"29" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/88621/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді: Заїка М.М., Штульман І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 29.12.2009р. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 09.08.2010р. у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про зобов'язання нарахувати та виплатити їй заборгованість з недоплаченої одноразової компенсації в зв'язку з втратою годувальника з урахуванням індексу інфляції відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на квітень 2003 року.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 29.12.2009р., яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 09.08.2010р., у задоволенні позову відмовлено.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилась позивач, подала касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Згідно частини 2 статті 99 КАС України (в редакції станом на час звернення до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини 1 статті 100 КАС України (в редакції станом на час звернення до суду) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Так, судами встановлено, що позивач звернулась до суду 05.11.2009р. із позовом про стягнення недоплаченої у серпні 2003 року одноразової компенсації за втрату годувальника.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем подано позов із пропуском строку звернення до суду, поважних причин пропуску такого строку не наведено, а позивач наполягав на застосуванні наслідків пропуску такого строку.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки суду не спростовують і є безпідставними, оскільки позивач звернулась до суду із вказаним позовом із пропуском строку, встановленого частиною 2 статті 99 КАС України, відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропуску такого строку, що згідно частини 1 статті 100 КАС України є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Також до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення Цивільного кодексу України, в т.ч. статті 268, оскільки відповідно до статті 1 цього Кодексу цивільним законодавством регулюються цивільні відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дарницького районного суду м. Києва від 29.12.2009р. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 09.08.2010р. у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: М.М. Заїка
І.В. Штульман