19 листопада 2013 року м. Київ К/9991/13547/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Центр»
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2010 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року
у справі № 2-а-1741/10/2070
за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Центр»
про стягнення заборгованості, -
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року, адміністративний позов Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Центр» (відповідач) задоволено. Стягнуто з ТОВ «Сервіс-Центр» заборгованість у розмірі 99 101,74 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, ТОВ «Сервіс-Центр», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року та направити справу на новий розгляд.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 17 квітня 2006 року між ТОВ «Сервіс-Центр» та Харківською міською радою укладено договори оренди земельних ділянок площею 0,1468 га та площею 0,1305 га за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 7, для будівництва культурно-сервісного центру з мийкою автомобілів, автосервісом та благоустрою «Білгородської криниці» з подальшою експлуатацією об'єкту.
Розмір орендної плати за земельну ділянку площею 0,1468 га в місяць становить: на період будівництва: 2006 рік - 1 042,47 грн.; з 2007 року - 1 966,92 грн.; на період експлуатації з 2007 року - 5 956,18 грн., а за земельну ділянку площею 0,1305 га - 2006 рік - 909,59 грн.; 2007 рік - 1 716,21 грн.
На виконання умов укладених договорів відповідачем шляхом подання до контролюючого органу податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік самостійно визначено зобов'язання з орендної плати в розмірі 9 086,07 грн. в місяць.
Крім того, позивачем проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Сервіс-Центр» з питання своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки, за результатами якої складено акт № 3281/15-3/30237431 від 15 травня 2009 року.
Перевіркою встановлено порушення відповідачем статті 17 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2535-XII), підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) у зв'язку з порушенням граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки.
На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 003011502/0 від 19 травня 2009 року, яким відповідачу визначено штраф у розмірі 908,61 грн., № 0003021502/0 від 19 травня 2009 року, яким відповідачу визначено штраф у розмірі 3 394,65 грн., та № 0003031502/0 від 19 травня 2009 року, яким відповідачу визначено штраф у розмірі 3 940,02 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення підприємством не оскаржувались, на час звернення податкового органу з позовною заявою податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки відповідачем не сплачено, загальна сума заборгованості складає 99 101,74 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до статті 13 Закону № 2535-XII підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Статтею 14 Закону № 2535-XII передбачено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону № 2181-III податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Як встановлено судами, першу податкову вимогу № 1/541 від 05 травня 2009 року отримано відповідачем 12 травня 2009 року, а другу податкову вимогу № 2/715 від 11 червня 2009 року - 12 червня 2009 року.
Таким чином, враховуючи вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення з відповідача податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Законом № 2181-III, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову та стягнення з ТОВ «Сервіс-Центр» податкової заборгованості в розмірі 99 101,74 грн.
При цьому колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги доводи відповідача про звернення до Харківської міської ради з метою внесення змін до укладених договорів оренди земельних ділянок, продовження строку будівництва об'єкта та здійснення перерахунку орендної плати за земельні ділянки, оскільки докази на підтвердження досягнення між сторонами згоди щодо зазначених питань в матеріалах адміністративної справи відсутні.
В свою чергу, пунктом 36 договорів оренди земельних ділянок передбачено, що зміна їх умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договорів спір розв'язується у судовому поряду.
Приймаючи до уваги те, що підтверджуючі зміну умов договорів оренди земельних ділянок документи підприємством надано не було, підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову в розглядуваній ситуації не вбачається.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2010 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Центр» відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.