"18" листопада 2013 р. м. Київ К-51488/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В.
суддів Кошіля В.В.
Моторного О.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуОкремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України
на постанову Господарського суду Київської області від 03.06.2008
та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2009
у справі № А6/221-08
за позовомБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції
доВійськової частини 1492
простягнення заборгованості,-
Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція звернулась до Господарського суду Київської області з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) до Військової частини 1492 про стягнення 8 130,93 грн. податкового боргу.
Постановою Господарського суду Київської області від 03.06.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2009, позов задоволено; з Військової частини 1492 стягнуто 8 130,93 грн. податкового боргу.
Окремий контрольно-пропускний пункту «Київ» Державної прикордонної служби України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, подав касаційну скаргу, у відповідності до якої просить скасувати постанову Господарського суду Київської області від 03.06.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2009, та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що:
- податковим органом 16.07.2007 була проведена перевірка відповідача з питань своєчасності перерахування узгодженої суми податкового зобов'язання платника податків до бюджету з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, за результатами якої складено акт № 126 від 16.07.2007;
- відповідно до вказаного акту перевірки відповідачем було виявлено порушення позивачем п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»;
- на підставі висновків вказаного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002071720/0 від 16.07.2007 про застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі 6 933,70 грн. (за затримку понад 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податків з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів) та № 0002071720/0 від 16.07.2007 про застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі 245,45 грн. (за затримку до 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податків з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів);
- штрафні санкції, застосовані вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, відповідачем не оскаржені та своєчасно сплачені не були, а тому, з врахуванням заборгованості, що обліковувалась за відповідачем станом на 27.03.2008 у сумі 9 423,24 грн., а також часткової сплати відповідачем 08.05.2008 податкового боргу у сумі 2 343,00 грн., заборгованість відповідача перед бюджетом станом на час прийняття судового рішення становить 8 130,93 грн.
Задовольняючи позов про стягнення податкового боргу в повному обсязі, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно п.1.3 ст.1 названого Закону податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 названого Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цим законом, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність законних підстав для задоволення позову.
З огляду на встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини, беручи до уваги вимоги вищенаведених норм, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з наданою судом першої та апеляційної інстанцій правовою оцінкою обставин справи, не спростованою доводами касаційної скарги, щодо обґрунтованості вимог податкового органу про стягнення податкового боргу.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд попередніх інстанцій повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України залишити без задоволення.
2. Постанову Господарського суду Київської області від 03.06.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2009 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
СуддіВ.В. Кошіль
О.А. Моторний