістом статті VIII Договору між Україною та Сполученими Штатами Америки про заохочення та взаємний захист інвестицій цей Договір не буде перешкоджати застосуванню:
а) законів та правил, адміністративної практики чи процедур, адміністративних чи судових рішень кожної із Сторін;
б) міжнародних правових зобов'язань; або
в) зобов'язань, прийнятих будь-якою із Сторін, включаючи ті, які містяться в угоді щодо інвестиції або дозволі на інвестицію, які надають інвестиціям або діяльності у зв'язку з інвестиціями режим більш сприятливий, ніж той, який надається цим Договором у подібних випадках.
Даючи правову оцінку правовідносинам, виходячи з положень Договору між Україною та Сполученими Штатами Америки про заохочення та взаємний захист інвестицій від 04.03.1994, який ратифіковано Верховною Радою України 21.10.1994 та набув чинності для України 16.11.1996, суд виходить із наступного.
Відповідно до вимог позивача, ним наголошено на протиправності дій Уряду України щодо:
- ненадання інвестиціям Джі Ел Бі Іст Вест Трейдінг Ко", внесених до ЗАТ "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія", дозволу на застосування та незастосування режиму до цих інвестицій на основі не менш сприятливого ніж той, котрий в подібних ситуаціях надається інвестиціям або пов'язаним з ними діяльності громадян чи компаній будь-якої третьої країни;
- ненаданням інвестиціям "Джі Ел Бі Іст Вест Трейдінг Ко", внесеним до ЗАТ "Кримсько Американська торгівельно-промислова компанія", режиму не гіршим, ніж той, що встановлений міжнародним правом та ненаданням їм справедливого та неупередженого режиму;
- з прийняття невмотивованих та дискримінаційних заходів щодо функціонування, утримання, користування, отримання доходів, розширення або розпорядження інвестиціями "Джі Ел Бі Іст Вест Трейдінг Ко", внесеним до ЗАТ "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія";
Аналізуючи домовленість сторін, викладену у статті VIII Договору між Україною та Сполученими Штатами Америки про заохочення та взаємний захист інвестицій, сторонами заздалегідь визначено, що закони та правила, адміністративна практика чи процедури, адміністративних чи судових рішень кожної із Сторін, міжнародні правові зобов'язання, або зобов'язання, прийняті будь-якою із Сторін, включаючи ті, які містяться в угоді щодо інвестиції або дозволі на інвестицію, які надають інвестиціям або діяльності у зв'язку з інвестиціями не перешкоджатимуть застосуванню режиму більш сприятливого, ніж той, який надається цим Договором у подібних випадках, тобто не матимуть будь-якого привілейованого становища, ніж той, що надається цим Договором у подібних випадках.
Досліджений судом Договір між Україною та Сполученими Штатами Америки про заохочення та взаємний захист інвестицій не містить обмежень чи застережень щодо того, що нове законодавство чи правила, які запроваджено в Україні, можуть спричинити більш обмежені умови для інвестицій на території будь-якої із сторін, ніж ті, що склалися на день підписання Угоди, а також не містить обмежень та застережень щодо того, що відповідні зміни у законодавстві чи правила не застосовуються протягом будь-якого часу після набуття чинності відповідним законом до тих інвестицій, які вже були внесені в компанії, створені за законодавством Україні на момент набуття чинності відповідним актом.
Слід зазначити, що для надання дозволу на застосування чи незастосування режиму до інвестицій GLВ Еast-West Trading Cо., LLC на основі не менш сприятливого ніж той, котрий в подібних ситуаціях надається інвестиціям або пов'язаним з ними діяльності громадян чи компаній будь-якої третьої країни, насамперед необхідно звернутись до компетентного органу Сторони договору між Україною та Сполученими Штатами Америки про заохочення та взаємний захист інвестицій з відповідним проханням, на підтвердження чого суду, належних та допустимих доказів позивачем не надано.
В даному випадку, виходячи з аналізу норми статті 13 Закону України "Про режим іноземного інвестування", положень постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.1996 № 928 "Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій", чинної до 19.03.2013 та положень постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2013 № 139 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації) іноземних інвестицій та її анулювання", чинної після 19.03.2013, щодо застосування державних гарантій захисту інвестицій, у разі виявлення порушень застосування режиму менш сприятливого, ніж той, який надається у подібних випадках, насамперед, слід звернутись до органу, який здійснював реєстрацію (перереєстрацію) іноземних інвестицій (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України), а у разі виникнення спору між іноземними інвесторами і державою з питань державного регулювання іноземних інвестицій та діяльності підприємств з іноземними інвестиціями - до суду.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Джі Ел Бі Іст Вест Трейдинг Ко" (GLB East-West Trading Co., LLC) у період з 1993 по 2005 роки до статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія" внесено іноземні інвестиції в розмірі 54 240,48 доларів США.
Аналіз норм законодавства, що регулюють іноземне інвестування та його гарантії, зокрема Законів України "Про інвестиційну діяльність", "Про іноземні інвестиції", "Про режим іноземного інвестування", "Про міжнародні договори України", свідчить про те, що до інвестицій ТОВ "Джі Ел Бі Іст Вест Трейдинг Ко" (GLB East-West Trading Co., LLC) внесених до ЗАТ "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія", застосування державних гарантій захисту іноземних інвестицій можливо у разі зміни законодавства, яке діяло на момент реєстрації іноземної інвестиції, з обов'язковою умовою - на вимогу іноземного інвестора.
Тобто, перебіг десятирічного строку застосування державних гарантій від зміни законодавства розпочинається з дня вимоги іноземного інвестора, яка не визнана чи оспорюється, тобто з дня його звернення до суду із позовом про застосування державних гарантій від зміни законодавства.
Таким чином, з матеріалів справи, пояснень сторін, судом не встановлено, що вимога інвестора оспорена чи не визнається, а він, на захист своїх прав, звернувся до суду із позовом.
Також слід зазначити, що Закон України "Про іноземні інвестиції", стаття 9 якого передбачає, що у разі, коли наступне спеціалізоване законодавство України про іноземні інвестиції змінює умови захисту іноземних інвестицій, зазначені в цьому Законі, до іноземних інвестицій протягом десяти років на вимогу іноземного інвестора застосовується спеціальне законодавство, що діяло на момент реєстрації інвестицій, втратив чинність 25.04.1994 (з дня опублікування Закону України від 19.03.1996 № 93/96-ВР "Про режим іноземного інвестування"), а потім 25.02.2000 (з набранням чинності, з дня опублікування Закону України від 17.02.2000 № 1457-III "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження") був скасований. Тому, посилання позивача на вказаний закон, з огляду на твердження про необхідність застосування державних гарантій захисту іноземних інвестицій від змін законодавства та застосування у правовідносинах із ЗАТ "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія" законодавства України, що діяло станом на 15.08.2005 року - реєстрації ТОВ "Джі Ел Бі Іст Вест Трейдинг Ко" (GLB East-West Trading Co., LLC) іноземної інвестиції, у якості внеску до статутного фонду ЗАТ "КАПТК", є безпідставними.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони України та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили в часі, крім випадків, коли вони скасовують або пом'якшують відповідальність. Згідно з висновками, викладеними в пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів) дію нормативно-правового акта в часі слід розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо бездіяльності Уряду України з невиконання статті 1 Угоди про торговельне та інвестиційне співробітництво між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки щодо зобов'язань Уряду України сприяти створенню привабливого інвестиційного клімату по відношенню, у тому числі, до інвестицій ТОВ "Джі Ел Бі Іст Вест Трейдінг КО" у ЗАТ "Кримсько Американська торгівельно-промислова компанія" суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 1 Угоди про торговельне та інвестиційне співробітництво між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки, підписаної 28 березня 2008 року, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2008 року № 432, що набрала чинності 03 червня 2008 року, сторонами підтверджено своє бажання сприяти створенню привабливого інвестиційного клімату та розширювати і диверсифікувати торгівлю товарами і послугами.
За змістом преамбули, Уряд України і Уряд Сполучених Штатів Америки (окремо "Сторона", разом "Сторони"): бажаючи розширити дружні стосунки та дух співпраці, розширити торгівлю і посилити економічні взаємозв'язки між Сторонами; визнаючи важливість стимулювання відкритого і передбачуваного середовища для міжнародної торгівлі та інвестицій; визнаючи переваги, які Сторони можуть отримати від зростання міжнародної торгівлі та інвестицій, а також те, що інвестиційні заходи, які перешкоджають торгівлі, та протекціоністські бар'єри в торгівлі можуть зменшити ці переваги; намагаючись сприяти прозорості та викоріненню хабарництва і корупції в міжнародній торгівлі та інвестиціях; визнаючи важливу роль недержавних інвестицій, як вітчизняних, так і іноземних, у подальшому зростанні, створенні робочих місць, розширенні торгівлі, покращенні технологій та посиленні економічного розвитку; визнаючи зростаючу важливість торгівлі послугами між державами Сторін; беручи до уваги позитивний вплив скорочення нетарифних бар'єрів із торгівлі задля сприяння зростанню торгівлі між Сторонами; визнаючи важливість забезпечення адекватного і ефективного захисту і правозастосування у сфері інтелектуальної власності, а також дотримання зобов'язань, що випливають із членства і дотримання положень міжнародних договорів стосовно захисту прав інтелектуальної власності; визнаючи важливість адекватного і ефективного захисту прав робітників відповідно до законодавства у сфері трудових відносин кожної із Сторін, а також покращення дотримання трудових прав, визнаних міжнародним правом; визнаючи важливість захисту та збереження довкілля у відповідності до законодавства про захист навколишнього середовища кожної із Сторін, та бажаючи забезпечити, щоб торгівля та політика у сфері захисту навколишнього середовища були взаємно підтримуючими на шляху до сталого розвитку держав Сторін; бажаючи заохочувати і підтримувати контакти між підприємствами і іншими суб'єктами господарювання в приватному секторі на території кожної з держав Сторін; підтверджуючи бажаність якомога швидшого розв'язання торгових та інвестиційних проблем між Сторонами; бажаючи укріпити багатосторонню торгову систему через приєднання до відповідних і взаємовигідних угод в рамках Світової організації торгівлі (СОТ); підтверджуючи, що ця Угода не суперечитиме правам і зобов'язанням цих Сторін згідно з угодами, домовленостями та іншими документами, що стосуються або були укладені в рамках СОТ; зазначаючи, що Договір між Україною та Сполученими Штатами Америки про заохочення та взаємний захист інвестицій (Двостороння угода про інвестиції), підписана 4 березня 1994 року між державами Сторін, та підтверджуючи, що ця Угода не суперечить правам і обов'язкам Сторін згідно із згаданим Договором; намагаючись створити механізм для подальшого діалогу щодо ініціатив з метою розширення торгівлі через посилення співпраці та більш комплексні домовленості, домовились укласти договір у точній відповідності із текстом Договору, що складається з 8 статей, як то визначено у статті 2, за для, створення Українсько-Американської ради з торгівлі і інвестицій (далі "Рада"), до якої увійдуть представники з кожної Сторони.
За змістом статті 3 укладеної угоди Рада повинна:
1. здійснювати моніторинг торговельних і інвестиційних відносин між Сторонами, визначати можливості для розширення торгівлі і інвестицій; визначати суттєві питання, що відносяться до захисту прав інтелектуальної власності, прав робітників, навколишнього середовища, які можуть бути запропоновані для обговорення в рамках засідань Ради;
2. розглядати конкретні торговельні та інвестиційні питання, що представляють інтерес для Сторін;
3. визначати перешкоди в торгівлі та інвестиціях між Сторонами і працювати над їх усуненням;
4. в разі необхідності залучати та отримувати поради представників приватного сектору і громадянського суспільства щодо питань, пов'язаних з роботою Ради.
На вимогу статті 5 ця Угода не може суперечити законодавству жодної із Сторін чи правам і обов'язкам кожної Сторони відповідно до будь-яких інших угод.
Судом не заперечується той факт, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Джі Ел Бі Іст Вест Трейдинг Ко» (GLB East-West Trading Co., LLC) у період з 1993 по 2005 роки (дати реєстрації інформаційних повідомлень про внесення іноземних інвестицій: 30.04.1993, 31.07.2002, 18.09.2002, 15.08.2005) до статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія" внесено іноземні інвестиції в розмірі 54 240,48 доларів США, зареєстровані у відповідності до вимог чинного законодавства України, а 03 червня 2008 року Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки підтверджено своє бажання сприяти створенню привабливого інвестиційного клімату та розширювати і диверсифікувати торгівлю товарами і послугами.
Однак, позивач помилково вважає, що на нього та на ЗАТ Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія" не поширюється дія інших законів України, обов'язок з дотримання яких, насамперед, передбачено Конституцією України - Основним Законом України.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 29.01.2002 року у справі №1-рп/2002 за конституційним поданням Кабінету Міністрів України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" та частини першої статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (справа про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями), регулювання інвестиційної діяльності здійснюється не лише актами законодавства України, а й міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Ці договори, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Як засвідчує системний аналіз положень міжнародних договорів про взаємний захист інвестицій, укладених Україною впродовж 1994-2001 років, вони не передбачають створення для іноземних інвесторів пільгового режиму інвестиційної діяльності. У відповідних статтях таких договорів наголошується, що приймаючою стороною для іноземних інвесторів має бути створений режим, не менш сприятливий, ніж стосовно власних громадян або підприємств чи громадян або підприємств третіх країн. Конституційний Суд України вважає, що в цьому разі поняття "національний режим" і "режим не менш сприятливий, ніж стосовно власних громадян і підприємств" за суттю є тотожними.
Тобто, застосування до підприємств з іноземними інвестиціями національного режиму валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) відповідає взятим Україною за зазначеними договорами міжнародним зобов'язанням.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Аналогічна норма, встановлена в статті 7 Закону України "Про режим іноземного інвестування", знайшла своє відображення і в Господарському кодексі України, частині першій статті 394, відповідно до змісту якої на території України щодо іноземних інвестицій встановлюється національний режим інвестиційної діяльності, за винятками, передбаченими цим Кодексом, іншими законами і чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Кримське територіальне управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, відповідно до Положення, затвердженого Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 31 січня 212 року № 215, до якого звернувся позивач із вимогою, входить до системи Комісії, їй підпорядковане і підзвітне, реалізує у регіоні завдання, покладені на комісію Законами України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", "Про цінні папери та фондовий ринок", "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", "Про акціонерні товариства", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг", "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансування тероризму" та іншими законодавчими актами в межах повноважень, що визначені рішеннями Комісії та Положенням про Кримське територіальне управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Зокрема, статтею 5 Закону України від 30.10.1996 № 448/96-ВР "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" визначено, що правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні, державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
Метою державного регулювання ринку цінних паперів відповідно до статті 2 названого Закону є:
- реалізація єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх похідних;
- створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства;
- одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів;
- забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів;
- гарантування прав власності на цінні папери;
- захист прав учасників фондового ринку;
- інтеграція в європейський та світовий фондові ринки;
- дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства;
- запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів;
- контроль за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів.
Отже, як убачається з наведеного, Кримське територіальне управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку не є органом Уряду України, що регулює відносини, пов'язані з іноземними інвестиціями в Україні, та відносини, що виникають при здійсненні інвестиційної діяльності в Україні.
Неможливо розцінювати твердження позивача, що застосовані до ЗАТ "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія" санкції за недотримання останнім норм чинного законодавства України, у тому числі Закону України від 30.10.1996 № 448/96-ВР "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", обмежують захист інвестицій GLВ Еast-West Trading Cо., LLC чи свідчать про застосування та незастосування режиму до цих інвестицій на основі не менш сприятливого ніж той, що в подібних ситуаціях надається інвестиціям, як і неможливо стверджувати, що це свідчить про ненадання інвестиціям GLВ Еast-West Trading Cо., LLC режиму не гіршого, ніж той, що встановлений міжнародним правом, ненаданням їм справедливого та неупередженого режиму.
Приписами статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" передбачено, що інвесторам в Україні, у тому числі іноземним, забезпечується рівноправний режим, що виключає вживання заходів дискримінаційного характеру, які могли б перешкоджати управлінню інвестиціями і їх ліквідації, а приписами статті 7 Закону України "Про режим іноземного інвестування" встановлено національний режим інвестиційної діяльності, що підтверджує рівність іноземних інвесторів з українськими, і, зокрема, гарантує іноземним інвесторам рівні умови повернення інвестиційних засобів.
Враховуючи вказані вище норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що пільги щодо недотримання іноземним інвестором (GLВ Еast-West Trading Cо., LLC) норм чинного законодавства України, яке регулює питання здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні, не передбачені.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи ТОВ "Джі Ел Бі Іст Вест Трейдінг Ко" відповідь на вимогу про застосування державних гарантій у листі від 14.09.2012 № 02/04/1568 Кримського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку не йшла мова про відмову у застосуванні державних гарантій захисту іноземних інвестицій. Останнім з цього приводу зазначено лише те, що до листа, підписаного ОСОБА_7 не надано копії довіреності на представлення інтересів ТОВ "Джі Ел Бі Іст Вест Трейдінг Ко" та копії інформаційного повідомлення про внесення іноземної інвестиції, засвідченої належним чином.
Як то було встановлено судом, Кримське територіальне управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку не є органом Уряду України, що регулює відносини, пов'язані з іноземними інвестиціями в Україні, чи відносини, що виникають при здійсненні інвестиційної діяльності в Україні, а тому позивач не позбавлений можливості звернення до відповідних компетентних органів, щодо застосування державних гарантій захисту інвестицій, якщо вважає, що не дотримано його прав, які потребують державного захисту.
Щодо бездіяльності Уряду України в особі Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами суд зазначає.
Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України (Держінвестпроект України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.
Держінвестпроект України входить до системи органів виконавчої влади, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері інвестиційної діяльності та управління національними проектами (стратегічно важливими проектами, що забезпечують технологічне оновлення та розвиток базових галузей реального сектору економіки України).
Хоча Держінвестпроект України відповідно до покладених на нього завдань і забезпечує реалізацію державної політики у сфері інвестиційної діяльності, державно-приватного партнерства та управління національними проектами, сприяє залученню вітчизняних та іноземних інвестицій в економіку України, проте не оспорює належне ТОВ "Джі Ел Бі Іст Вест Трейдінг Ко" право захисту його інвестицій, як і не чинить перешкод у невизначеності у суб'єктивному праві, належному позивачу, щодо застосування державних гарантій захисту іноземних інвестицій.
Відповідно до статті 6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.
Не зважаючи на те, що за змістом норм, визначених у статті 22 ГК України держава здійснює управління державним сектором економіки відповідно до засад внутрішньої і зовнішньої політики; застосовує до суб'єктів господарювання у державному секторі економіки усі засоби державного регулювання господарської діяльності, передбачені цим Кодексом, враховуючи особливості правового статусу даних суб'єктів, проте в силу приписів частини п'ятої статті 19 ГК України держава, у тому числі в особі державних органів, підприємств, установ, позбавлена можливості будь-якого втручання у діяльність суб'єктів господарювання, які є вільними на свій страх та ризик здійснювати цю діяльність.
Відповідно до частини п'ятої статті 19 ГК України незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняється.
Зокрема, слід наголосити на тому, що застосування державних гарантій, які визначаються законодавством, що діяло на момент вкладення інвестицій, у разі зміни законодавства про режим іноземного інвестування можливо на вимогу іноземного інвестора у випадках і в порядку, визначених законом.
Тобто, передбачена у частині другій статті 397 ГК України можливість застосування гарантії здійснення іноземних інвестицій не дає інвесторам права звернення до будь-якого органу та у будь-якому випадку. За змістом названої норми, застосування державних гарантій захисту інвестицій можливо у разі виникнення відповідного випадку, який дає право на звернення інвестора у порядку визначеному законом.
Як убачається з наявного в матеріалах справи листа Кримського регіонального центру з інвестицій та розвитку від 22.04.2013 № 54 "Щодо компанії "Джі Ел Бі Іст Вест Трейдінг Ко", останнім офіційно повідомлено Держінвестпроект України, що компанія "Джі Ел Бі Іст Вест Трейдінг Ко" ("GLВ Еast-West Trading Co., LLC") протягом 2012 -2013 років до Кримського регіонального центру з інвестицій та розвитку у письмовій формі, або усній формі не зверталась, інформаційних запитів будь-якими каналами (у тому числі електронною поштою) не надсилала.
За змістом наведеного, суд приходить до висновку, що бездіяльності відповідача Уряду України в особі Держінвестпроекту України повинна, якнайменш, передувати дія інвестора (позивача), яка залишена без уваги чи проігнорована відповідачем.
В даних відносинах, що склалися у іноземного інвестора - ТОВ "Джі Ел Бі Іст Вест Трейдінг Ко" ("GLВ Еast-West Trading Co., LLC") з Урядом України, в особі Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України чи Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, у тому числі їх територіальних органів - Кримського регіонального центру з інвестицій та розвитку, Кримського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, бездіяльності з боку Уряду України, державних органів України, судом не виявлено.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Водночас, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 2, ст. 104 КАС України судовому захисту в порядку адміністративного судочинства підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Слід зазначити, що дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо вони, по-перше, вчинені з перевищенням визначених законом повноважень, та, по-друге, є юридично значимими, тобто мають безпосередній вплив на стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.
Надаючи оцінку доводам сторін та доказам на їх підтвердження, вирішуючи спір по суті вимог щодо протиправної бездіяльності Уряду України з невиконання міжурядової угоди, укладеної між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки щодо зобов'язань Уряду України сприяти створенню привабливого інвестиційного клімату по відношенню, у тому чмслі до інвестицій ТОВ "Джі Ел Бі Іст Вест Трейдінг Ко", внесених до ЗАТ "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія", судом не встановлено зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків ТОВ "Джі Ел Бі Іст Вест Трейдінг Ко" ("GLВ Еast-West Trading Co., LLC"), неможливість реалізації законних прав інвестора, які б могли бути наслідком дій Уряду України, а тим більш бездіяльності Уряду України, у тому числі в особі Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України чи Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, чи їх територіальних органів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Уряд України в особі Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України у рамках публічно-правових відносин з ТОВ "Джі Ел Бі Іст Вест Трейдінг Ко" ("GLВ Еast-West Trading Co., LLC") не порушувало прав позивача у тому числі по відношенню до інвестицій, внесених до статутного фонду ЗАТ "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія".
Водночас, згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
З огляду на викладене, завдання, покладені на Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України, за своєю правовою природою, є їх виключною компетенцією (дискреційними повноваженнями), тобто втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведених органів та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Наводячи позицію про дискреційні повноваження, суд наголошує на тому, що позивачем при зверненні до суду, а під час судового розгляду, не конкретизовано, зокрема, якими саме дискримінаційними заходами Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України чи Уряд України (в особі усіх його органів) і яким чином останні у період з 1993 по 2012 роки, у тому числі після 15.08.2005 року, про що ним вказано у вимозі про застосування державних гарантій, порушено права ТОВ "Джі Ел Бі Іст Вест Трейдінг Ко" ("GLВ Еast-West Trading Co., LLC"), як іноземного інвестора, в чому полягало несумлінне виконання Державним агентством з інвестицій та управління національними проектами України своїх службових обов'язків, що призвели до бездіяльності та допущення, на думку позивача, в своїй діяльності/бездіяльності порушення прав позивача.
Поряд з цим, за змістом статті 6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги, що до компетенції Держінвестпроекту України не входить надання будь-яких пропозицій та вчинення будь-яких дій, спрямованих на забезпечення провадження діяльності господарюючих суб'єктів, в тому числі ТОВ "Джі Ел Бі Іст Вест Трейдінг Ко" ("GLВ Еast-West Trading Co., LLC") та ЗАТ "Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія", у суду відсутні належні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Уряду України в особі Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України, у тому числі в частині відсутності будь-якого реагування на вимогу ТОВ "Джі Ел Бі Іст Вест Трейдінг Ко" ("GLВ Еast-West Trading Co., LLC") про застосування державних гарантій.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини першої статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статей 69, 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
На вимогу частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Під час розгляду справи доводи позивача спростовані належними та беззаперечними доводами та доказами на їх підтвердження, наданими відповідачем. Інші твердження позивача не спростовують зроблених судом висновків.
Підстав для розподілу судових витрат у відповідності до положень статті 94 КАС України судом не виявлено.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено 22.11.2013.
Керуючись статтями 11, 69, 94, 160 - 163, 186, 254 КАС України, суд -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
На постанову прийняту згідно частини третьої статті 160 КАС України (у разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови) апеляційна скарга подається протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії постанови.
Постанову може бути оскаржено до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.
Головуючий суддя А.О. Кушнова
Суддя О.І. Панов
Суддя Д.В. Сидоренко