"11" листопада 2013 р. м. Київ К-41256/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
за участю секретаря Корженкової І.О.
представників: позивача Стойко Т.С.,Овчаренко Т.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра-Хліб»
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010
у справі №А18/325-07
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра-Хліб»
до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Господарського суду Київської області від 28.08.2007 позов ТОВ «Деметра-Хліб» задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Обухівському районі №00015323001/0911, №00015323001/0912 від 27.06.2007.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010 постанову Господарського суду Київської області від 28.08.2007 скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідачем проведено невиїзну позапланову документальну перевірку з питань включення позивачем до складу податкового кредиту по податку на додану вартість за березень та квітень 2004 року сум податку на додану вартість, а також включення до складу валових витрат придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Бізнес Партнер ЛТД» за період з 01.01.2004 по 30.06.2004, за результатами якої складено акт № 1026/231/24885032 від 19.06.2007.
На підставі акта перевірки 27.06.2007 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 00015323001/911, яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на загальну вартість 15005 грн., в тому числі за березень 2004 року в сумі 2865 грн., за квітень 2004 року в сумі 12140 грн., а також визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 15000,05 грн. та штрафні санкції в сумі 7502,50 грн.; №00015323001/0912, яким знято з коригованих валових витрат отриману сировину за І півріччя 2004 року в сумі 18756 грн. та визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 18756 грн. та штрафні санкції в сумі 9378 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновки відповідача обумовлені тим, що у період з 01.01.2004 по 30.06.2004 ТОВ «Деметра-Хліб» мало господарські відносини з ТОВ «Бізнес Партнер ЛТД». Внаслідок виконання господарських зобов?язань позивачем отримано жито на загальну суму 90030,00 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 22.02.2005 визнано недійсними установчі документи ТОВ «Бізнес Партнер ЛТД» (свідоцтво про державну реєстрацію, статут та установчий договір) від дати державної реєстрації, тобто з 01.12.2003, реєстрацію ТОВ «Бізнес Партнер ЛТД» платником податку на додану вартість від дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість, тобто з 23.01.2003, первинні документи та податкові накладні з реквізитами ТОВ «Бізнес-Партнер ЛТД» від дати реєстрації, тобто з 23.01.2003.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що ТОВ «Бізнес - Партнер ЛТД» не набуло статусу юридичної особи від дати реєстрації, тобто з 01.12.2003, тому господарські операції з таким підприємством є нелегітимні, у зв?язку з чим позивач протиправно включив до валових витрат та податкового кредиту суми, які вважаються не підтвердженими належним чином оформленими первинними документами. Зазначені висновки відповідача підтримані судом апеляційної інстанції, що стало підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон) визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1 ст. 5 Закону).
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Крім цього, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону зазначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
В свою чергу, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.4.5 вказаного пункту забороняється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) - чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно пункту 9.6 статті 9 Закону свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку діє до дати його анулювання, яке відбувається у передбачених випадках.
Абзацом третім підпункту 25.2 пункту 25 Положення про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року № 79 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 року за № 208/4429 (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва відбувається також у випадку прийняття судом (господарським судом) рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, про що є відповідне рішення суду (господарського суду), чи скасування державної реєстрації органом державної реєстрації, про що є повідомлення органу державної реєстрації.
Аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку, що, за умови фактичного здійснення господарської операції, наявність у особи права складати податкові накладні пов'язане з фактом її реєстрації як платника податку на додану вартість. При цьому Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачена можливість анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість з моменту його видачі.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив того, що позивач, за накладними № 61 від 26.03.2004, № 23 від 01.04.2004, № 25 від 05.04.2004, № 34 від 21.04.2004, № 109 від 26.04.2004 та податковими накладними № 61 від 26.03.2004, № 23 від 01.04.2004, № 25 від 05.04.2004, № 34 від 21.04.2004, № 109 від 26.04.2004 отримав від ТОВ «Бізнес Партнер ЛТД» жито групи А на загальну суму 90030 грн. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі, на підтвердження розрахунків перевіркою встановлені банківські виписки № 0000019 від 26.03.2004, № 0000028 від 02.04.2004, № 0000031 від 07.04.2004, № 0000042 від 23.04.2004, № 0000044 від 27.04.2004, № 0000046 від 29.04.2004, № 0000047 від 30.04.2004 на загальну суму 90030,00 грн. В бухгалтерському та податковому обліку позивача дана операція відображена відповідним чином.
Факт виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентом відповідачем не заперечується.
Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 22.02.2005 про визнання недійсними статуту та свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Бізнес-Партнер ЛТД», на які посилався відповідач, прийняті після завершення господарських операцій з поставки зерна позивачу.
Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулюються нормами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців».
Так, статтею 18 вказаного Закону (в редакції, що існувала на час вирішення спору) визначено: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
На час укладення та виконання оспорюваних господарських операцій контрагент позивача був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, зареєстрованою в ЄДРПОУ та платником податку на додану вартість. Ухвалення судом рішення про визнання недійсними установчих документів контрагента, та пов'язане з ним подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляють правового значення податкових накладних, виданих у відповідності до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за такими господарськими операціями.
Крім того, чинним законодавством не передбачено обов'язок платника податку контролювати дотримання закону його контрагентами та виконання ними своїх обов'язків, у тому числі сплату податкових зобов'язань, а також відповідати за будь-які інші порушення ними приписів чинного законодавства.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра-Хліб» задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010 скасувати.
Постанову Господарського суду Київської області від 28.08.2007 залишити в силі.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун