14 листопада 2013 року м. Київ К/800/7409/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Електропівденмонтаж-3" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року у справі № 2а/0470/318/12 за позовом прокурора Самарського району м.Дніпропетровська в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська до товариства з обмеженою відповідальністю "Електропівденмонтаж-3" про відшкодування витрат на доставку пенсій, -
У червні 2009 року прокурор Самарського району м.Дніпропетровська в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Електропівденмонтаж-3", в якому просив стягнути з відповідача 39074 грн. 91 коп. заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій відповідно до п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідно до списку №2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" підприємства вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах до досягнення працівником загального пенсійного віку, встановленого ст.12 Закону. Згідно з Прикінцевими положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зберігається порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по списку № 2. Згідно з розрахунків сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, відповідачу необхідно було покрити витрати на виплату та доставку пенсії за період з серпня 2011 року - по січень 2012 року по списку № 2 в сумі 39074 грн. 91 коп. яка виплачена ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Відповідачем зазначена сума сплачена не була, а тому позивач вимушений був звернутися до суду з даним позовом.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року, позовні вимоги задоволені. Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю "Електропівденмонтаж-3" на користь управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська заборгованість по відшкодуванню сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 39 074,91 грн.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями товариство з обмеженою відповідальністю "Електропівденмонтаж-3" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що колишнім працівникам відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, була призначена пенсія за віком на пільгових умовах.
Управлінням Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська направлялися до товариства з обмеженою відповідальністю "Електропівденмонтаж-3" розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за серпень 2011 р. - січень 2012 р. Загальна заборгованість складає 39074,91 грн.
Заборгованість відповідача перед позивачем по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах становить 39074,91 грн., що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період серпень 2011 р. - січень 2012 р. Вказана заборгованість відповідачем у добровільному порядку не погашена.
Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що згідно розрахунків управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська відповідач повинен був сплатити суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій працівникам відповідача, призначених на пільгових умовах за період з серпня 2011 року по січень 2012 року по списку № 2 в сумі 39074 грн. 91 коп.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-ІV (далі - Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV), зокрема: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески, згідно зі статтею першою вказаного Закону - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003р. № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, визначено, зокрема підпунктами "б" - "з" частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення".
Разом з тим, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003р. № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991р. № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (статтями 27 та 28). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначений Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1.
Відповідно до пункту 6.4 вказаної Інструкції Пенсійний фонд щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилає підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій, визначає розмір сум до відшкодування на поточний рік.
Підприємства відповідно до вимог пункту 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Згідно пункту 1 статті 1 та пунктом 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Отже, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, які відповідач відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-ІV зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду, у розумінні цього Закону вважаються внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтями 14, 15 Закону України від 09.07.2003р. № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України.
Відповідно до абзацу 6 частини 2 статті 17 та частини шостої статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Абзацом восьмим пункту 3 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право органів Пенсійного фонду звертатися до суду з позовами про стягнення недоїмки.
Судами попередніх інстанцій встановлена наявність у відповідача заборгованості з витрат на виплату і доставку пільгових пенсій. Органом Пенсійного фонду направлено на адресу відповідача та вручено під розписку уповноваженій особі відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, в яких зазначені суми пенсій, виплачені пенсіонерам разом з витратами на доставку цих пенсій.
Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 39074,91 грн. заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій відповідно до п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідно до списку №2
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Електропівденмонтаж-3" відхилити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: