"07" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/39249/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області про скасування постанови про накладання штрафу,
У січні 2011 року управління праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області звернулося з позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови від 25 жовтня 2010 року ВП № 18795482 про накладення штрафу у розмірі 340,00 грн.
Позов вмотивовано тим, що штраф на управління праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області відповідачем накладено незаконно, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження на їх адресу не надходила.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на положеннях зазначеної норми, оскільки прийняті по недостатньо з'ясованим і перевіреним обставинам справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Так, судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що на виконанні у підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області знаходиться виконавчий лист від 15.02.2010 № 2а-82, виданий Білокуракинським районним судом Луганської області, про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації здійснити донарахування та виплату ОСОБА_2 суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням проведених за цей період виплат.
У зв'язку з тим, що боржником добровільно не виконано рішення суду № 2а-82, постановою Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області від 25 жовтня 2010 року ВП № 18795482 на управління праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області було накладено штраф у розмірі 340,00 грн., відповідно до вимог частини 1 статті 87 Закону України «Про виконавче провадження».
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до вимог частини 4 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
Згідно із частиною 1 статті 87 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Проте, вирішуючи спір, судами достовірно не було з'ясовано коли саме до державного виконавця на виконання надійшов виконавчий лист № 2а-82, коли було відкрито виконавче провадження, який строк для добровільного виконання рішення надавався управлінню праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області, чи направлялась постанова про відкриття виконавчого провадження боржнику та чи отримував він її.
Відповідно до вимог частини 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій є передчасними.
Оскільки, зазначені обставини мають суттєве значення для правильного вирішення справи, а зазначені порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то прийняті судами рішення не можна визнати законними і обґрунтованими.
Згідно з вимогами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації задовольнити частково.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року скасувати, а справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області про скасування постанови про накладання штрафу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній