05 листопада 2013 року м. Київ К/9991/44585/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Приходько І.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Державної податкової служби
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року
у справі № 2а/0570/3547/2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Маш-Пром»
до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Державної податкової служби
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Маш-Пром» (позивач) до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Державної податкової служби (відповідач) задоволено. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001241542 від 13 березня 2012 року в частині зменшення ТОВ «Енерго-Маш-Пром» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2009 року в розмірі 8 406,00 грн., за серпень 2009 року в розмірі 1 199 685,00 грн. та визначення суми штрафних (фінансових) санкцій за травень 2009 року в розмірі 2 101,50 грн., за серпень 2009 року в розмірі 299 921,25 грн. Присуджено з Державного бюджету України на користь ТОВ «Енерго-Маш-Пром» витрати із сплати судового збору в розмірі 2 188,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку ТОВ «Енерго-Маш-Пром» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по уточнюючим розрахункам до декларацій з податку на додану вартість за травень 2009 року, серпень 2009 року та травень 2010 року, за результатами якої складено акт № 115/15-2/35832030 від 28 лютого 2012 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001241542 від 13 березня 2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість за травень 2009 року в розмірі 35 005,00 грн., за серпень 2009 року в розмірі 1 199 685,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій за травень 2009 року в розмірі 8 751,25 грн., за серпень 2009 року в розмірі 299 921,25 грн.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 102.5 статті 102, підпункту «а» пункту 200.4, пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на подання уточнюючого розрахунку до декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року поза межами строку давності, встановленого статтею 102 ПК України, та неправомірним включенням до складу податкового кредиту в декларації за липень 2009 року сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Т.И.Р. 2008», яке 21 вересня 2009 року знято з обліку у зв'язку з його припиненням (ліквідацією).
Також, контролюючий орган вказував на те, що, оскільки, ТОВ «Енерго-Маш-Пром» зареєстровано як платник податку на додану вартість 04 квітня 2008 року, то право на бюджетне відшкодування у нього виникло не раніше червня 2009 року, а відтак, на думку відповідача, на момент заявлення суми податку на додану вартість до відшкодування на розрахунковий рахунок підприємство не було протягом 12 місяців платником податку на додану вартість, а також не придбавало та не споруджувало основних фондів.
Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.3 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Підпунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податковою декларацією, розрахунком є документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з пунктом 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Пунктом 102.5 статті 102 ПК України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Поряд з цим, як встановлено судовими інстанціями, уточнюючим розрахунком від 10 лютого 2012 року позивачем коригувались дані податкових декларацій за травень 2009, серпень 2009 та травень 2010 року, тобто в межах 1095-денного строку.
При цьому слід визнати обґрунтованими доводи судів про те, що право на отримання бюджетного відшкодування виникає не у місяці, в якому здійснювались господарські операції чи виписані податкові накладні, а лише у разі наявності від'ємного значення у наступному податковому періоді після формування від'ємного значення відповідно до пункту 200.3 статті 200 ПК України.
За приписами пункту 200.5 статті 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування, зокрема, особи, які були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
Аналогічні приписи закріплено в підпункті 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій, відповідно до якої право на бюджетне відшкодування у суб'єкта господарювання виникає через 12 календарних місяців від дня його реєстрації в якості платника податку в останній день повного календарного місяця. При цьому календарним місяцем є місяць за календарем, тобто період з першого по останній день кожного місяця календарного року, зокрема, в даному випадку з 01 травня 2009 року по 31 травня 2009 року. Відтак, оскільки всі податкові декларації, які уточнювались позивачем, подавались після 01 червня 2009 року, то підстави для застосування положень пункту 200.5 статті 200 ПК України в наведеній ситуації відсутні.
Крім того, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про те, що ліквідація контрагента позивача (ТОВ «Т.И.Р. 2008») не позбавляє правового значення виданих ним до виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за господарськими операціями податкових накладних.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Державної податкової служби відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Приходько І.В.