Справа № 127/2-а-2027/11
Провадження № 2-а/127/869/13
21.11.2013 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Антонюка В.В., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій відповідача неправомірними, зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30 відсоткову надбавку до пенсії як дитині війни та виплачувати її в подальшому, -
Позивач звернувся до суду з позовом і просив визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити недоплачену 30 відсоткову надбавку до пенсії як дитині війни за період, починаючи з 01.01.2006 р. та в подальшому.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.11.2013р. позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без розгляду в частині вимог за період шестимісячного строку до дня звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до вимог ст. 183-2 КАС України справа розглядається в порядку скороченого провадження одноособово суддею без проведення судового засідання та виклику сторін. Дослідивши докази та давши їм належну правову оцінку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” №2195-ІV від 18.11.2004 р., та має статус “дитини війни” (копія пенсійного посвідчення, копія паспорту).
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Редакція цієї статті набрала чинності з 1 січня 2006 року. Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України №2195-ІV викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Проте, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22.05.2008 р. визнано неконституційним положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” 107-VI від 28.12.2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України №2195-ІV в новій редакції. Отже з 22.05.2008 р. було відновлено дію ст. 6 Закону України №2195-ІV, яка не була більше призупинена чи змінена, у тому числі у 2011 році.
Відповідно до ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно зі ст. 6 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” непрацездатні громадяни, крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення, мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Суд вважає, що поняття „мінімальна пенсія за віком”, про яке йдеться в ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” підлягає застосуванню щодо спірних правовідносин, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно ст. 21 ЗУ „Про державний Бюджет на 2011 рік” встановлено у 2011 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 750 гривень, з 1 квітня - 764 гривні, з 1 жовтня - 784 гривні, з 1 грудня - 800 гривень.
Законом України від 14.06.2011 р. № 3491-УІ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19.06.2011 р. установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання пункту 7 Закону України від 14.06.2011 р. № 3491-УІ Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 від 06.07.2011 р. „Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”. Постановою КМУ України, яка набрала чинності з 23.07.2011 р., встановлено дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 грн.
Закони України є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Також відсутній Закон України, відповідно до якого можливо було врегулювати питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 р. № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.
Згідно ст.75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні і яка здійснює свої повноваження відповідно до ст.85 Конституції України, в тому числі визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики ( п.5 ч.1).
Таким чином, Закон України „Про соціальний захист дітей війни” до даних спірних правовідносин є загальним. А тому, при застосуванні закону перевагу мають спеціальні норми, яким, зокрема, є Закон України від 14.06.2011 р. № 3491-УІ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який до того ж був прийнятий пізніше.
Враховуючи те, що до 23.07.2011 р. Кабінетом Міністрів України не було розроблено механізму нарахування підвищення в розмірі 49,80 грн., а вимоги ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не скасовано, не змінено і не призупинено, то суд вважає, що по день набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України № 745, прийнятою 06.07.2011 року, необхідно застосовувати вимоги ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до ст. 162 ч.2 КАС України суд при вирішенні справи може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. ст. 99-100 КАС України строк для звернення до адміністративного суду встановлений у шість місяців, а тому позивач має право на підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком починаючи з 17.12.2010 р. по 17.05.2011р.
Щодо вимог позивача з приводу зобов'язання відповідача обраховувати надбавку до пенсії і в подальшому, то дані вимоги не відповідають змісту законодавства, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин, а тому в цій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ч.4 ст. 9, ч.2 ст. 11, ст. ст. 17, 94, 99, 100, 162 ч.2, 183-2 КАС України, -
Позов задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо відмови ОСОБА_1 підвищення до пенсії, виходячи з встановленого ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” розміру 30% мінімальної пенсії за віком, протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачене підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в розмірі, що обчислюється з урахуванням, встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з 17 грудня 2010 року по 17 травня 2011 року.
В решті позову відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова суду підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання її копії через Вінницький міський суд Вінницької області до Вінницького апеляційного адміністративного суду.
Постанова є остаточною, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку.
Суддя: