18 листопада 2013 року м. Київ К/9991/57012/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.,
Суддів Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал»
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2010
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012
у справі № 2а-8256/09/1370
за позовом Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області
до Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал»
про стягнення податкової заборгованості,-
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2010, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012, задоволено позовні вимоги: стягнуто з міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» до бюджету суму податкової заборгованості в розмірі 583 443,48 грн.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що МКП «Миколаївводоканал» відповідно до п. 1 Статуту та довідки з ЄДРПОУ від 29.08.2002 належить до комунальної власності Миколаївської міської ради Львівської області, активи підприємства перебувають в податковій заставі, що підтверджується витягами про в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 13.10.2008 та від 26.05.2009.
Податковими повідомленнями-рішеннями № 0001041650/0 від 08.07.2008, № 0001201650/0 від 16.09.2008, № 0001551650/0 від 11.11.2008, № 0001701650/0 від 22.12.2008 та № 0003011650/0 від 25.03.2009 до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем - податок на додану вартість в розмірі 50% від суми узгодженого податкового зобов'язання, сплаченого із затримкою, відповідно, у розмірі: 1 557,35 грн., 118 784,67 грн., 1 075,12 грн.52 544,54 грн. та 519,91 грн., на загальну суму 174 481,59 грн.
Крім того, податковим повідомленням-рішенням № 0000282321/0 від 30.04.2009 відповідачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6 561,00 грн.
В судовому порядку зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені не були.
Також, встановлено, що відповідач деклараціями за травень 2008 року-вересень 2009 року самостійно визначив податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 316 616,38 грн.; декларацією з податку на прибуток підприємства за 2008 рік - в сумі 17 696,00 грн.; розрахунком збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики за І квартал 2009 року - в сумі 6 424,08 грн.; податковим розрахунком збору за забруднення навколишнього природного середовища за ІІ квартал2009 року в сумі 1 883,98 грн.; податковим розрахунком земельного податку на 2009 рік в сумі 13 029,95 грн.
На несплачені суми узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору з користування водами для потреб гідроенергетики нарахована пеня в розмірі 62 714,30 грн.
Отже, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, станом на 11.11.2009 заборгованість МКП «Миколаївводоканал» по податках, зборах та обов'язкових платежах складала 583 443,48 грн.
Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про стягнення з відповідача вказаної суми, враховуючи наступне.
Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Згідно із п. 11.1 статті 11 даного Закону, у разі коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.
У разі коли сума коштів, отримана від такого продажу, не покриває суму податкового боргу та витрат, пов'язаних з продажем активів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. Інформація зазначеного органу управління щодо прийняття або відхилення запропонованого рішення має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення такого звернення. Організація такого продажу здійснюється за правилами та у строки, встановлені законодавством з питань приватизації. У разі коли зазначений орган не прийме рішення про продаж частини акцій для погашення податкового боргу у зазначені цим пунктом строки, податковий орган зобов'язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.
Пунктом 11.2 ст. 11 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого підприємства, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності. У разі, коли сума коштів, отриманих від такого продажу, не покриває суму податкового боргу такого платника податків та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків, з поданням про прийняття рішення щодо: надання відповідної компенсації бюджету, до якого має зараховуватися сума податкового боргу такого платника податків, за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків; реорганізації такого платника податків, з урахуванням правил, встановлених цим Законом; ліквідації такого платника податків та списання податкового боргу; оголошення такого платника податків банкрутом у порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення звернення. У разі коли податковий орган не отримує зазначену відповідь у визначений цим пунктом строк або отримує незадовільну відповідь, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.
Доводи відповідача про недотримання податковим органом процедури погашення податкового боргу підприємства, передбаченої п. 1.1 ст. 11 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», вірно спростовані судами попередніх інстанцій, оскільки застосування податковим органом податкової застави та продажу активів, що перебувають у податковій заставі, не позбавляє права позивача на звернення до суду у порядку, визначеному пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 вказаного Закону.
Крім того, судами встановлено, що позивачем були вжиті заходи щодо продажу активів відповідача, що підтверджується матеріалами справи, а саме листами Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області 15.02.2008 № 1790/10/24-027 та від 19.06.2009 № 5942/10/24-027 до Міського голови щодо вирішення питання виділення активів МКП «Миколаївводоканал» з метою забезпечення погашення податкового боргу шляхом їх реалізації. Однак, згідно із відповіддю Міського голови міста Миколаїв від 26.02.2008 № 260/02-11, дане питання розглянуто не було.
Також, з матеріалів справи вбачається, що у відповідності із вимогами п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивач звертався до Миколаївської міської ради з поданням № 11503/10/24-027 від 06.11.2008 на розірвання контракту з керівником підприємства-боржника державної (комунальної) форми власності.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у податкового органу законних підстав для стягнення з відповідача суми податкової заборгованості в розмірі 583 443,48 грн.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» - відхилити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль