18 листопада 2013 року Справа № 13/5026/2677/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Селіваненко В.П.
суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Бєлячкова О.В.
від відповідача: Ахмістов О.М.
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013р.
у справі № 13/5026/2677/2011 Господарського суду Черкаської області
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Публічного акціонерного товариства "АЗОТ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Закрите акціонерне товариство "Укргаз-Енерго"
про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно,
Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" про зобов'язання відповідача повернути позивачеві безпідставно набуте майно - 108390,810тис.куб. природного газу, який був відібраний в лютому 2008 року із газотранспортної системи ПАТ "Укртрансгаз".
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2012р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Закрите акціонерне товариство "Укргаз-Енерго".
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.01.2012 року (суддя Скиба М.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року (судді: Ткаченко Б.О., Разіна Т.І., Шипко В.В.), у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити: зобов'язати Публічне акціонерне товариство "АЗОТ" повернути позивачеві безпідставно набуте майно - 108390,810 тис.куб.м. природного газу. Заявник мотивує вимоги касаційної скарги тим, що факт відібрання 108390,810тис.куб. природного газу з газотранспортної системи позивача в лютому 2008 року відповідачем не оспорюється, однак вказані обсяги не були виділені ні відповідачу, ні Закритому акціонерному товариству "Укргаз-Енерго", з яким у останнього були договірні відносини, тому суди безпідставно не застосувати положення ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України. Крім того, суди безпідставно вказали на те, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки про факт відібрання відповідачем природного газу у вказаний період стало відомо лише у 2011році, тобто суди не прийняли до уваги норми ст. 261 ЦК України.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено:
28.11.2007 року між Закритим акціонерним товариством "Укргаз-Енерго" (постачальник, 3-тя особа) та Відкритим акціонерним товариством "АЗОТ", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "АЗОТ", (покупець, відповідач) укладено договір на постачання природного газу № 8/77/Х-08 (далі - Договір).
За умовами договору постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п 2 даного договору.
Пунктом 2.1.1 договору встановлено обсяг газу, що планується поставити за даним Договором у лютому 2008 року - 113 442,00тис.куб.м.
18.02.2008 року між постачальником та покупцем укладено додаткову угоду № 2 до договору, якою визначено вартість природного газу в лютому 2008 року.
18.02.2008 року між постачальником та покупцем укладено додаткову угоду № 2/1 до договору, якою узгоджено плановий обсяг споживання природного газу в лютому 2008 року, який складав орієнтовно 115000,00тис.куб.м.
Судами встановлено, що в лютому 2008 року спірні обсяги газу відповідач отримав від постачальника - третьої особи на підставі вищезазначеного договору.
Судами також встановлено, що у лютому 2008 року для відповідача виділялось 115 000,00тис.куб.м. природного газу постачальником - Закритим акціонерним товариством "Укргаз-Енерго", що підтверджується матеріалами справи та висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 24.05.2013р. №10363/12-45, здійсненої на виконання судової ухвали Київським науково - дослідним інститутом судових експертиз.
Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються, зокрема, до вимоги про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
З встановлених судовими інстанціями обставин вбачається, що відповідач набув спірне майно - природний газ у вказаних обсягах на підставі вищезазначеного договору. Судами також встановлено, що позивач у даному випадку здійснював лише транспортування спірного обсягу газу, однак не є ні його власником, ні постачальником, тоді як право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, належить саме власнику майна. А відтак, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили в задоволенні позову.
Щодо посилань касаційної скарги на порушення судами попередніх інстанцій ст. 261 ЦК України, то судова колегія касаційної інстанції відзначає наступне.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Таким чином, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Як вбачається із вищевикладеного, суди попередніх інстанцій розглянули спір по суті і встановили відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача і саме з цих підстав відмовили у позові.
З огляду на викладене, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013р. у справі № 13/5026/2677/2011 - без змін.
Головуючий суддя Селіваненко В.П.
Судді Жаботина Г.В.
Ковтонюк Л.В.