05 листопада 2013 року К/800/53716/13
Суддя Вищого адміністративного суду України Олендер І.Я., перевіривши дотримання статей 17, 20, 210, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідність вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року та ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 15 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку про зобов'язання вчинити певні дії, -
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалюючи такі рішення суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що оскільки тільки у червні 2012 року позивач звернувся з позовом до суду про зобов'язання відповідача надати відповідь на його скаргу від 18 липня 2011 року, то в даному випадку пропущено строк звернення до суду, передбачений частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, та відповідно до вимог статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судами порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.
Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
З оскаржуваних судових рішень вбачається, що при їх ухвалені, суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судових рішень, відсутні такі підстави і в обґрунтування касаційної скарги.
З наведеного вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від
24 вересня 2013 року та ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 15 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Вищого адміністративного суду України І.Я. Олендер
З оригіналом згідно
Помічник судді Маліновський О.О.
Суддя І.Я. Олендер