08 листопада 2013 року м. Київ К/800/55001/13
суддя Вищого адміністративного суду України Юрченко В.В., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 22 вересня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу про зобов'язання вчинити певні дії,
Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 22 вересня 2011 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу залишено без задоволення, а постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 22 вересня 2011 року - без змін.
ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
З постанови Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 22 вересня 2011 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року вбачається, що суди при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які би могли бути підставою для скасування чи зміни ухвалених судових рішень.
У доводах касаційної скарги також відсутні належні обґрунтування підстав для скасування чи зміни ухвалених судових рішень.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 було звільнено з посади головного спеціаліста відділу з призначення пенсії в управлінні ПФУ в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я, тобто до досягнення нею пенсійного віку. Оскільки державний службовець ОСОБА_1 на момент її звільнення на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України встановленого законодавством пенсійного віку не досягла, вона не мала права на отримання цієї допомоги.
Правова позиція Верховного Суду України полягає в тому, що необхідною умовою для отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів на підставі частини тринадцятої статті 37 «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ є наявність права на вихід на пенсію державного службовця на момент звільнення з роботи.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з урахуванням правових позицій та судової практики Вищого адміністративного суду України.
З наведеного вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Керуючись статтями 211, 213, п.5 ч.5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 22 вересня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Юрченко
Суддя В.В. Юрченко