18 листопада 2013 року м. Київ К/800/534/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Моторного О.А. - головуючого,
Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби
на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від19.03.2012
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012
у справі № 2а/2570/368/2012
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції у м. Чернігові
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.03.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012, позов задоволено частково: податкове повідомлення-рішення від 30.03.2007 № 0001241720/0 визнане протиправним та скасоване в частині визначення зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 283 376,47 грн.; податкове повідомлення-рішення від 30.03.2007 № 0001251720/0 визнане протиправним та скасоване в частині визначення зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 579 506,00 грн. - за основним платежем та 289 594,00 грн. - за штрафними санкціями; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової документальної перевірки позивача (на підставі відповідних наказів та направлень на перевірку та згідно постанови слідчого від 19.12.2006) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004 по 31.12.2006, складений акт від 27.03.2007 № 263/17-219/НОМЕР_1, в якому встановлено порушення вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: включення позивачем до декларацій про доходи сум понесених витрат, які не підтверджені документально та включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, також, документально не підтверджених.
Крім того, згідно з висновками зазначеного акта перевірки, ФОП ОСОБА_4 не подала декларації про доходи за І півріччя, 9 місяців 2006 року, 2006 рік, податкові декларації з податку на додану вартість за серпень-листопад 2004 року, січень 2005 року; занизила оподатковуваний дохід за 2004 рік на 727 132,35 грн., за 2005 рік на 1 188 996,80 грн. та за 2006 рік на 12 611 261,40 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 408 671,95 грн., а також податкових зобов'язань з ПДВ за квітень 2004 року-грудень 2006 року на загальну суму 843 380,00 грн.
Даний висновок зроблено податковим органом на підставі порівняння даних податкових декларацій, поданих позивачем за відповідні звітні податкові періоди, та виписок банку за період, що перевірявся, по розрахунковому рахунку 26002501832247, відкритому в Чернігівському ЦВ Промінвестбанку України для розрахункового обслуговування підприємницької діяльності позивача.
Отже, оподатковуваний дохід контролюючим органом було визначено з урахуванням витрат, сума яких визначена згідно із нормами витрат, затверджених в додатку № 6 до Інструкції «Про прибутковий податок з громадян», затвердженої наказом ДПА України від 21.04.1993 № 12, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 за № 64, для посередницьких послуг, інших видів діяльності, в тому числі торгівельної діяльності.
На підставі акта перевірки, 30.03.2007 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001241720/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 408 671,95 грн. та № 0001251720/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 843 358,00 за основним платежем та в розмірі 421 520,00 за штрафними санкціями.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Так, судами встановлено, що попередньо ДПІ у м. Чернігові проведено комплексну документальну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2003 по 31.03.2006, за результатами якої складено акт від 22.05.2006 № 312/17-219/НОМЕР_1.
Вказаною перевіркою, яка була здійснена на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість, декларацій про доходи, книги обліку доходів та витрат форми № 10, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), податкових накладних, рахунків, актів виконаних робіт, платіжних документів, виписки по розрахунковому рахунку за період з 01.04.2003 по 31.03.2006, було виявлено заниження податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 2784,64 грн. та з податку на додану вартість за 2004 рік на 22,00 грн.
Відповідно до пп. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподаткованого доходу. У разі, коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.
Підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що при неподанні платником податків податкової декларації, якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватись також у випадках, коли декларація подана, але під час документальної перевірки, що проводилася контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.
Отже, враховуючи наявний у матеріалах справи акт перевірки від 22.05.2006 № 312/17-219/НОМЕР_1, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у податкового органу були відсутні підстави для застосування непрямого методу визначення податкових зобов'язань за період з 01.04.2003 по 31.03.2006.
Оскільки позивач не підтвердила задекларовані суми обліковими документами та не надала інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, у контролюючого органу були законні підстави визначити позивачу суми податкових зобов'язань з використанням методу розрахунку грошових надходжень, врахувавши при цьому витрати, пов'язані з отриманням доходу, визначені за нормами, затвердженими додатком № 6 до Інструкції «Про прибутковий податок з громадян», затвердженої наказом ДПА України від 21.04.1993 № 12, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 за № 64, за період з 01.04.2006 по 31.12.2006.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби - відхилити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль